Оптимальне викор-ня ресурсів в умовах обмежень

Оптим. викор-ня обмежених ресурсів – це рішення, спрямоване на складання виробничої програми, яка забезпечить максимізацію прибутку за умов наявних обмежень. Обмеження – чинники, що обмежують в-во або реал-ю прод-ї (послуг). Приклади обмежень: попит на прод-ю, робоча сила (чисельність, кваліфікація), матер. ресурси, виробнича потужність, грош. кошти тощо. Діючи за умов наявних обмежень, п-во змушене обирати ті види прод-ї або послуг, в-во яких найвигідніше. З огляду на це менеджери мають вирішити, які продукти або послуги є найприбутковішими. Аналіз для прийняття таких рішень залежить від к-сті обмежень. За наявності лише 1 обмеження аналіз задля оптим. викор-ня ресурсів п-ва базується на показнику маржин. доходу на 1 обмежувального чинника. Маржин. дохід на 1 обмежувального чинника – марж. дохід на 1 прод-ї, виражену в одиницях обмежувального чинника (машино-годинах, людино-годинах та ін.). За наявності кількох обмежень аналіз зд-ть за допомогою лінійного програмування. Під час розподілу обмежених ресурсів потрібно зважати й на якісні чинники. Зокрема якщо п-во не забезпечить мін. потреби своїх клієнтів у всіх видах прод-ї або послуг, воно може втратити частину своїх постійних клієнтів, що, своєю чергою, призведе до скорочення обсягу продажу.

15. Рішення щодо ціноутворення є необхідною умовою зд-ня підпр-цької д-сті, оскільки прибутковість бізнесу безпосередньо залежить від установлення оптим. ціни продажу за існуючих величини в-т, комбінації та обсягу продажу. Тому одне з основних питань управління д-стю п-ва — встановлення ціни, яка б забезпечила задовільний рівень рентабельності. З метою прийняття оптим. рішення щодо поставленої проблеми п-во має розглянути принаймні 2 альтернативних варіанти її вирішення і зробити між ними вибір на підставі аналізу доходів та в-т, пов’язаних з кожним із них. Ухвалення поточних (оперативних) рішень базується на концепції диференційного аналізу. Диференц. аналіз являє собою процес оцінки наслідків упровадження тієї чи ін. альтернативи. Цей підхід передбачає виділення диференційних доходів та диференційних в-т, тобто таких показників, величина яких за певних умов може відрізнятися від тієї величини, яка виникла б за ін. умов. Диференц. доходи являють собою додат. доходи, отримані внаслідок зростання обсягу продажу. Диференц. в-ти — додат. в-ти, що пов’язані з додат. виготовленням або реалізацією прод-ї. Диференц. аналіз ураховує всі в-ти (як змінні, так і постійні), що змінюються під впливом конкретного рішення. Отже, диференц дані являють собою різницю між альтернативними рішеннями. Зазначений підхід спрямований на виокремлення та оцінку серед усіх даних тільки релевантних показників.