Билет 17

ВТОМА – фізіологічне явище, яке після закінчення роботи проходить самостійно.

Перевтома – пограничний (передпатологічний) стан, що розвивається при недостатньому відновленні.

Перенапруження різних органів і систем

Перенапруження ЦНС – патологічний стан, що розвивається в результаті порушення нейрогуморальної регуляції і протікає найчастіше за типом неврозів.

Перевтома. Ø Найчастіше настає після перенесених захворювань, загальної втоми.

Ø Симптоми:

- небажання тренуватися;

- зниження працездатності;

- підвищена втомлюваність;

- зниження настрою, погіршення сну, ознаки неврозу;

- порушення координації рухів;

- вегетативна дисфункція;

- погіршення реакції на фізичне навантаження;

- порушення ритму серця, нестійкість АТ.

Рекомендації: зменшення інтенсивності навантажень; додаткові дні відпочинку; посилення відновних заходів (повноцінне харчування, вітамінізація, нормалізація сну, масаж, гідропроцедури та ін.)

2. Поняття стомлення і відновлення.

Стомлення слід розглядати як складний процес, що зачіпає всі рівні діяльності організму (молекулярний, субклітинний, клітинний, органний, системний, цілісного організму) і що виявляється в сукупності змін, пов'язаних із зрушеннями гомеостазу, регулюючих, вегетативних і виконавчих систем, розвитком відчуття втоми, тимчасовим зниженням працездатності.

Стомлення - особливий вид функціонального стану людини, що тимчасово виникає під впливом тривалої або інтенсивної роботи і призводить до зниження її ефективності. Стомлення виявляється в зменшенні сили і витривалості м'язів, погіршенні координації рухів, в зростанні витрат енергії при виконанні однієї і тієї ж роботи, в уповільненні реакцій і швидкості переробки інформації, ускладненні процесу зосередження і перемикання уваги і інших явищах.

При розгляді проблеми стомлення в спорті широко використовуються такі поняття, як стомливість, стомлюваність, стомленість, перевтома.

Стомливість - об'єктивна властивість роботи викликати стомлення. Стомливість будь-якого виду діяльності визначається, з одного боку, величиною навантаження на організм, а з іншої - ступенем фізичної і психічної підготовленості людини до певних видів роботи.

Стомлюваність - властивість організму людини в цілому, окремих його частин або систем бути схильним до стомлення. Конкретна реалізація цієї властивості, тобто глибина стомлення, що розвивається, при одному і тому ж навантаженні, залежить від ступеня адаптації людини до певного виду діяльності і його тренованості, фізичного і психологічного стану, рівнів мотивації і нервово-емоційної напруги.

Стомленість - стан всього організму або окремих його частин, відповідний певному ступеню стомлення. Градація ступеня стомленості людини оцінюється по суб'єктивних відчуттях, стані різних психофізіологічних функцій, зміні ефективності роботи.

Перевтома - сукупність стійких функціональних порушень в організмі людини, що виникають в результаті багатократного надмірного стомлення, що повторюється, не зникаючих за час відпочинку і таких, що є несприятливими для здоров'я людини. Тривала перевтома є однією з причин розвитку перенапруження і різного роду захворювань.

Слід розрізняти зміст понять стомлення і втома. Стомлення - це об'єктивний процес, що виникає унаслідок напруженої або тривалої діяльності, а втома - суб'єктивне сприйняття і віддзеркалення цього процесу, що оберігає організм від надмірного виснаження. Не менш важливою для теорії і практики спортивної підготовки є фазність відновних реакцій, яку зазвичай прийнято пов'язувати з показниками працездатності - її зниженням, відновленням, суперкомпенсацією і стабілізацією.

Відновлення - процес, що протікає як реакція на стомлення і направлений на відновлення порушеного гомеостазу і працездатності. Відновлення після фізичних навантажень означає не тільки повернення функцій організму до початкового або близького до нього рівня. Якби після тренувальної роботи функціональний стан організму спортсмена лише повертався до початкового рівня, зникла б можливість його вдосконалення шляхом цілеспрямованого тренування.