Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Система та джерела митного права.






Система митного права передбачає поділ юридичних норм цієї галузі

на головні частини, основні розділи, інститути й норми. Митне право поділяється на три частини: Загальну, Особливу та Спеціальну.

Загальна частина митного права включає митні правові митні норми, у яких виражені загальні положення, що стосуються правового регулювання всієї сукупності суспільних відносин у сфері митної справи.

Особлива частина митного права містить у собі розташовані в певному порядку й логічній послідовності інститути митного права. Зв'язок між якими об’єктивно обумовлений самою природою митної справи.

Спеціальна частина митного права включає питання, присвячені міжнародному митному співробітництву митної служби.

Джерела митного права становлять єдину, цілісну систему, елементи, (складові частини) якої перебувають у відносній субординації й ієрархічній підпорядкованості відповідно до логіки правового регулювання митної справи.

Під джерелом митної справи маються на увазі правові акти органів державної влади, в яких установлюються норми митного права – загальні правила поведінки в митній сфері.

Джерелом митного права може бути не будь-який правовий акт, а лише той, який містить загальні правила щодо митної справи та її елементи. Таким чином, джерело митного права має носити нормативний характер.

Основними принципами побудови системи джерел митного права є їх конституційність і законність. Конституційність у цьому випадку передбачає сувору відповідність всіх джерел права основним принципам митного регулювання, закріпленим у Конституції України.

Джерела митного права можна класифікувати у відповідний спосіб.

Прямі закони – це нормативно-правові акти, дію яких спрямовано на регулювання відносин у сфері митного права.

Змішані закони – це нормативно-правові акти, які містять у собі норми різної галузевої приналежності й регулюють відносини у двох або більше галузях права. Іноді ці закони становлять основу комплексного інституту права (валютне регулювання).

Основним джерелом митного права є Митний Кодекс України, прийнятий у 2002 році. Він увібрав у себе багато правових норм, що належать до різних галузей права. Одночасно із цим у даному Кодексі вміщено такі норми, як завдяки специфічності предмета митного права не входять до жодної іншої галузі права.

Прямі закони регулюють суспільні відносини в одній з галузей права. У сфері дії митного права – Митний кодекс України, закон України «Про Єдиний митний тариф», «Про Митний тариф України» «Про зовнішньоекономічну діяльність». Ці закони регулюють відносини в сфері митного права і їх також можна назвати прямими.

Наступними за юридичною силою є підзаконні акти. Вони відіграють важливу роль у механізмі митно-правового регулювання. Їх підзаконність означає, що вони приймаються на виконання й в розвиток законів й мають відповідати їм. Організаційно-правовою гарантією є вимога реєстрації нормативних підзаконних актів у Міністерстві юстиції України, яке стежить за відповідністю відомчих норм, що стосується прав громадян, приписам відповідних законів. У випадку виявлення розбіжності між нормами закону й підзаконного акта Мін’юст України відмовляє в реєстрації доти, доки не буде враховано зауважень. Без одержання реєстраційного номера в Мін’юсті України підзаконний акт не набуває чинності.

Основним інструментом уніфікації митних правил є міжнародні договори й рекомендації спеціалізованих міжнародних організацій.

Міжнародно-правове співробітництво в митній сфері зачіпає, у першу чергу, процедуру огляду міжнародних почтових відправлень; уніфікацію митних правил у морських, залізничних, повітряних, автомобільному сполученнях і в змішаних перевезеннях; правовий статус осіб, що виїжджають за кордон на постійне місце проживання.

Міжнародно-правове співробітництво в митній сфері розвивається у двох основних напрямках: 1) співробітництво із країнами «далекого зарубіжжя»; 2) співробітництво в рамках міжнародних організацій. Розрізняють три категорії міжнародних договорів залежно від рівня договірних сторін: 1) міждержавні; 2) міжурядові; 3) договори міжвідомчого характеру.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.