Система калькулювання змінних витрат

Система обліку і калькулювання за змінними витратами ґрунтується на розподілі всіх затрат на змінні та постійні і передбачає, що собівартість продукції визначається - тільки за змінними витратам. Так, до виробничої собівартості продукції належать прямі матеріали, пряма заробітна платня і частина загально виробничих витрат, які є змінними. За змінними витратами оцінюють також залишок готової продукції.

Постійні загально виробничі затрати не включають у собівартість продукції, а зараховують до витрат періоду Постійні затрати не залишаються незмінними на всіх рівнях обсягу виробництва Настає момент, коли будь-яке подальше збільшення обсягу виробництва потребує додаткового обладнання, а можливо, й розширення виробничих площ. Тому деякі затрати можна розглядати як постійні лише в межах певного періоду або для певного асортименту продукції.Калькуляція собівартості за змінними витратами є необхідним доповненням калькуляції повних витрат..Із системою обліку і калькулювання змінних витрат пов'язаний показник маржинального доход. Маржннальний дохід - це різниця між доходом від реалізації продукції і сумою змінних затрат. Він є проміжним фінансовим результатом, який покриття постійних витрат і отримання прибутку.Отже, принципова відмінність системи калькулювання змінних витрат від системи калькулювання повних витрат полягає у підході до постійних виробничих накладних витрат.

6.Методи аналізу взаємозв’язку «в-ти -обсяг-прибуток». Аналіз взаємозв’язку «витрати-обсяг-прибуток» - це метод дослідження взаємозв’язаних витрат обсягу д-сті і прибутку щоб визначити: *обсяг продажу, який забезпечує відшкодування всіх витрат і отримання бажаного прибутку; *величину прибутку за певного обсягу; * вплив зміни витрат, обсягу та цін реалізації на прибуток; *оптимізацію стр-ри витрат (в частині їх змінної та постійної складової). Виділяють 2 основні моделі для аналізу «В-О-П»: 1.економічна – розглядає поведінку витрат у довгостроковому періоді, тому передбачається що зміна загальних витрат і доходу п-ва є наслідком зміни обсягу діяльності; 2. бухгалтерська – розглядає поведінку витрат в межах короткого проміжку часу (релевантного) протягом якого неможливо швидко змінити обсяг діяльності, тому лінії доходу та витрат мають прямолінійну форму. Призначення: встановлення оптимального розміру д-сті за цієї моделі розпочинають з аналізу беззбитковості. Даний аналіз передбачає визначення точки беззбитковості, яку обчислюють у грошових одиницях, натуральних одиницях, у % до потужності. Ця точка характеризує обсяг виробництва чи реалізації за якого сума доходу п-ва = сумі його постійних і змінних витрат, а прибуток=0. Точку беззбитковості визначають за допомогою таких методів: 1. Математичні (аналітичний): *обчислення точки беззбитковості (Тб) в нат. од. за допомогою рівняння (Тб =пост. витр / марж. дохід на 1 продукції); Марж.дох на 1 прод.= ціна за 1 – змінні витрати на 1; ТБ в грош. од. = пост. витрати / коеф. МД; коеф МД=Мд/заг. дохід. 2. Графічний за допомогою графіків: 1)беззбитковості (показує прибуток чи збиток при певних витратах); 2)графік взаємозв’язку обсягу і прибутку (ілюструє залежність прибутку від обсягу продажу в натур одиницях); 3)графік маржинального доходу (ілюструє залежність маржинального доходу від обсягу продажу і витрат п-ва). МАРЖИНАЛЬНИЙ ДОХІД - перевищення виручки від продажу над загальними витратами, що належить до певного рівня продаж.