Юридична освіта в КНУ ім.. Т. Шевченка: історія та сучасність

1834 р. університет розпочав свою діяльність у складі двох факультетів: філософського та юридичного. Перший набір складав 62 студенти. 1841 р. відкрився медичний факультет. Спочатку університет носив ім'я київського князя Св. Володимира, а 1939 р. університету присвоїли ім'я Тараса Шевченка - видатного українського поета, художника, громадського діяча. Указ Президента України від 21 квітня 1994 р. установив, що Київський університет імені Тараса Шевченка є національним університетом зі статусом самоврядного (автономного) державного вищого навчального закладу, який здійснює свою діяльність відповідно до власного Статуту. Юридичний факультет має давню та славну історію. Заняття для перших 35 студентів юридичного факультету розпочалися у 1835 році. Повів їх у царину юридичної науки перший декан факультету професор Ігнатій Данилович, один із найосвіченіших вчених, який виконував роботи по кодифікації польсько-литовських законів і з прибуттям до Києва у 1835 році був призначений на кафедру поліційних і кримінальних законів. Згідно зі Статутом Київського університету імені Святого Володимира від 25 грудня 1833 року на юридичному факультеті вивчалися: енциклопедія права (загальний систематизований огляд законодавства); основні закони та уложення Російської імперії, закони про громадянський стан людей у державі; цивільні закони (загальні та особливі), зокрема кредитне, торговельне, фабричне законодавство та локальне (звичаєве) право; кримінальне законодавство; закони благочинства; закони про державні зобов'язання і фінанси, римське право та його історія. Крім того, викладалася і така спеціальна дисципліна, як церковне право. Особливістю перших років функціонування факультету було те, що більшість викладачів крім фахової мали і духовну (релігійну) освіту. Це створювало висококультурну ауру життя факультету, сповненого людяності, високої професійності і християнської духовності. Першим професором на юридичному факультеті по кафедрі римського права був О.Міцкевич, рідний брат знаменитого польського поета А.Міцкевича, бувший вчитель волинського ліцею, який в 1837 році був переведений до Харківського університету. Юридичний факультет був першим істинно правничим факультетом на Європейському континенті, враховуючи, що на тодішніх юридичних факультетах викладалася головним чином наука про мораль (етику) і застаріла система природного і римського права, цивільні та кримінальні закони, судочинство та фактично існували тільки етико-політичні факультети. Можна припустити, що ініціатором створення юридичного факультету і головним укладачем першого плану його структурної побудови був М.Сперанський, більшість учнів якого стали професорами юридичного факультету Київського університету: К.Неволін на кафедрі енциклопедії законодавства, С.Богородський на кафедрі законів благочинства і благоустрою, С.Орнатський на кафедрі цивільних законів, А.Федотов-Чеховський на кафедрі римського права замість переведеного до Харківського університету проф. А.Міцкевича. Всі вони згодом стали визначними вченими і керівниками юридичної освіти Університету імені Св. Володимира. В квітні 1837 року К.Неволіна, який викладав на кафедрі енциклопедії законодавства та російських державних законів, обрали третім після Максимовича і В.Циха ректором Університету Св. Володимира. У зв'язку з істотними управлінськими навантаженнями за клопотанням ученої ради університету міністром освіти було призначено у грудні 1838 року на допомогу ректору ад'юнктом юридичного факультету М.Іванішева, який став згодом улюбленим учнем К.Неволіна. Останній не тільки був чудовим керівником вузу, з яким пов'язані не тільки значні новації вищої освіти, але й істотні наукові розробки в галузі законодавства. " Енциклопедія законодавства" К.Неволіна була першою ґрунтовною працею, яка мала значення для розвитку правничої освіти і науки й не втратила свого значення і актуальності у наш час.
Видатною постаттю в історії юридичного факультету й університету був декан, а згодом і ректор професор М.Іванішев, який на терені порівняльного аналізу слов'янських законодавств обґрунтував особливості народного (звичаєвого) права України, започаткував перший прилюдний захист докторської дисертації на юридичному факультеті 30 липня 1840 року, створив кафедри: фінансового, міжнародного права, історії слов'янських законодавств, політичної економії і статистики, мав значний доробок щодо вивчення рідного краю, протягом двадцяти років був редактором юридичних пам'яток у Київській археологічній комісії, сприяв становленню правничої майстерності випускникам факультету В.Незабитовському, О.Романовичу-Славатинському, Ф.Леонтовичу, М.Володимирському-Буданов

Статус Київського національного університету як науково-дослідного закладу, флагмана освіти в Україні, зокрема і юридичної, зобов’язує викладачів цього вузу опікуватися питаннями методики викладання щоденно, оскільки саме вони мають виставляти високу планку навчання юристів, говорити про ті засоби і способи освітянських інновацій, які мають супроводжувати процес підготовки студентів-правників. Не можна допустити, щоб досвід, напрацьований кількома поколіннями викладачів юридичного факультету, був втрачений, він має розвиватися, збагачуватися, йти до всіх, хто потребує цих знань. Можна довго критикувати розширення переліку вузів, які навчають юридичних спеціальностей, але змінити нічого не можна. Викладачам провідного юридичного вузу – Київського університету – під силу поділитися своїми здобутками, поширити їх і зробити процес навчання майбутніх юристів більш цивілізованим, впливати на якість підготовки тих людей, які завтра отримають диплом про вищу юридичну освіту і стануть практиками. Університет – класичний навчальний заклад, і лекція до цього часу була основною формою викладання навчального матеріалу, проте часи змінюються: читати лекції студенту, який потім прочитає підручник, – це вчорашній день. Сьогодні студент має набагато кращий доступ до інформації, і лекції повинні мати оглядовий характер, зупинятися на окремих проблемах і спрямовувати студента в набутті знань. Основним, на думку декана юр. фак-ту І.С. Гриценка, у системі юридичної освіти в нових умовах має бути дуже хороша політична, філософська, історико-правова підготовка фахівців, бо Болонський процес не завжди це враховує. Засновники Київської школи права, перші професори, були сильними особистостями. Вони з перших днів створення нашого факультету заклали дуже достойний фундамент юридичної освіти, який тримався на написаннях докторських дисертацій виключно з теорії та історії класичного та національного права. Вважалося так: якщо юрист має знання з класичного грецького й римського, а також з національного права, він відбувся як фахівець. Цю традицію ми трішечки забули, але її варто зберегти та примножити. Саме спираючись на наші традиції, ми зможемо впорядкувати сучасну юридичну освіту. На думку, Майданика Р.А., створення якісної вищої юридичної освіти в Україні ускладнюється відсутністю впродовж тривалого часу єдиних вимог до підготовки юристів. Зокрема, через неоднаковість підходів різних юридичних наукових шкіл до визначення змісту підготовки юридичних кадрів затягувалося розроблення стандарту вищої освіти з права за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, а за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, магістра затверджений стандарт взагалі відсутній. Ця ситуація унеможливлює об’єктивний зовнішній контроль якості юридичної освіти, не відповідає принципам Болонського процесу як щодо забезпечення якості освіти, так і щодо забезпечення мобільності студентів.

10. Планування навчального процесу. Види навчальних планів.

Вимоги до навчального плану

12. Загальна характеристика навчальних планів юридичного факультету кну.

10. Ефективне функціонування вищого навчального закладу ІІІ-IV рівнів акредитації неможливе без продуманого планування, адже воно передує процесові навчання, створює для нього основу. Планування – це підготовчий стан кожного управлінського циклу. Розробити план – передбачити комплекс заходів, спрямованих на поліпшення навчально-виховної роботи та її результативності. Проте зараз проблема ВНЗ не у відсутності навчальних планів (вони створені і проходять етап запровадження і апробації), а у наявності малоефективного планування (до уваги приймаються моделі, де теорія домінує над отриманням практичних навичок).

Переважна більшість систем підготовки кадрів основну увагу звертає тільки на загальне планування навчального процесу, досліджує нормативні документи, стандарти з вищої освіти, навчальні плани та особливості їх розроблення, аналізує індивідуальний план науково- педагогічного працівника відповідно до робочого часу. Та повз увагу дослідників і методистів проходить менш розроблене питання локальнее планування навчального процесу, де основним стають взаємини викладач – студент, студент – начальна програма. Саме на цьому етапі і виникають сьогодні труднощі, бо ВНЗ конкурують не між собою, хоча і присутня така ілюзія, а з роботодавцями, які забирають студентів з навчальних аудиторій і дають заробітну плату і мінімальні практичні навички в професії.

Отже, зміни, що принесла Болонська система є не завжди ефективними, бо при плануванні процесу навчання студентів за спеціальністю дуже маловраховані реалії сучасного життя, що, наприклад, вимагають знання іноземної мови (це передбачає збільшення кількості годин на її вивчення), а навчальний план дає збільшення кількості годин на предмети соціального циклу. Подібна ситуація і з дисциплінами спеціалізації, які замінені загальноосвітніми предметами.

За стандартом навчальний процес формується з урахуванням науково- педагогічного потенціалу, матеріальної і навчально-методичної бази вищого закладу освіти, сучасних інформаційних технологій. Відповідно до попередньої тези більшість ВНЗ опиняються в ситуації неможливості ефективно здійснювати свою професійну діяльність через брак виробничихлабораторій, навчальної літератури, низький рівень забезпечення закладівсучасними інформаційними технологіями, що сприяють посиленню ацікавленості студентів навчальним процесом. «Програмуючи процес, варто враховувати сучасну специфіку навчання, коли студент, засвоюючи конкретні знання, повинен оволодіти способами діяльності (оперування ними)»

Головними документами, що регламентують процес планування навчального процесу для студентів є навчальний план, навчальна та робоча програми з дисципліни. Програми ВНЗ видозмінились у зв’язку з орієнтацією на модульну технологію навчання. Однією з особливостей кредитно- модульної системи організації навчального процесу є планування навчального процесу у кредитних модулях, що має забезпечити можливості студентської мобільності, досягнення сумісності програм підготовки та навчання студентів за індивідуальними траєкторіями навчання. До того ж проблема полягає у постійних змінах навчальних планів, що останнім часом відбувається у багатьох навчальних закладах, це не дозволяє відшліфувати навчальні та робочі програми. Оскільки теоретично вибудувані програми дуже часто на практиці є важкими до застосування. Чітко прописаний тематичний план, розподіл матеріалу навчальної дисципліни на змістові модулі не гарантують продуктивного освітнього процесу та об’єктивного оцінювання. Динамічний розвиток середовища передбачає відведення у навчальному процесі значної ролі технології моделювання різних виробничих ситуацій, що дозволяє в межах ВНЗ адаптувати студента до реалій виробничого процесу, зробити випускника конкурентноздатним на ринку.

Крім загального планування навчального процесу спеціальності, обов’язково необхідно звернути увагу на внутрішнє планування робочого часу. Навчальні плани спеціальностей передбачають значну кількість годин на самостійну роботу студентів, проте процес, на нашу думку, організований не достатньо вдало, бо викладач не здатен забезпечити якісну перевірку всіх завдань, що були виконані студентом, це пов’язано зі зменшенням кількості аудиторних годин. Навчальний план для якісного засвоєння знань повинен передбачати поступове зростання рівня складності навчальних дисциплін відповідно до профілю спеціальності, тоді варто говорити про вдалий підхід до планування.

Запровадження кредитно-модульної системи змусило викладача переформатувати як структуру та наповнення робочих документів, що регламентують навчальний процес, так і взаємини з аудиторією. Акцент поступово зміщується на самостійну роботу студентів, де викладач перебирає на себе роль консультанта, але він не є пасивним споглядачем, а вибудовує блоки завдань, що допоможуть засвоїти теми. Принциповою проблемою для

досягнення плідного навчального процесу стало недосконале навчально- методичне та технічне забезпечення дисципліни. Недоукомплектованість дисципліни навчальними виданнями та низький рівень технічної бази призводять до мінімалізації результатів навчання, коли теорія домінує над вміннями застосувати набуті знання на практиці. Простежується постійна зорієнтованість студента на отримання високої оцінки, механічного виконання завдань і зниження продуктивності. У процесі запровадження ефективного функціонування запланованих навчальних заходів найбільше труднощів викликає система поціновування різноманітних видів навчальної роботи. Кожне заняття передбачає оцінку усної відповіді студента, додаткових завдань та самостійної роботи студентів (викладач змушений їх вводити, тому що для накопичення студентом потрібної кількості балів він повинен відповідати на кожному занятті, а це не завжди можливо через кількість студентів у групі). Постає питання про форми проведення підсумкового контролю, які б дозволяли розписати необхідну кількість балів, найбільш продуктивним способом на сучасному етапі викладачі вважають тестування, але воно дозволяє розвивати лише процесс запам’ятовування й залишає на маргінесі процес мислення.

У моделі розвитку професійної компетентності студента необхідно розглядати дві важливі складові: планування навчального процесу повинно сприяти формуванню професійної компетенції студента в процесі навчання та розвиток професійних компетенцій викладача у процесі професійної діяльності.

Болонський процес запропонував відмінну від радянської модель навчального процесу, яка докорінно видозмінює уявлення про особливості навчання. Поступово відбувається зміщення в бік посилення уваги до самостійної роботи студентів. Найголовніше в такій ситуації – коректність організації робочого процесу, бо відбувається нехтування специфікою викладання деяких дисциплін. Плануванням передбачено обов’язкові завдання для самостійної роботи, які повинні бути ретельно продумані, чітко сформульовані та спиратись на певну навчальну літературу. Уміння зреалізувати в навчальному процесі завдання профілізації навчання може сформуватися лише за умови глибоко вмотивованої, активної самостійної діяльності. Враховуючи особистісні якості студента, його інтереси, культурний і науковий рівень, виявлені засобами науково

обґрунтованої діагностики, можна було б визначати, за яким саме профілем викладання дисциплін у ВНЗ діяльність конкретного викладача була б найефективнішою.

Кредитно-модульна система загострила необхідність підвищення дидактичних здібностей викладачів ВНЗ, що проявляється у здатності створити оптимальні умови для засвоєння студентами навчального матеріалу,

зробити його доступним для розуміння та викликати в учнів інтерес до предмета, до навчального матеріалу, де теоретичні знання будуть поєднуватись з практичною їх реалізацією в польових умовах. Саме при допомозі цих здібностей викладач зможе адаптувати рівень складності предмету до рівня підготовленості аудиторії та особливостей спеціальності.

При плануванні викладач, на жаль, не може врахувати низки важливих чинників продуктивного навчального процесу: рівень обізнаності, навченості та здібностей студентів. Педагог, який повною мірою володіє дидактичними здібностями, має чіткі й правильні уявлення про першочергові проблеми засвоєння навчального матеріалу та шляхи подолання утруднень.

Педагог має забезпечити студентів певною базою знань, професійних умінь та навичок, що відповідають умовам сучасності. Крім того, викладач повинен пам’ятати про морально-ціннісні настанови. Тому на сучасному етапі до планування навчального процесу загалом і планування практичної підготовки студентів висувають особливі вимоги, де враховується професійна компетентність і особистісно-психологічні якості.

Нормативно-правовим документом, який зкладає основи розробки та функціонування навчального процесу є наказ Міністретства освіти України від 02.06.1993 № 161 «Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах».

Дане положення передбачає, що навчальним процесом в ВНЗ є система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту освіти на певному освітньому або кваліфікаційному рівні відповідно до державних стандартів освіти.

Навчальний процес базується на принципах науковості, гуманізму, демократизму, наступності та безперервності, незалежності від втручання будь-яких політичних партій, інших громадських та релігійних організацій.

Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах базується на Законі Української РСР " Про освіту", державних стандартах освіти, інших актах законодавства України з питань освіти.

Організація навчального процесу здійснюється навчальними підрозділами вищого навчального закладу (факультетами, кафедрами, відділеннями, предметними або цикловими комісіями тощо). Основним нормативним документом, що визначає організацію навчального процесу в конкретному напрямку освітньої або кваліфікаційної підготовки, є навчальний план.

Навчальний план - це нормативний документ вищого навчального закладу, який складається на підставі освітньо-професійної програми та структурно-логічної схеми підготовки і визначає перелік та обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, ослідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних анять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми та засоби

проведення поточного і підсумкового контролю.

Навчальний план затверджується керівником вищого навчального закладу.

Перелік документів в КНУ ім.Шевченка, які забезпечують планування навчального процесу:

Розпорядження ректора від 15.05.2012 р. №31 " Про затвердження графіка навчального процесу на 2012-2013 н.р"

Лист деканам факультетів, директорам інститутів від 24.04.2012 №056/134 " Про подання звітів про результати літньої екзаменаційної сесії 2011/2012 н.р. та про порядок ліквідації академзаборгованості". Додатки: звіт про академзаборгованість.

Лист деканам факультетів, директорам інститутів від 09.04.2012 №056/121 " Щодо подання інформації про зарахування науково-педагогічним працівникам фактичного виконаного ними педагогічного навантаження".

Наказ ректора від 03.02.2012 р. №65-32 " Про присвоєння педагогічної кваліфікації випускникам Київського національного університету імені Тараса Шевченка".

Лист деканам факультетів, директорам інститутів " Про подання звітів про результати зимової сесії 2011/2012 н.р. та про порядок ліквідації академзаборгованості".

Наказ ректора від 16.01.2012 р. №12-32 " Про порядок підготовки наказів щодо проходження практики студентами університету". Додатки до наказу:

Додаток 1: Розрахунок витрат на педагогічну практику студентів;

Додаток 2: Розрахунок витрат на проведення практики студентів (нші види практики);

Додаток 3: Кошторис на проведення практики студентів;

Додаток 4: Акт виконаних робіт.

Програма заходів із забезпечення якості освіти у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка від 28 листопада 2011 року (Затверджена Ухвалою Вченої ради Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 07 листопада 2011 року).

Наказ ректора від 07.12.2011 р. №971-32 " Про підготовку до 2012-2013 навчального року".

Розпорядження від 14.11.2011 р. №80 " Про перевірку діяльності юридичного факультету"

Розпорядження ректора від 31.10.2011 №77 " Про укладання розкладів занять за денною формаю навчання на ІІ семестр 2011/2012 навчального року".

Наказ ректора від 07.10.2011 р. №768-32 " Про порядок доступу до системи " СТУДЕНТ" ".

Додаток 1: " Положення про порядок доступу до автоматизованої системи " Студент".

Додаток 2: Зразок подання про надання дозволу для роботи в АС " Студент".

Наказ ректора від 21.09.2011 р. №701-32 " Про затвердження Положення про порядок підготовки і підписання наказів про рух студентів освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавр, магістр та спеціаліст Київського національного університету імені Тараса Шевченка".

11. Навчальний план згідно з наказом Міносвіти України “Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах” та Законом України “Про вищу освіту” (стаття 14, пп.2 і 5) [4] – це нормативний документ (стандарт) вищого навчального закладу (ВНЗ).

Відповідальність за якість складання навчального плану, його відповідність стандартам вищої освіти покладається на керівника вищого навчального закладу (стаття 14 Закону України “Про вищу освіту”. Навчальний план затверджується керівником ВНЗ і засвідчується печаткою закладу. Навчальний план складається за змістом і на підставі освітньо-професійної програми (ОПП) та структурно-логічної схеми підготовки фахівців і визначає:

ü графік навчального процесу;

ü план навчального процесу;

ü зведений бюджет часу;

ü перелік та обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін;

ü послідовність їх вивчення;

ü конкретні форми проведення занять та їх обсяг;

ü форми проведення підсумкового контролю;

ü обсяг часу, передбачений на самостійну роботу студентів.

Навчальний план складається за структурою, єдиною для всіх ВНЗ ІІ, ІІІ і ІV рівнів акредитації, що додається (додаток А). Для конкретизації планування навчального процесу на кожний навчальний рік складається робочий навчальний план, який затверджується деканом факультету. Методична допомога щодо складання навчального плану ВНЗ надається Відділенням змісту вищої освіти Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Погодження навчального плану ВНЗ будь-якими структурами (міністерством, Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти, Науково-методичними комісіями Науково-методичної Ради) Законом України „Про вищу освіту” не передбачено і скасовано наказом МОН [16].

Структура навчального плану

Основними структурними елементами навчального плану є:

ü загальні реквізити;

ü графік навчального процесу;

ü план навчального процесу.

Навчальний план починається з заповнення його загальних реквізитів, до яких належать:

ü гриф керівника ВНЗ “ЗАТВЕРДЖУЮ”, що розташовується на верхньому лівому куті плану – сектор І (підпис, ініціали і прізвище, дата, печатка закладу).

ü визначення назв міністерства і вищого навчального закладу, освітньо-кваліфікаційного рівня (рівнів), галузі знань, напряму підготовки, спеціальності та спеціалізації (при наявності), а також форми навчання (денна, заочна та ін.) – сектор ІІ, що розташовується праворуч попереднього грифу.

ü визначення освітньо-кваліфікаційних рівнів (бакалавр, спеціаліст, магістр), термінів їх навчання, на базі якої ОПП провадиться підготовка фахівців, а також кваліфікації – сектор ІІІ (верхній правий кут), наприклад:

Навчальний план може складатися за такими схемами підготовки фахівців:

бакалавр;

спеціаліст;

магістр;

бакалавр-спеціаліст;

бакалавр-магістр;

бакалавр-спеціаліст-магістр.

В залежності від цього заповнюються відповідні рядки у секторі ІІІ загальних реквізитів навчального плану. Термін навчання та кваліфікація для освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавр, спеціаліст, магістр визначаються відповідними освітньо-професійними програмами.

У графіку навчального процесу обов’язково визначаються роки (курси) навчання за відповідною освітньо-професійною програмою, на кожний з яких передбачається обсяг теоретичного навчання, види та термін практик, екзаменаційних сесій, канікул, державної атестації.

Кількість тижнів у семестрах самостійно визначається ВНЗ виходячи із умови виконання вимог освітньо-професійної програми (не менше мінімальної кількості годин, передбачених на теоретичне навчання).

Сумарна тривалість канікул протягом навчального курсу, крім останнього, повинна становити не менше 8 тижнів.

При будь-якій схемі підготовки фахівців передбачається як теоретичне навчання, так і різні види практичної (для магістрів науково-практичної) підготовки.

Для різних схем підготовки фахівців (табл. 1, 2, 3), як приклад, показано різну кількість тижнів, відведених на практики. Нижче (табл. 4) наводяться можливі назви практик та їх розподіл по семестрах (цифри умовні).

У графіку навчального процесу визначаються (відповідно до ОПП) форми державної атестації студентів: державний екзамен (тестування), випускна робота для бакалавра, дипломний проект (робота) для спеціаліста, магістерська робота (окремими ОПП передбачається поєднання державного екзамену з виконанням проектів, робіт). Дотримання визначених стандартами вищої освіти форм державної атестації є обов’язковим.

План навчального процесу обов’язково повинен включати відомості про:

нормативну частину відповідно до освітньо-професійної програми;

вибіркову частину програми (цикли дисциплін самостійного вибору ВНЗ та вільного вибору студента);

шифри та назви навчальних дисциплін відповідно до ОПП;

семестровий контроль (екзамени, заліки);

курсове проектування;

розподіл загального обсягу годин на аудиторні (лекції, лабораторні, практичні) та самостійну роботу студентів;

кількість кредитів ECTS;

кількість аудиторних годин по курсах і семестрах;

кількість тижнів у кожному семестрі;

загальну кількість годин тижневого навантаження;

кількість екзаменів;

кількість заліків;

кількість курсових проектів (робіт).

Згідно з наказом МОН України № 774 від 30.12.2005 р. „Про впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу” та Рекомендаціями щодо впровадження кредитно модульної системи у вищих навчальних закладах ІІІ – IV рівнів акредитації навчальні плани останніх розробляються з врахуванням рекомендацій Європейської системи перерахування кредитів ECTS.

Наказом МОН України № 812 від 20.10.2004 р. „Про особливості впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу” встановлюється, що:

- ціна кредиту ECTS складає 36 академічних годин. Нормативна кількість залікових одиниць на один навчальний рік – 60 кредитів ECTS;

- кількість кредитів ECTS на навчальну дисципліну визначається діленням загального обсягу годин з навчальної дисципліни на ціну кредиту (з округленням до 0, 5 кредиту). Загальний обсяг годин з навчальної дисципліни повинен включати час на проведення лекцій, практичних, семінарських та лабораторних занять, консультацій, практик, самостійної та індивідуальної роботи і контрольних заходів;

- у навчальних і робочих планах вводиться додаткова графа „Кредити ECTS”.

Змістовність навчального плану

При складанні плану навчального процесу кількість екзаменів в екзаменаційну сесію, заліків, а також інтервал між екзаменами визначається ВНЗ. Протягом семестру ВНЗ можуть запроваджувати кредитно-модульну систему контролю якості підготовки студентів.

Навчальні дисципліни гуманітарно-економічного та природничо-наукового (фундаментального) циклів ОПП підготовки бакалавра доцільно планувати протягом перших двох років навчання.

Курсове проектування визначається відповідною програмою навчальної дисципліни. В плані навчального процесу вказується, в якому семестрі виконується проект.

Навчальний час, передбачений на самостійну роботу студента, повинен становити не менше 1/3 та не більше 2/3 загального обсягу часу, відведеного для вивчення конкретної дисципліни.

Навчальний день студента становить не більше 9 академічних годин, а навчальний тиждень – не більше 54 академічних годин, аудиторне навантаження студента рекомендується планувати не більше 30 годин на тиждень. Водночас рекомендується планувати у робочому навчальному плані проведення самостійної роботи студентів під керівництвом викладачів. Зазначений вид роботи зараховується до навчального навантаження викладача обсягом не більше 6 годин на тиждень.

Складання навчального плану перепідготовки фахівців для отримання другої вищої освіти здійснюється на базі відповідної освітньо-професійної програми підготовки спеціалістів і магістрів з урахуванням особливостей післядипломної освіти. Структура навчального плану не має принципових відмін від запропонованої.

Структура навчального плану містить у собі цикли дисциплін відповідно до Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту).

Наказом МОН № 642 від 09.07.2009р. встановлено перелік нормативних дисциплін гуманітарної та соціально-економічної підготовки для бакалаврів (спеціалістів медичного та ветеринарно-медичного спрямувань) усіх напрямів (спеціальностей) та їх обсяги.

Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах [3] передбачається проведення індивідуальних занять зі студентами та виконання індивідуальних завдань, які їм видаються.

Індивідуальні заняття є формою організації навчального процесу у ВНЗ, метою яких є створення умов для реалізації творчих можливостей студентів, що виявили особливі здібності до науково-дослідної роботи.

Індивідуальні заняття проводяться з окремими студентами, як правило, у позаурочний час і за окремим графіком, затвердженим деканом факультету, і можуть охоплювати частину або повний обсяг занять з однієї або декількох навчальних дисциплін. Індивідуальні заняття здійснюються за індивідуальним навчальним планом студента, який передбачає види індивідуальних занять, їх обсяг, форми та методи проведення, форми та методи поточного та підсумкового контролю і, в свою чергу, складається на підставі робочого навчального плану вищого навчального закладу. Тобто індивідуальний навчальний план студента складається на кожний навчальний рік. Обсяг часу, передбачений на індивідуальні заняття студентів, є додатковим до загального обсягу на весь період навчання.

Індивідуальні завдання з окремих дисциплін (реферати, розрахункові, графічні, курсові та дипломні проекти (роботи) тощо) є однією з форм організації навчального процесу. Як правило, вони виконуються окремо кожним студентом самостійно під керівництвом викладачів. У випадках, коли завдання мають комплексний характер, до їх виконання можуть залучатися кілька студентів, у тому числі студенти інших факультетів.

В графах 12...23 плану навчального процесу вказується кількість тижнів згідно з графіком навчального процесу за традиційною двосеместровою схемою. Вищий навчальний заклад самостійно визначає кількість тижнів у семестрі. У формі навчального плану, що додається, числа в цих графах наведені як приклад для заповнення (18-17,..., 18-20). В цих же графах вказується кількість аудиторних годин на тиждень з конкретної дисципліни. Загальний обсяг будь-якої навчальної дисципліни планується в годинах і кредитах.

Згідно з Положенням про освітньо-кваліфікаційні рівні нормативна частина ОПП визначається для різних освітньо-кваліфікаційних рівнів таким чином:

освітньо-професійна програма підготовки бакалавра включає:

цикл загальних гуманітарних та соціально-економічних дисциплін;

цикл загальних фундаментальних дисциплін;

цикл спеціальних дисциплін

різні види практичної підготовки.

освітньо-професійна програма підготовки спеціаліста включає:

спеціальні дисципліни, у тому числі соціально-економічні;

різні види практичної підготовки.

освітньо-професійна програма підготовки магістра включає поглиблену підготовку:

фундаментальну;

гуманітарну;

соціально-економічну;

психолого-педагогічну;

спеціальну;

науково-практичну.

За логікою самої назви освітньо-професійні програми підготовки бакалавра, спеціаліста і магістра складаються з двох частин:

1) освітніх частин програм, які забезпечують отримання фахівцями відповідних освітніх рівнів базова вища освіта або повна вища освіта;

2) професійних частин програм, які разом з освітніми частинами програм забезпечують отримання фахівцями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавр, спеціаліст або магістр.

Для бакалавра:

освітня частина програми передбачає навчальні нормативні гуманітарні, соціально-економічні та природничо-наукові (фундаментальні) дисципліни і забезпечує отримання відповідного освітнього рівня базова вища освіта за відповідним напрямом;

професійна частина програми передбачає нормативну частину (спеціальні дисципліни – загально-професійні та професійно-орієнтовані) та

практичну підготовку і разом з освітньою частиною програми забезпечує отримання освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр з відповідного напряму.

Складовою освітньо-професійної програми є також вибіркова частина (дисципліни самостійного вибору ВНЗ та вибору студента).

Для спеціаліста:

освітня частина програми передбачає нормативні професійно орієнтовані соціально-економічні дисципліни і забезпечує отримання освітнього рівня повна вища освіта за відповідною спеціальністю;

професійна частина програми передбачає нормативну частину (спеціальні дисципліни та практичну підготовку), що разом з освітньою частиною програми забезпечує отримання освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст за відповідною спеціальністю.

Складовою освітньо-професійної програми є також вибіркова частина.

Для магістра:

освітня частина програми передбачає нормативні професійно орієнтовані природничо-наукові (фундаментальні), гуманітарні, соціально-економічні та психолого-педагогічні дисципліни і забезпечує отримання освітнього рівня повна вища освіта за відповідною спеціальністю;

професійна частина програми передбачає нормативну частину (спеціальні дисципліни та науково-практичну підготовку), що разом з освітньою частиною програми забезпечує отримання освітньо-кваліфікаційного рівня магістр за відповідною спеціальністю.

Складовою освітньо-професійної програми є також вибіркова частина.

Дотримання назв нормативних навчальних дисциплін та їх обсягів є обов’язковим для навчального закладу. Збільшення часу на нормативні навчальні дисципліни дозволяється і може відбуватися лише за рахунок годин, відведених на цикл дисциплін самостійного вибору ВНЗ. Зменшувати мінімальний обсяг нормативних дисциплін, вилучати їх із ОПП, а також вводити нові нормативні дисципліни, не передбачені ОПП, забороняється. На останній семестр навчання планується, як правило, значна за обсягом практична та науково-практична робота (педагогічна, переддипломна, науково-дослідна практики), яка завершується державною атестацією у вигляді державних екзаменів (тестування), захисту випускної роботи бакалавра, дипломного проекту спеціаліста або випускної магістерської роботи. Зменшення часу на практичну та науково-практичну підготовку випускників введенням додаткових тижнів теоретичного навчання в останньому семестрі не рекомендується.

Вибіркові навчальні дисципліни встановлюються вищим навчальним закладом, складаються з циклів самостійного вибору ВНЗ та вільного вибору студента і вводяться для задоволення освітніх і кваліфікаційних потреб особи, ефективного використання можливостей і традицій конкретного навчального закладу, регіональних потреб тощо. До цього циклу можуть бути віднесені гуманітарні, соціально-економічні, природничо-наукові (фундаментальні), загально-професійні, професійно-орієнтовані та спеціальні дисципліни. Для реалізації дійсно вільного вибору студенту вищим навчальним закладом може бути запропоновано декілька блоків дисциплін цього циклу, кожний обсягом по 756 годин, або їх перелік у кількості, достатній для вільного вибору з них саме цих 756 годин. В межах цього обсягу студент може одержати також військову підготовку за відповідною програмою, що передбачає теоретичне навчання та військові табірні збори (останні – за рахунок канікулярного часу) і відповідає вимогам чинного законодавства та нормативних документів, на підставі яких може бути присвоєно звання офіцера запасу (675 год.).

Організація навчальної роботи за заочною (дистанційною) формою навчання здійснюється вищим навчальним закладом відповідно до стандартів вищої освіти і Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах з урахуванням передбачених чинним законодавством пільг для осіб, які поєднують роботу з навчанням.

Структура і зміст навчального плану для заочної (дистанційної) форми навчання має відповідати навчальному плану для денної форми навчання. При розподілі навчального часу слід виходити з того, що основною формою навчальної роботи при підготовці фахівця є самостійна робота.

Методичні рекомендації щодо побудови структури навчального плану ВНЗ, змістовного наповнення кожного з його елементів можуть бути корисними також при формуванні ліцензійних і акредитаційних справ.

12. Навчальні плани в КНУ ім.Т.Шевченка відповідають загальним вимогам, які встановлені на законодавчому рівні та включають специфіку спеціальності. Див. вище вимоги до навчальних планів.