Поняття, предмет, методи та принципи митного права.

Наука митного права перебуває в стадії свого розвитку, і одне із

завдань – сформулювати принципи митного права й класифікувати їх, тобто систематизувати й виявити групи правових принципів. Принципи митного права утворюють струнку систему, що існує об’єктивно.

Визначивши принципи митного права й класифікувавши їх у певні групи, можна відкрити можливість об’єктивного підходу до регулювання суспільних відносин у сфері митної справи й виявити основу митного права.

Законність – один із основних принципів митного права й функціонування митної системи в цілому. Цей найважливіший принцип закріплений у нормах конституційного права, що мають основне значення для митного права й функціонування митної системи.

Учені виділяють таки принципи митного права:

1) законність;

2) демократизм;

3) принцип недискримінації;

4) принцип найбільшого сприяння;

5) обліку досвіду міжнародно-правового співробітництва й регулювання в галузі митної справи;

6) принцип юридичної рівності.

Всі ці принципи митного права теоретики відносять до загальноправових.

Серед галузевих принципів митного права можна виділити:

1) охорону державної й суспільної безпеки;

2) захист економічних інтересів;

3) єдність митної території;

4) поділ правового регулювання митних режимів;

5) єдність і взаємозвя’зок ставок мита.

Принципи міжнародно-правового регулювання митної сфери. До них

можна віднести такі:

1) принцип суверенної рівності держав;

2) принцип міжнародно-правового співробітництва з питань митної справи;

3) принцип митної недискримінації;

4) принцип найбільшого митного сприяння.

Принцип суверенної рівності держави. Держава має повну

самостійність у визначенні суб’єктів митних відносин, установленні митних платежів і строків їхньої сплати, визначенні відповідальності за порушення митних правил.

Принцип міжнародно-правового співробітництва передбачає взаємодію держав у митних питаннях на взаємовигідній основі. У загальному вигляді принцип міжнародно-правового співробітництва одержав закріплення в цілому ряді основних міжнародних документів.

Міжнародно-правове співробітництво з питань митної служби є продовженням розвитку загального принципу міжнародного співробітництва. Форми міжнародного митного співробітництва визначаються державами самостійно. Воно здійснюється або на основі правил, передбачених національними митними законами, або на основі спеціальних положень у митних угодах.

Принцип митної недискримінації полягає в прагненні держави усунути різні нетарифні бар’єри в зовнішній торгівлі.

Нетарифні обмеження пов’язані з адміністративним втручанням держави в проведення митно-тарифного регулювання.

Принцип найбільшого митного сприяння означає, що держава, яка надала відповідний режим іноземної державі, має виключити всяку дискримінацію щодо обкладання митними платежами товарів, що вивозяться з цієї держави, тобто зобов’язана забезпечити при імпорті товарів з цієї держави умови не менш сприятливі, ніж при імпорті товарів з будь-якої іншої держави – учасника угоди.

Принцип охорони державної й суспільної безпеки означає заборону на переміщення окремих товарів і транспортних засобів через митний кордон.

Принцип захисту економічних інтересів спрямований на забезпечення зростання національної економіки, що гарантує достатній рівень соціального, політичного існування держави, незалежність її економічних інтересів стосовно можливих зовнішніх і внутрішніх впливів.

Принцип єдності митної території означає свободу переміщення товарів і транспортних засобів фізичними і юридичними особами, тобто без стягнення митних платежів. Єдність митної території дозволяє здійснювати єдине митне-правове регулювання. Тим самим забезпечується право громадян на свободу економічної діяльності.

Принцип єдності ставок мита означає незмінність ставок мита незалежно від осіб, що переміщують товари через митний кордон, видів зовнішньоекономічних угод.

Демократизм митного права обумовлює його загальний характер. Митний кодекс містить главу «Інформування та консультування з питань митної справи», що свідчать про націленість митного законодавства на широке ознайомлення з ним населення, яке цікавиться інформацією з митних питань. Інформаційно-консультативний процес, в якому беруть участь як митні органи, так і зацікавлені юридичні й фізичні особи, розкривається у таких напрямках: 1) одержання інформації про причини ухваленого рішення, дії або бездіяльності; 2) опублікування правових актів; 3) інформація про чинні правові акти; 4) консультування з питань митної справи й інших питань, що входять до компетенції митних органів; 5) відповідальність за недостовірну інформацію.

Отже, виявивши, розглянувши, систематизувавши принципи митного права, можна зробити певні висновки:

1) принципи митного права дозволяють зрозуміти основу митного права, що є елементом митної справи;

2) принципи митного права відповідають за своїм змістом структурі співвідношення міжнародного й національного права в сфері митної справи;

3) принципи митного права дозволяють побачити інтереси держави, громадян і організацій у сфері митної справи;

4) принципи митного права є вихідним первісним компонентом права реалізації, тому що є відправними засадами правового регулювання.

Поняття митного права.

Митне право – це комплексна галузь права, що становить систему правових норм, які регулюють суспільні відносини, пов’язані з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон, установленим державою певного митного режиму, стягненням митних платежів, митним оформленням, митним контролем і іншими засобами проведення митної політики.

Особливість митного права полягає в тому, що поширюючись на всю територію держави, воно, практично реалізується лише в процесі або у зв’язку з перетином митного кордону або переміщенням через нього товарів і транспортних засобів. Поряд з перетинанням митного кордону одночасно відбувається перехід зі сфери митної служби однієї держави під юрисдикцію іншої.

Митне право є засобом державного регулювання митної справи на території України, оскільки правове регулювання є в принципі державним регулюванням.

Без митного права неможливо створення згладженого й нормального функціонуючого митного механізму, в основі якого, винятком права, лежить система виконавчої влади.

Під предметом митного права розуміються суспільні відносини, які ним регламентуються, закріплюються охороняються.

Предмет митного права – це коло однорідних суспільних відносин, пов’язаних з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон, установленням митного режиму, стягненням митних платежів, митним оформленням, митним контролем і іншими заходами проведення митної політики.

Предмет митного права становлять відносини економіко-правового характеру, де однією зі сторін завжди виступає держава, яка здійснює регулювання митних відносин і охорону правового порядку в цій сфері.

З правової точки зору – це коло однорідних відносин, урегульованих митним правом, які тісно пов’язані із зовнішньо-економічною діяльністю й спрямовані на захист вітчизняної економіки й економічного суверенітету. Таким чином, митне право має власний предмет навчання.

Метод митного права – загально правовий, який дозволяє більш повно й об’єктивно регулювати широке коло суспільних відносин. Багато основних галузей права регулюють відносини за допомогою подібних прийомів, засобів і способів, підкреслюючи тим самим існування єдиного правового методу.

Специфіку комплексної галузі митного права наочно характеризує митно-тарифний метод. У цьому методі поєднуються економічний та правовий методи одночасно.

Як додаткові методи використовуються імперативний і диспозитивний методи. Наявність їх в митному праві дозволяє перебудовуватися згідно із завданнями й цілями митної політики.