Південно-Західний відділ Російського географічного товариства

провів значну роботу по вивченню історії, географи, природи, економіки України, по збиранню, обробці й виданню статистичних, етнографічних, фольклорних і археологічних матеріалів. Були видані два томи «Записок» (1875 і 1876), в яких опубліковані наукові праці (про клімат України, про ярмарки і кустарну промисловість, про особливості українських народних дум і пісень, про інвентар селянського господарства та ін.), і різні додатки (бібліографічний покажчик з природничої історії, думи й пісні бандуриста Остапа Вересая, пісні буковинського народу тощо). Члени відділу 2 березня №74 р., провели одноденний; перепис населення Києва, обробили і видали статистичні матеріали про його наслідки, у 1874 р, організували в Києві НІ Всеросійський археологічний з'їзд, в якому взяли участь видатні вітчизняні і зарубіжні вчені. Було зібрано, підготовлено і видано (1872—1878) сім томів етнографічно-статистичних і археологічних матеріалів по Південно-Західному краю. В 1874—1875 pp. у Києві під редакцією В. Антоновича і М. Драгоманова було видано у двох томах збірку «Історичні пісні малоруського народу». Видані відділом численні матеріали мають значну цінність, але вони не були належно проаналізовані і критично оцінені.
У 1874—1875 рр, київські громадівці і члени відділу (Драгоманов, Подолинський, Зібер, Вовк та ін.) опублікували ряд статей та Інших матеріалів у газеті «Киевский телеграф», яку видавала поміщиця Я. Гогоцька. У цих статтях розглядалися різні економічні й соціальні проблеми, питання розвитку національного руху.

43. Журнал «Основа»

У розгортанні діяльності громад значну роль відіграла «Основа» — перший український суспільно-політичний і літературно-мистецький журнал, який видавався в 1861—1862 pp. у Петербурзі. Його редактором був В. Білозерський, активну участь у його виданні брали М. Костомаров, П. Куліш, О. Кістяківський та ін., Навколо «Основи» згрупувалася значна частина письменників, літературознавців, істориків, етнографів, мовознавців, фольклористів України. У ній публікувалися українською і частково російською мовами наукові праці й джерела з історії й історіографії України, етнографічні матеріали, художні твори (вірші, повісті, оповідання та ін.) та рецензії на них, статті й замітки з питань освіти і шкільного життя, сільського господарства, про становище селян і стан поміщицького господарства, розвиток промисловості й торгівлі тощо. Зокрема, в «Основі» опубліковано немало творів Т. Шевченка, Марка Вовчка, А. Свидницького, С Руданського, Л. Глібова та ін. «Основа» вітала реформу 1861 p., сподівалася, що царський уряд буде продовжувати перетворення, неодноразово заявляла, що їй «чужа політика» і що вона ставить своїм головним завданням працювати на ниві української культури, мирним шляхом домагатися вільного національного розвитку українського народу, піднесення його освіти і національної самосвідомості.
Позиція «Основи» і всіх українофілів яскраво виражена в статті «Моя сповідь» лідера громадівців і в майбутньому видатного українського історика В. Антоновича, опублікована в 1862 р.