Билет 19. У спортивній медицині використовують функціональні проби головним чином з фізичним навантаженням

У спортивній медицині використовують функціональні проби головним чином з фізичним навантаженням. Взагалі функціональні проби поділяють на одномоментні, тобто з одним навантаженням, дво- і тримоментні (2 і 3) навантаження. За принципом активності їх поділяють на проби з дозованим, тобто стандартним, навантаженням (субмаксимальні тести) і проби з максимальним навантаженням (максимальні тести). Останні можна використовувати лише для висококваліфікованих спортсменів, які звикли до фізичних напружень. Звичайно оцінку результатів проб з фізичними навантаженнями проводять, реєструючи частоту пульсу, рідше артеріальний тиск.

Найбільшого розповсюдження отримали проби із фізичним навантаженням, які є стандартизованими та чітко дозованими. До одномоментних проб відносять:

1. 20 присідань за ЗО сек. (проба Мартине-Кушелевського)

2. 60 підскоків за ЗО сек (проба ГЦОЛІФК)

3. 2-х хвилинний біг в темпі 180 кроків за хв.

4. 5-ти хвилинний біг (4 хв. повільно, на останній хв. в швидкому темпі)

В двохмоментних фізичних пробах навантаження виконується 2 рази з невеликим проміжком часу між ними. Наприклад: РWС170, РWС150, РWС130 та ін.

При обстеженні спортсменів раціонально використовувати 3-х моментну пробу Лєтунова з різними по інтенсивності та тривалості фізичними навантаженнями:

1) 20 присідань за ЗО сек;

2) 15-секундний біг на місці в максимальному темпі (стегно піднімається до горизонтального рівня);

3) біг на місці протягом 3-х хвилин в темпі 180 кроків на хв;

Перше навантажений - розминка, друге виявляє здатність до швидкої адаптації серцево-судинної системи, спрямованої на посилення кровообігу. Третє - виявляє здатність організму стійко підтримувати посилений кровообіг на високому рівні протягом відносно тривалого часу.

Функція органів і систем, в першу чергу серця, яке відіграє провідну роль життєдіяльності організму, у більшості випадків оцінюють на основі обстежень в стані спокою, в той час як резервні можливості серця можуть проявлятися лише під час роботи, яка за інтенсивністю перевищує звичні навантаження. Це відноситься як до спортсменів, дозування навантаження у яких неможливе без визначення фізичної працездатності, так і до осіб, що не займаються фізичною культурою та спортом, прихована коронарна недостатність яких може не проявлятися клінічно та електрокардіографічно в умовах щоденного режиму.

Класифікація функціональних проб:

1. За типом навантаження (фізичні вправи, зміна положення тіла, затримка дихання та ін.) Всі вони повинні чітко дозуватись. Найчастіше використовуються фізичні вправи.

2. За кількістю навантажень:

а) одномоментні: проба з 20 присіданнями (проба Мартіне);

2-х, 3-х мометні, комбіновані проби, наприклад проба Летунова, 20 присідань за 30 секунд, 15-секундний біг з максимальною швидкість (на місці) та 3-х хвилинний біг.

3. За типом показників, що підлягають вивченню: система кровообігу, дихальна, вегетативна нервова, ендокринна системи та ін.

4. за часом реєстрації вихідного сигналу, тобто по часу вивчення реакції на навантаження:

а) безпосередньо під час навантаження (наприклад, субмаксимальний тест РWC170) при цьому вивчається безпосередня реакція на навантаження під час виконання (тестування потужності);

б) після навантаження (проба з 20 присіданнями, Гарвардський степ-тест), коли показники вивчаються після закінчення навантаження, тобто при цьому вивчається характер відновних процесів в організмі (тестування відновлення)

5. За характером навантаження

а) стандартне (присідання, біг, відскоки, піднімання вантажів та ін.), які виконуються в певному темпі; б) дозоване;

6. За дозуванням:

а) рівномірне навантаження (сходження на сходинки при проведенні Гарвардського степ-тесту);

б) поступово зростаючого навантаження з інтервалами (субмаксимальний тест PWC170);

в) безперервне зростаюче навантаження (тест Наваккі)

7. За принципом активності:

а) субмаксимальний тест (субмаксимальний тест PWC170);

б) максимальний тест – проби з максимальним навантаженням (тест Наваккі), вони використовуються лише для висококваліфікованих спортсменів.

Правила проведення функціональних проб:

1. Вивчати функцію організму в цілому, окремих функціональних систем чи органів у стані спокою. Отримані результати співставляють з необхідними стандартними показниками, характерними для відповідного віку, статі, зросту, масі тіла та ін. В цих випадках оцінку потрібно робити дуже обережно у зв’язку з великою індивідуальною різницею та варіабельністю нормальних величин.

2. Досліджують функцію усього організму, окремі функціональні системи чи органи в умовах стандартного чи дозованого фізичного навантаження.

3. Оцінюють результати отриманих досліджень. Отримана інформація необхідна як для вибору фізичних вправ і їх дозування так і для дослідження функціональної здатності обстежуваного, його резервних можливостей.

4. Підібрані навантаження повинні відповідати руховому статусу обстежуваного.

5. Комплекси показників, які реєструються повинні бути порівняно доступні для спостереження, достатньо чутливі до фізичних навантажень і відображати інтегральні функції організму обстежуваного.

При проведенні навантажувальних тестів звичайну оцінку їх результатів проводять, реєструючи частоту серцевих скорочень, рідше - артеріальний тиск. При необхідності ці показники доповнюють реєстрацію ЕКГ, ФКГ, вимірюванням газообміну, легеневої вентиляції, деяких біохімічних констант та ін.