Розділ 1. Сесія як головна організаційно-правова форма діяльності Верховної Ради України

КУРСОВА РОБОТА

з конституційного права

на тему:

«Основні організаційно-правові форми діяльності Верховної Ради України»

Студентка 2 курсу, групи ПРз-21

Напряму підготовки 6.03.04.01. «правознавство»

Піддячої Любові Вадимівни

Національна шкала: ____________

Університетська шкала: ____________

Оцінка ECTS: ____________

Члени комісії: ______ ___________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

______ ___________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

______ ___________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

Івано-Франківськ – 2016 рік

Зміст:

Вступ ………………………………………………………………………………3

Розділ 1.Сесія як головна організаційно-правова форма діяльності Верховної Ради України………………………………………………………………………5

Розділ 2. Засідання Верховної Ради України

2.1. Пленарні засідання………………………………………………………….12

2.2. Засідання комітетів………………………………………………………….20

2.3. Засідання тимчасових пленарних комісій…………………………………31

2.4. Засідання депутатських груп чи фракцій………………………………….33

Висновки…………………………………………………………………………35

Список використаних джерел…………………………………………………..36

ВСТУП

Актуальність дослідження. Відповідно до Конституції України (ст.75), єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України.
Парламент – невід’ємний атрибут кожної демократичної держави. Він є загальнонаціональним представницьким органом державної влади, який обирається корпусом виборців або населенням. В якості державно-правового інституту парламент має багатовікову історію. Прообразом сучасних парламентів були станово-представницькі установи ХІІ–ХІІІ ст., зокрема англійський парламент та іспанські кортеси. Що стосується історії сучасних парламентів, то вона починається з епохи буржуазних революцій.
Парламент завжди був найважливішою формою представницького народовладдя. Його головне призначення – законодавче регулювання суспільних відносин, прийняття законів, які б виражали волю народу, представляли народ і втілювали його інтереси.
Верховна Рада займає провідне місце серед вищих органів державної влади, у першу чергу завдяки своїм законодавчим повноваженням, а також виступає в якості центральної ланки політичної системи України, визначаючи основні засади внутрішньої та зовнішньої політики нашої держави. Парламент є ареною боротьби різноманітних політичних сил країни, інструментом досягнення злагоди у суспільстві і соціально-політичного компромісу.

Мета дослідження полягає у виявленні основних організаційно-правових форм діяльності Верховної Ради України та їх детальному аналізу.

Для досягнення даної мети були поставлені такі завдання:

1)визначити основні організаційно-правові форми діяльності Верховної Ради України;

2)проаналізувати поняття такі як «сесія» і «засідання»;

3)виділити основне призначення діяльності Верховної Ради України;

4)детально з’ясувати особливості роботи депутатів.

Об’єктом дослідження є Верховна Рада України як цілісна державна інституція.
Предметом дослідження є організаційно-правовий механізм роботи Верховної Ради України.

Структура курсової роботи: вступ, два розділи(4 підпункти), висновки, список використаних джерел.

Розділ 1. Сесія як головна організаційно-правова форма діяльності Верховної Ради України

Сесія Верховної Ради України (від лат. - засідання) - це термін, протягом якого парламент проводить пленарні засідання та ухвалює рішення з питань, віднесених до його компетенції і відання Конституцією і законами України. Верховна Рада України, як зазначалося вище, є повноважною і може працювати сесійно за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу[20].

Сесія являє собою головну організаційно-правову форму за допомогою якої парламент України реалізує свої повноваження.

Сесія Верховної Ради України - це передбачений Конституцією (Регламентом Верховної Ради України) загальний, основний, постійний, колегіальний спосіб організації роботи парламенту України з метою здійснення ним своїх функцій і повноважень протягом півріччя або іншого встановленого ним (парламентом) часу[21].

Розрізняють порядок організації і проведення:
1) першої;
2) чергових;
3) позачергових сесій.

На свою першу сесію Верховна Рада України збирається не пізніше, ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів. В Регламенті Верховної Ради України деталізуються конституційні положення відносно порядку організації і проведення першої сесій[11].

Перша сесія новообраної Верховної Ради України має свою законодавчо визначену специфіку організації і проведення. Так, згідно з ч. З ст. 82 Конституції України Верховна Рада України збирається на першу сесію не пізніш ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів[конституція]
Апарат Верховної Ради України не пізніш як через сім днів після офіційного оприлюднення ЦВК результатів виборів надсилає народним депутатам України:
1) Конституцію України;
2) текст офіційного оприлюднення ЦВК результатів виборів народних депутатів України;
3) Закон України " Про Регламент Верховної Ради України";
4) Закон України " Про статус народного депутата України";
5) Закон України " Про комітети Верховної Ради України";
6) закони про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України;
7) положення про помічника-консультанта народного депутата України;
8) положення про Апарат Верховної Ради України;
9) список посадових осіб Апарату Верховної Ради України та їх службові телефони;
10) довідковий матеріал про обраних народних депутатів України, який повинен містити такі дані: прізвище, ім'я та по батькові народного депутата України, рік народження, освіта, професія, останнє місце роботи, посада, належність до політичної партії (виборчого блоку політичних партій), поштова адреса та номери телефонів, вказані народним депутатом України;
11) постанову Верховної Ради України про перелік комітетів Верховної Ради України попереднього скликання[24].
Підготовча депутатська група створюється з новообраних народних депутатів України для підготовки пропозицій щодо організації і проведення пленарних засідань першої сесії Верховної Ради України нового скликання, підготовки проектів відповідних актів. Створює Підготовчу депутатську групу Голова Верховної Ради України попереднього скликання, а в разі його відсутності - Перший його заступник чи заступник[28].
Політичні партії (виборчі блоки), які за результатами виборів народних депутатів України взяли участь у розподілі депутатських мандатів, делегують до складу Підготовчої депутатської групи народних депутатів України за квотою один представник від 75 народних депутатів України, обраних за виборчим списком політичної партії (виборчого блоку політичних партій). Якщо після розподілу квот залишаються народні депутати України, кількість яких становить вісім і більше, то пропонується ще по одному представнику від політичної партії.

Перше засідання Підготовчої депутатської групи скликає Голова Верховної Ради України попереднього скликання або його заступники не пізніш як через 10 днів після офіційного оприлюднення ЦВК результатів виборів, за умови обрання не менш як двох третин народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Підготовча депутатська група обирає зі свого складу голову, заступника голови і секретаря групи та здійснює роботу на засадах тимчасової спеціальної комісії. Підготовча депутатська група припиняє свою діяльність після створення комітетів[7].
Складання присяги народними депутатами України відбувається на першому засіданні новообраного парламенту. Голова Верховної Ради України попереднього скликання запрошує новообраних народних депутатів України до складення присяги, надає слово для її зачитування найстарішому за віком народному депутату України, який пропонує всім новообраним парламентаріям встати і після цього зачитує текст присяги. Після зачитування присяги Голова Верховної Ради України попереднього скликання запрошує новообраних народних депутатів України скріпити присягу підписами під її текстом.

Верховна Рада України нового скликання збирається на першу сесію у залі засідань Верховної Ради України не пізніше ніж на тридцятий день після офіційного оголошення про обрання не менш як двох третин народних депутатів України від конституційного складу парламенту. Апарат Верховної Ради України забезпечує реєстрацію народних депутатів України, які прибули на першу сесію новообраної Верховної Ради України.
Тимчасова президія першої сесії Верховної Ради України складається з п'яти народних депутатів України. До її складу входять голова Підготовчої депутатської групи та по одному представнику від кожної із чотирьох політичних партій (блоків), які за результатами виборів отримали найбільшу кількість депутатських мандатів. Члени Тимчасової президії першої сесії Верховної Ради України почергово виконують обов'язки головуючого на пленарному засіданні до обрання Голови Верховної Ради України. Рішення Верховної Ради України, прийняті в цей період, підписують усі члени Тимчасової президії першої сесії парламенту. Після обрання Голови Верховної Ради України Тимчасова президія припиняє свою діяльність.
Послідовність розгляду питань на першій сесії новообраної Верховної Ради України визначається необхідністю організації ефективної роботи депутатського корпусу, тому на пленарних засіданнях першої сесії приймаються рішення з таких питань (ст. 16 Закону України " Про Регламент Верховної Ради України"):
1) формування Тимчасової президії першої сесії;
2) обрання Лічильної комісії;
3) висвітлення роботи першої сесії Верховної Ради України;
4) заслуховування позачергового послання Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України;
5) доповідь Голови Верховної Ради України попереднього скликання про стан законодавчої роботи;
6) доповідь Підготовчої депутатської групи, запитання доповідачу і відповіді на них;
7) перелік комітетів та предмети їх відання;
8) формування та реєстрація депутатських фракцій;
9) обрання Голови Верховної Ради України, обрання Першого заступника та заступника Голови Верховної Ради України;
10) обрання голів комітетів, перших заступників, заступників голів, секретарів та членів комітетів;
11) обрання Погоджувальної ради депутатських фракцій у Верховній Раді України[16].

Чергові сесії Верховної Ради України проводяться два рази на рік і починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року. Відкриття чергової сесії Верховної Ради України оголошується головуючим на засіданні на початку першого пленарного засідання, яке проводиться в перший день роботи сесії. Тривалість сесії визначається Верховною Радою України. Вона може доручити окремим комітетам чи комісіям продовжити роботу сесії на їх засіданнях.

За звичайних обставин перший і третій тижні кожного календарного місяця впродовж сесії відводяться для пленарних засідань Верховної Ради України, другий – для роботи в комітетах, тимчасових спеціальних комісіях і тимчасових слідчих комісіях, депутатських фракціях, четвертий – для роботи народних депутатів з виборцями.

У вівторок та четвер тижня, відведеного для пленарних засідань, протягом дня проводяться два засідання: ранкове – з 10 до 14 години з перервою з 12 години до 12 години 30 хвилин та з обідньою перервою з 14 до 16 години і вечірнє – з 16 до 18 години. У середу та п'ятницю проводяться лише ранкові засідання. Друга половина середи відводиться для роботи народних депутатів у комітетах, тимчасових спеціальних комісіях та тимчасових слідчих комісіях, депутатських фракціях. Понеділок та друга половина п'ятниці відводяться для самостійної роботи народних депутатів, пов'язаної із здійсненням депутатських повноважень.

У період проведення пленарних засідань, як правило, щопонеділка проводиться засідання Погоджувальної ради. [30]

Порядок денний сесії Верховної Ради України затверджується парламентом на кожну чергову сесію і включає два розділи:
1) перший - питання, повністю підготовлені для розгляду парламентом і у встановленому порядку надані депутатам;
2) другий - питання, підготовку і доопрацювання яких Верховна Рада України доручає здійснити тимчасовим спеціальним комісіям, комітетам, а також законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні.
До порядку денного сесії Верховної Ради України включаються позачергово без голосування:
1) закони, повернуті з пропозиціями Президента України на повторний розгляд;
2) проект Закону про Державний бюджет України на наступний рік;
3) законопроекти, які готуються (підготовлені) за дорученням Верховної Ради України до другого чи третього читання;
4) питання про складення присяги, питання про призначення, обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад, а також питання щодо здійснення парламентського контролю;
5) щорічні та позачергові послання Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України;
6) проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період та звіт про стан виконання Державного бюджету України поточного року;
7) проекти законів про надання згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсацію міжнародних договорів України;
8) питання організації роботи Верховної Ради України та її органів. Проект постанови Верховної Ради України про затвердження порядку денного сесії парламенту приймається в цілому більшістю голосів народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Позачергова сесія Верховної Ради скликається не пізніш як у семиденний строк після дня надходження вимоги про її скликання. Розпорядження Голови Верховної Ради України про скликання позачергової сесії Верховної Ради публікується у газеті " Голос України" не пізніш як за три дні до її відкриття із зазначенням питань, які пропонується розглянути на позачерговій сесії Верховної Ради.

Позачергові сесії Верховної Ради України із зазначенням порядку денного відповідно до ч. 2 ст. 83 Конституції України та ст. 11 Закону України " Про Регламент Верховної Ради України" скликаються Головою Верховної Ради на вимогу:
1)не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України;
2)на вимогу Президента України.

У разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні Верховна Рада збирається на позачергову сесію не пізніш як у дводенний строк без скликання і працює до скасування воєнного чи надзвичайного стану. Голова Верховної Ради України, а у разі його відсутності – Перший заступник чи заступник Голови Верховної Ради України, який виконує обов'язки Голови Верховної Ради України, визначає місце і час проведення засідання Верховної Ради, про що терміново повідомляється народним депутатам[23].

Розділ 2. ЗАСІДАННЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

2.1.Пленарні засідання

Основним видом засідань і тим самим пріоритетною організаційною формою сесійної роботи є пленарні засідання.

Відповідно до Конституції України (ст. 84) рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування. До того ж голосування на засіданнях здійснюється народними депутатами особисто.

Перед відкриттям кожного пленарного засідання проводиться реєстрація народних депутатів особисто на підставі пред'явлення посвідчення народного депутата та підтвердження своєї присутності власноручним підписом, а також за допомогою електронної системи.

Підставою для відсутності народного депутата на пленарних засіданнях Верховної Ради, які проводяться відповідно до календарного плану роботи парламентської сесії, є виконання народним депутатом у цей час доручень Верховної Ради та інші поважні причини: тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка у зв'язку з народженням дитини, відпустка для догляду за дитиною, відпустка у зв'язку з одруженням, відпустка у зв'язку зі смертю рідних, документально підтверджені транспортні перешкоди. Поважними причинами відсутності народного депутата на парламентському пленарному засіданні є й інші обставини, коли згідно з чинним законодавством працівнику надається відпустка[9].

Пленарні засідання Верховної Ради відкриває, веде і закриває Голова Верховної Ради України, а в разі його відсутності - Перший заступник чи заступник Голови Верховної Ради, крім випадків, передбачених Регламентом Верховної Ради України.

Головуючий на пленарному засіданні Верховної Ради:

1) повідомляє про результати реєстрації народних депутатів та про кількість народних депутатів, відсутніх на пленарному засіданні з поважних причин;

2) відкриває, веде та закриває пленарні засідання, оголошує перерви в пленарних засіданнях;

3) попереджає присутніх на закритому пленарному засіданні про процедуру проведення закритого пленарного засідання;

4) оголошує повну назву, реєстраційний номер, редакцію та ініціаторів внесення проектів законів, постанов та інших актів Верховної Ради, що вносяться на обговорення;

5) оголошує про запис через електронну систему на виступ з місця;

6) оголошує списки осіб, які записалися на виступ, та надає слово для виступу;

7) надає слово для доповіді (співдоповіді), запитань, виступу, оголошує наступного промовця;

8) створює рівні можливості народним депутатам, депутатським фракціям для участі в обговоренні питань;

9) утримується від коментарів та оцінок щодо промовців та їх виступів, крім випадків порушення норм депутатської етики;

10) вживає заходів для підтримання порядку на пленарному засіданні;

11) організовує розгляд питань;

12) оголошує результати голосування та про прийняте рішення;

13) оголошує офіційні повідомлення та запити народних депутатів;

14) оголошує перерву до 30 хвилин на вимогу не менш як двох депутатських фракцій, за умови використання цього права депутатською фракцією впродовж одного пленарного засідання тощо.

У разі порушення головуючим вимог Регламенту Верховної Ради народний депутат має право невідкладно або після закінчення розгляду питання порядку денного парламентського засідання звернутися до головуючого із зауваженням про допущені ним порушення для негайного їх усунення.

Процедура повного обговорення питань на пленарному засіданні включає:

1)доповідь народного депутата - ініціатора внесення пропозиції або іншого суб'єкта права законодавчої ініціативи чи його представника, запитання доповідачу і відповіді на них;

2)співдоповідь визначеного головним комітетом чи тимчасовою спеціальною комісією співдоповідача, запитання співдоповідачу і відповіді на них;

3)виступи народних депутатів - членів головного комітету чи тимчасової спеціальної комісії з оголошенням та обґрунтуванням окремої думки, якщо вона не була надана народним депутатам разом з висновком відповідного комітету чи тимчасової спеціальної комісії;

4)виступи по одному представнику від кожного комітету, тимчасової спеціальної комісії, до яких, крім головного комітету, направлявся проект закону чи іншого акта Верховної Ради, у разі якщо висновки цих комітетів чи комісій не були надані народним депутатам;

5)виступи представників депутатських фракцій, народних депутатів;

6)оголошення головуючим на пленарному засіданні про припинення обговорення та повідомлення про кількість промовців, які виступили і які записалися на виступ;

7)заключне слово доповідача і співдоповідача (співдоповідачів);

8)уточнення та оголошення головуючим на пленарному засіданні пропозицій, які надійшли щодо обговорюваного питання і будуть ставитися на голосування.

Розгляд питань за скороченою процедурою обговорення здійснюється за рішенням Верховної Ради.

На пленарному засіданні Верховної Ради ніхто не може виступати без дозволу головуючого.

Загальна тривалість часу розгляду кожного питання порядку денного пленарного засідання пропонується головуючим перед початком обговорення цього питання залежно від кількості осіб, які записалися на виступ. Якщо є заперечення народних депутатів щодо пропозиції головуючого, Верховна Рада приймає процедурне рішення щодо тривалості обговорення зазначеного питання.

Списки народних депутатів для виступу з місця та виступу з трибуни висвітлюються на моніторах Голови Верховної Ради України, Першого заступника та заступника Голови Верховної Ради, на моніторах пультів народних депутатів, а також на інформаційному табло електронної системи в залі засідань.

Президент України, Прем'єр-міністр України, Голова Національного банку України, Голова Конституційного Суду України, Голова Верховного Суду України, Голова Рахункової палати, Генеральний прокурор України або уповноважені ними особи, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини мають гарантоване право на виступ з обговорюваного питання, якщо воно стосується їх повноважень[6].

Особі, офіційно запрошеній на пленарне засідання, слово для виступу надається відповідно до процедурного рішення, прийнятого Верховною Радою без обговорення.

Кожна депутатська фракція має гарантоване право на виступ одного представника з кожного питання порядку денного пленарного засідання[18].

Народному депутату, представникам інших суб'єктів права законодавчої ініціативи, які внесли письмову пропозицію чи поправку, на їхню вимогу надається слово для обґрунтування пропозиції чи поправки.

Відкрите голосування здійснюється:

а) за допомогою електронної системи з фіксацією результатів голосування - поіменне, в тому числі з можливим роздруку- ванням результатів голосування кожного народного депутата.

На вимогу народних депутатів результати голосування можуть висвітлюватися на інформаційному табло електронної системи в залі засідань по депутатських фракціях;

б) шляхом підняття руки (у разі відсутності технічної можливості голосування за допомогою електронної системи);

в) шляхом подачі іменних бюлетенів.

Після закінчення кожного голосування за допомогою електронної системи його результати висвітлюються на інформаційному табло електронної системи в залі засідань та оголошуються головуючим на пленарному засіданні.

Таємне голосування здійснюється народним депутатом особисто шляхом подачі бюлетенів. Бюлетені для таємного голосування в кількості, що відповідає фактичній чисельності обраних народних депутатів, виготовляються Лічильною комісією. Час, місце (сектор) і порядок проведення голосування визначаються Лічильною комісією, про що вона повідомляє народних депутатів на пленарному засіданні Верховної Ради перед початком голосування. Лічильна комісія також забезпечує всі необхідні умови для додержання таємності голосування та вільного і особистого волевиявлення народними депутатами.

Рішення за результатами таємного голосування вважається прийнятим, якщо за нього подано більшість голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради та якщо в Конституції України не встановлено іншої кількості голосів народних депутатів, необхідної для прийняття такого рішення. Таємне голосування вважається таким, що не відбулося, якщо бюлетенів для таємного голосування народними депутатами одержано менше, ніж необхідно для прийняття відповідного рішення. У такому разі проводиться переголосування, якщо інше не встановлено законом або якщо більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради не прийнято іншого рішення.

Якщо при обранні, призначенні, наданні згоди на призначення на посаду лише однієї особи жоден із кількох кандидатів на посаду не одержить за результатами першого голосування необхідної більшості голосів народних депутатів, проводиться повторне голосування щодо двох кандидатур, які одержали найбільшу кількість голосів народних депутатів при першому голосуванні.

Якщо за результатами таємного голосування рішення про надання згоди на звільнення з посади, відкликання, звільнення з посади, припинення повноважень або висловлення недовіри не прийнято, пропозиція вважається відхиленою і повторному розгляду або новому голосуванню щодо тієї самої особи на цій сесії не підлягає, крім випадків виникнення нових підстав або з'ясування обставин, які не були відомі Верховній Раді при розгляді відповідної кандидатури.

Якщо за результатами таємного голосування кандидата не було відповідно обрано, призначено, надано згоди на його призначення на посаду, проводиться повторний розгляд цього ж питання порядку денного з новим висуненням кандидатів, якщо інше не встановлено законом. Кількість повторних розглядів таких питань не обмежується.

Верховна Рада може прийняти процедурне рішення про таємне голосування щодо кандидатур на посади списком, якщо інше не встановлено Регламентом Верховної Ради чи законом. У разі обрання, призначення колегіального органу списком до бюлетеня для таємного голосування може включатися більше кандидатур, ніж потрібно для обрання, призначення.

Голосування і підрахунок голосів здійснюються щодо кожної кандидатури окремо. Обраними, призначеними при голосуванні списком вважаються кандидати, які отримали найбільшу кількість голосів народних депутатів, яка становить більшу половину голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради. Якщо внаслідок голосування за списком не обрано, не призначено на посади необхідної кількості осіб, продовжується розгляд того ж питання порядку денного з новим висуненням кандидатів на вакантні посади.

Голова Лічильної комісії або визначений нею доповідач - член Лічильної комісії доповідає на пленарному засіданні Верховної Ради про результати таємного голосування і виявлені порушення порядку голосування.

Якщо за результатами таємного голосування буде прийнято рішення про обрання, призначення, надання згоди на призначення на посаду відповідного кандидата, головуючий на пленарному засіданні на підставі доповіді Лічильної комісії оголошує таке рішення, яке оформляється постановою Верховної Ради.

Контроль за використанням електронної системи на пленарних засіданнях Верховної Ради здійснює Лічильна комісія, яка має право безперешкодного доступу до всієї інформації, необхідної для здійснення контролю, та право на залучення експертів і фахівців до роботи з перевірки електронної системи.

У разі необхідності розгляду питань, що виходять за межі повноважень Лічильної комісії, за зверненням Лічильної комісії, народного депутата, депутатської фракції чи за дорученням Верховної Ради, Голови Верховної Ради України, Першого заступника чи заступника Голови Верховної Ради такі питання розглядаються в парламентському комітеті з питань регламенту[2].

Рішення Верховної Ради - це результати волевиявлення парламенту України з питань, віднесених до його компетенції. До їх кола належать акти Верховної Ради, а також процедурні та інші рішення, які заносяться до протоколу пленарних засідань Верховної Ради. Акти Верховної Ради приймаються у формі закону, постанови, резолюції, декларації, звернення, заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 та ст. 91 Конституції України Верховна Рада України приймає рішення виключно на своїх пленарних засіданнях після обговорення питань більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією України та Регламентом Верховної Ради.

Рішення Верховної Ради приймаються шляхом відкритого поіменного голосування, крім випадків, коли проводяться таємне голосування шляхом подачі бюлетенів та відкрите голосування шляхом подачі іменних бюлетенів.

Голосування здійснюється народними депутатами особисто за допомогою електронної системи в залі засідань Верховної Ради або у визначеному для таємного голосування місці біля зали для пленарних засідань. Слід підкреслити, що рішення Верховної Ради приймаються лише за умови особистої участі народних депутатів України в голосуванні та набрання встановленої законом кількості голосів на їх підтримку. Особиста участь народного депутата у голосуванні означає його безпосереднє волевиявлення під час такого голосування незалежно від способу голосування. Також народний депутат України не має права голосувати за інших народних депутатів на засіданнях парламенту.

На пленарному засіданні народний депутат не повинен перешкоджати викладенню або сприйняттю виступу, вживати образливі висловлювання та непристойні слова, закликати до незаконних дій.

2.2.Засідання комітетів

Комітети Верховної Ради України – це постійно діючі депутатські органи Українського парламенту, призначені своєю роботою сприяти безперервній діяльності єдиного органу законодавчої влади. Комітети – допоміжні органи Верховної Ради України, що повинні забезпечувати реалізацію парламентом його функцій і наділені для цього відповідними повноваженнями. Вони відповідальні перед Верховною Радою України за свою діяльність і їй підзвітні[17].

Правовий статус комітетів закріплюється Конституцією, Регламентом Верховної Ради України, Законом «Про комітети Верховної Ради України» від 4 квітня 1995 р. і положеннями про комітети, які затверджуються парламентом. Особливість правового статусу комітетів полягає в тому, що вони, будучи органами Верховної Ради України, не складають самостійну систему органів державної влади.

Перелік комітетів, функціональна спрямованість їхньої діяльності визначаються Верховною Радою України з урахуванням важливості проблем державного, господарського, соціально-культурного будівництва, а також завдань, що стоять перед парламентом. Комітети створюються за функціональним і галузевим принципом. Функціональні комітети здійснюють одну або декілька функцій і їхня діяльність не пов’язана з певною галуззю народного господарства (наприклад, з питань бюджету, з питань свободи слова й інформації). Галузеві комітети створюються по одній або декількох галузях господарського або соціально-культурного будівництва (наприклад, з питань науки та освіти, з питань будівництва, транспорту і зв’язку)[14].

На сьогодні, згідно з Постановою Верховної Ради України від 1 лютого 2000 р. «Про перелік комітетів Верховної Ради України чотирнадцятого скликання» (в редакції Постанови від 06.04.2000 р.) у парламенті створено 23 комітети:

1. У галузі державного будівництва:

– з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України;

– з питань державного будівництва та місцевого самоврядування;

– з питань правової політики;

– у закордонних справах;

– з питань національної безпеки і оборони;

– з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності;

– з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

2. У галузі господарської діяльності:

– з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій;

– з питань промислової політики і підприємництва;

– з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики і ядерної безпеки;

– з питань аграрної політики та земельних відносин;

– з питань фінансів і банківської діяльності;

– з питань бюджету;

– з питань будівництва, транспорту і зв’язку;

– з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

3. У галузі соціально-культурного будівництва:

– з питань культури і духовності;

– з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин;

– з питань свободи слова та інформації;

– з питань охорони здоров’я, материнства і дитинства;

– з питань науки і освіти;

– з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму;

– з питань соціальної політики та праці;

– у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів.

До складу комітету входять голова, перший заступник голови, заступник голови, секретар і члени комітету. Структурними підрозділами комітету є підкомісії та робочі групи.

Підкомісія створюється для забезпечення конкретних напрямків діяльності у складі не менше 3 членів комітету. Члени комітету можуть входити до складу декількох підкомісій. Голова підкомісії обирається на засіданні комітету відкритим голосуванням більшістю голосів[25].

Робочі групи створюються для підготовки законопроектів, проектів актів комітету. До їх складу включаються члени комітету, народні депутати, що не є членами комітету, співробітники Секретаріату, науково-дослідних установ та навчальних закладів, фахівці-практики, автори проектів. Очолює робочу групу народний депутат, якщо він в ініціативному порядку бере на себе відповідальність за підготовку законопроекту.

Комітети обираються з числа народних депутатів на 1-й сесії Верховної Ради нового скликання на термін її повноважень. Утворення комітетів здійснюється після формування і реєстрації фракцій. Кількісний склад кожного комітету визначається Верховною Радою України, але депутат може бути членом лише одного комітету[22].

Кандидатури для обрання голів комітетів і їхніх членів висуваються на засіданнях депутатських груп і фракцій відповідно до квот пропорційного представництва з урахуванням згоди депутатів. Квота встановлюється Погоджувальною радою.

Обрання голів комітетів здійснюється за списком у цілому без обговорення шляхом поіменного голосування, за результатами якого приймається постанова Верховної Ради України. Список кандидатур на посади голів комітетів подається до Верховної Ради Погоджувальною радою депутатських фракцій (груп).

Список для обрання голів комітетів повинен мати: назви всіх комітетів, прізвище, ім’я, по батькові відповідних кандидатів, дані про їх партійну належність, розрахункову квоту пропорційного представництва кожної групи і фракції. Цей список поширюється серед депутатів[1].

Кожному кандидату на посаду голови комітету надається слово для виступу.

Члени комітетів обираються списком без обговорення шляхом поіменного голосування.

Обрання перших заступників голів комітетів здійснюється Верховною Радою України у порядку, встановленому для обрання голів комітетів. Заступник голови комітету обирається на засіданні комітету за пропозицією його голови більшістю голосів від загального складу комітету.

За необхідності Верховна Рада України може створювати нові комітети, реорганізовувати раніше створені, змінювати їх персональний і кількісний склад.

Голова комітету може бути відкликаний Верховною Радою України за його письмовою заявою, у зв’язку з його незадовільною роботою, а також за іншими обставинами, що роблять неможливим виконання ним своїх обов’язків. Пропозиція про відкликання голови комітету вноситься Головою Верховної Ради України або за рішенням комітету, прийнятим не менш як 1/3 депутатів від фактичної кількості членів комітету[12].

Якщо питання про відкликання вноситься комітетом, Верховна Рада України заслуховує доповідь з цього питання одного з членів комітету і голови комітету про його діяльність на цій посаді. У постанові парламенту про відкликання голови комітету вказується причина відкликання, яка заноситься до його трудової книжки.

Депутати, що входять до складу однієї фракції або групи або є членами різних фракцій, можуть за їхньою згодою обмінятися місцями членів комітетів, але не більше одного разу на рік. Для цього подається заява на ім’я Голови Верховної Ради України, що засвідчується заявником і уповноваженим представником фракції.

Обрання перших заступників голів комітетів здійснюється Верховною Радою в порядку, встановленому для обрання голів комітетів. Заступник голови комітету обирається за пропозицією голови на засіданні комітету більшістю голосів відкритим голосуванням. Секретар комітету обирається з членів комітету на засіданні комітету більшістю голосів. Перший заступник, заступник голови та секретар комітету не можуть бути членами однієї фракції (групи).

Основними напрямками діяльності комітетів виступають:

1. Законопроектна функція:

– організація розробки за дорученням Верховної Ради України або за власною ініціативою проектів актів Верховної Ради;

– попередній розгляд і підготовка висновків і пропозицій по законопроектах, що внесені іншими суб’єктами законодавчої ініціативи;

– доробка і редагування законопроектів за результатами розгляду в першому і наступних читаннях;

– узагальнення зауважень і пропозицій, що надійшли в процесі всенародного обговорення законопроектів.

2. Контрольна функція:

– здійснення контролю за дотриманням та реалізацією Конституції та законів України, інших нормативних актів Верховної Ради України, за відповідністю підзаконних актів Конституції, законам України, а також вивчення ефективності їх застосування;

– вивчення доцільності та ефективності дій Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, їх посадових осіб у питаннях, віднесених до компетенції комітетів, підготовка та подання відповідних висновків на розгляд Верховної Ради України;

– участь у складанні, прийнятті, контролі за виконанням державного бюджету в частині, що віднесена до компетенції комітетів, з метою забезпечення доцільності, економності та ефективності використання державних коштів.

3. Номінаційна функція:

– попереднє обговорення кандидатур посадових осіб, що відповідно до Конституції обираються, призначаються або затверджуються Верховною Радою України;

– заслуховування та підготовка для розгляду парламентом відповідних висновків щодо цих кандидатур;

– обговорення кандидатур посадових осіб, призначення яких відповідно до законодавства погоджується з комітетами; підготовка відповідних висновків щодо цих осіб.

4. Експертно-аналітична функція:

– попередній розгляд і підготовка висновків і пропозицій щодо ратифікації або денонсації міжнародних договорів, проектів програм соціально-економічного і культурного розвитку та інших питань, що розглядаються Верховною Радою України;

– збір, вивчення, дослідження інформації з питань, що належать до компетенції комітетів, організація слухань з цих питань, в тому числі на засіданнях Верховної Ради України.

Комітети мають право:

– вносити пропозиції щодо порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України, робити на них доповіді і співдоповіді з питань, віднесених до їх відання, визначати доповідачів (співдоповідачів);

– публікувати законопроекти до внесення на розгляд Верховною Радою України у першому читанні і звертатися до наукових установ, організацій, громадян з пропозицією висловити свою точку зору;

– вносити пропозиції до Верховної Ради України про проведення всенародного голосування (референдуму) з найважливіших питань державного життя країни;

– укладати договори з науково-дослідними установами, навчальними закладами на науково-інформаційний пошук, розробку, доробку та експертизу законопроектів;

– розглядати пропозиції, що свідчать про потребу в прийнятті нових законодавчих актів або внесенні змін у діючі, а в разі потреби готувати висновки на розгляд Верховної Ради України;

– під час здійснення контрольних функцій мають право заслуховувати Першого віце-прем’єра, віце-прем’єрів, міністрів, керівників міністерств, центральних та інших органів виконавчої влади України. За пропозицією комітету керівники цих органів зобов’язані прибути на його засідання і дати пояснення з питань, що розглядаються;

– під час здійснення своїх контрольних повноважень мають право доручати відповідним органам проведення оперативно-розшукових дій, передбачених ст.2, 5, 6 та п.1, 3, 4 ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»;

– звертатися з питань, віднесених до їхнього відання, до Голови Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та інших організацій, установ, підприємств незалежно від форм власності;

– вносити пропозиції про заслуховування на сесії Верховної Ради України звіту Кабінету Міністрів України про його діяльність, звітів керівників міністерств та інших органів виконавчої влади;

– здійснювати зв’язки з відповідними органами парламентів іноземних держав, брати участь у роботі міжнародних організацій і форумів.

Комітети не мають права законодавчої ініціативи й офіційного тлумачення законів.

Комітети у межах своєї компетенції вивчають практику застосування, впровадження та виконання прийнятих законів або їх окремих положень та ефективність їх дії, розглядають будь-які пропозиції, що свідчать про потребу в прийнятті нових законодавчих актів або у внесенні змін і доповнень до чинних законодавчих актів, і в разі необхідності готують відповідний висновок на розгляд Верховної Ради України. Вони можуть також здійснювати дослідження тенденцій та прогнозування розвитку ситуації стосовно питань, що належать до їх компетенції[4].

Комітет, визначений головним з певного законопроекту чи проекту іншого акта Верховної Ради України, узагальнює та систематизує пропозиції, поправки і висновки інших комітетів та готує їх на розгляд Верховної Ради України. Він має право також вносити пропозиції і поправки під час розгляду законопроекту на своєму засіданні.

Обов’язки комітетів:

– якісно, відповідно до вимог законодавства, готувати законопроекти до розгляду на пленарних засіданнях Верховної Ради України, здійснювати попередній їх розгляд, редагування та підготовку питань, що належать до їх відання;

– періодично звітувати перед Верховною Радою України про свою діяльність;

– вчасно виконувати доручення Верховної Ради України з питань законопроектної та організаційної роботи;

– вивчати і використовувати у своїй діяльності громадську думку, розглядати звернення громадян, що містять пропозиції щодо вдосконалення законодавства і вчасно реагувати на них.

У разі невиконання або неналежного виконання головами комітетів своїх обов’язків Верховна Рада України може достроково відкликати їх з посади, ліквідувати чи реорганізувати комітет у порядку, передбаченому Регламентом Верховної Ради України.

Комітети Верховної Ради України будують свою роботу на принципах законності, гласності, рівноправності, вільного колективного обговорення і вирішення питань[5].

Організаційними формами роботи комітетів є прості й спільні засідання комітетів, засідання-слухання, засідання підкомісій і робочих груп, персональна робота голів, заступників і секретарів комітетів[26].

Основна організаційна форма роботи парламентських комітетів – засідання, які є правомочними, якщо на них присутні більше половини від затвердженого Верховною Радою України складу її членів. Засідання проводяться відкрито і гласно, крім випадків, коли за рішенням комітету проводиться закрите засідання.

Слухання проводяться з питань, віднесених до компетенції комітетів. З метою одержання різнобічної інформації з питань, що розглядаються, їх вивчення й обговорення. Інформація використовується для прийняття рішень комітетів. Кворум для проведення слухання – не менше 3 членів комітету. Під час слухання кожний член комітету має право задавати питання виступаючим і одержувати відповідь на них.

Засідання скликає голова комітету відповідно до затвердженого плану роботи комітету, за дорученням Верховної Ради України або за власною ініціативою. Голова зобов’язаний скликати засідання, якщо на цьому наполягає не менше 1/3 членів комітету.

За результатами обговорення питань на засіданнях більшістю голосів приймаються:

1) рішення – з питань, що стосуються організації роботи комітетів;

2) рекомендації – щодо контрольної діяльності комітетів;

3) висновки – по законопроектах і кандидатурах, що пропонуються для обрання, призначення або затвердження Верховною Радою України.

Рекомендації комітетів підлягають обов’язковому розгляду органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та об’єднань громадян, підприємствами, установами і організаціями. Про результати розгляду та вжиті заходи повинно бути повідомлено комітетам у встановлений ними строк.

Голосування здійснюється вікрито, особисто членами комітету. Депутати, які з поважних причин відсутні на засіданні комітету, можуть брати участь у голосуванні з питань, внесених на розгляд комітету, шляхом подачі письмових заяв щодо позиції депутата з обговорюваних на засіданні питань. Підрахунок голосів проводить секретар комітету. На кожному засіданні ведеться протокол, а за рішенням комітету – стенограма засідання[29].

Протокол і стенограма засідань є офіційними документами, що під-тверджують процес обговорення і прийняття рішень комітету. Вони зберігаються й у випадку звернення народного депутата надаються для ознайомлення[3].

Для розгляду на засіданнях комітетів питань, що відносяться до їхнього відання, можуть запрошуватися представники Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, автори законопроектів, вчені, експерти. Комітети забезпечують їх нормативними документами, що будуть розглядатися на засіданні.

Голова комітету не менше ніж на 2-тижневий термін складає розпис работи комітету з урахуванням доручень Верховної Ради, і він затверджується на засіданні комітету. Складається і план-графік роботи над законопроектами, щодо яких комітет визначений профільним.

Проекти актів, документи, інформаційні матеріали передаються членам комітету не пізніше ніж за 3 дні до їх розгляду на засіданні комітету.

Спільні засідання комітетів проводяться за їхньою ініціативою або за дорученням Верховної Ради України. На них розглядаються питання, що відносяться до відання декількох комітетів. Ці засідання веде один з голів комітетів за взаємною згодою. Спільні засідання можуть також вести Голова або заступники Голови Верховної Ради України. Рішення, прийняті на спільних засіданнях, підписуються головами комітетів.

Організаційно-методичне, технічне, інформаційне і матеріальне обслуговування комітетів здійснює аппарат Верховної Ради України і в першу чергу – секретаріати комітетів.

Організація роботи комітетів покладається на голову, який:

– забезпечує упорядкування плану роботи комітету і виконання плану-графіку робіт над законопроектами;

– представляє комітет у відносинах з іншими державними органами, об’єд-наннями громадян, відповідними органами парламентів закордонних держав;

– підписує прийняті комітетом документи;

– інформує Верховну Раду України про роботу комітету не рідше 1 разу на рік;

– здійснює координацію роботи комітету з іншими парламентськими комітетами;

– пропонує кандидатури на посаду заступника голови та секретаря комітету;

– дає доручення заступнику голови, головам підкомісій і секретарю комітету;

– головує на засіданні комітету;

– забезпечує ведення кошторису витрат комітету, передає Верховній Раді України звіти про використання коштів;

– веде прийом громадян;

– наприкінці терміну повноважень Верховної Ради України забезпечує передачу Голові Верховної Ради даних про стан справ по кожному законопроекту; перелік законопроектів, по яких комітет був визначений профільним і розгляд яких не було завершено; документи по прийнятих законопроектах.

Заступники голови комітету виконують обов’язки голови у випадку його відсутності, а також, за дорученням голови, окремі його функції. Секретар комітету бере участь в упорядкуванні плану роботи комітету і плану-графіку робіт над законопроектами, контролює ведення діловодства комітету, підписує протоколи його засідань, веде облік засідань, контролює виконання планів роботи комітету[31].

2.3. Засідання тимчасових пленарних комісій

Тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України створюються для підготовки і попереднього розгляду питань, що відносяться до її компетенції.

Тимчасові слідчі комісії створюються для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, якщо за це проголосує не менше ніж 1/3 від конституційного складу Верховної Ради України.

Тимчасова спеціальна комісія здійснює свою діяльність на принципах, встановлених для комітетів Верховної Ради України. Парламент приймає постанову про створення комісій Верховної Ради, визначає назву, завдання, кількісний і персональний склад комісії, обсяг коштів, виділених у її розпорядження, термін діяльності.

Тимчасова спеціальна комісія обирається з числа народних депутатів, що дали на це згоду. Мінімальний кількісний склад комісії має забезпечувати представництво не менше ніж по одному депутату від кожної групи та фракції[30].

Пропозиції щодо персонального складу тимчасових спеціальних комісій подаються депутатськими фракціями і групами не пізніше ніж у 2-денний термін після ухвалення рішення про необхідність її створення.

Народний депутат, який обраний до складу тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії, зобов’язаний:

1)бути присутнім на засіданнях відповідної комісії, брати участь у її роботі;

2)додержуватись порядку та норм депутатської етики на засіданнях тимчасової комісії;

3)виконувати доручення комісії, визначені її рішеннями;

Депутат, що входить до складу тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії, за його заявою може бути звільнений Головою Верховної Ради України від обов’язку бути присутнім на засіданні парламентського комітету[19].

Не пізніше як через 6 місяців після створення тимчасова комісія передає Верховної Раді України звіт про свою діяльність і підготовлені нею документи і проекти актів. Після обговорення результатів її роботи у комітетах і на пленарному засіданні Верховної Ради може бути прийняте рішення про продовження роботи комісії на новий термін.

Повноваження тимчасової комісії припиняються:

1. З прийняттям Верховною Радою остаточного рішення за результатами роботи комісії.

2. З прийняттям Верховною Радою акта, для підготовки проекту якого створювалася комісії[15].

2.4.Засідання депутатських груп чи фракцій

Значний кількісний склад парламенту та розмаїття політичних переконань народних депутатів вимагає їх об’єднання у депутатські фракції та групи для формування і висловлення колективної позиції з питань порядку денного. Правовою основою діяльності депутатських фракцій і груп є Регламент Верховної Ради України.

Депутатські фракції – це об’єднання депутатів, сформовані на основі партійної приналежності. До складу депутатської фракції можуть входити й позапартійні депутати, які підтримують програмні документи відповідної партії[18].

Депутатські групи формуються на позапартійній основі й об’єднують депутатів, які поділяють однакові або схожі погляди з питань державного і соціально-економічного розвитку[10].

Депутат може входити до складу тільки однієї депутатської групи або фракції. Голова Верховної Ради України і його заступники не входять до їх складу.

Відповідно до Закону «Про Регламент Верховної Ради України» депутатські фракції формуються на партійній основі народними депу­татами, обраними за списком політичних партій (виборчих блоків), які за результатами виборів отримали депутатські мандати. При цьому політична партія (виборчий блок) має право формувати у Верховній Раді лише одну депутатську фракцію. Мінімальна кількість народних депутатів для формування фракції має становити не менше 15 народних депутатів. Народний депутат може входити до складу лише однієї депутатської фракції політичної партії (виборчого блоку). Народний депутат, якого виключено зі складу фракції, є позафракційним. Поза- фракційні народні депутати можуть об’єднуватися у депутатську групу. Мінімальна кількість народних депутатів для формування де­путатської групи має становити не менше 15 народних депутатів.

Депутатські фракції формуються на першій сесії парламенту ново­го скликання до розгляду питань про обрання Голови Верховної Ради, створення органів Верховної Ради. Кожна фракція повинна бути за­реєстрована в Апараті Верховної Ради, для чого туди подається пись­мове повідомлення про її сформування із зазначенням назви, персо­нального складу, партійної належності членів, прізвищ голови та за­ступників голови фракції депутатів. Зазначене повідомлення про сформування фракції має бути особисто підписане кожним депутатом, який увійшов до її складу. Після реєстрації депутатського об’ єднання головуючий на пленарному засідання інформує депутатів про сформу­вання фракції, її кількісний склад, голову та заступників. В аналогіч­ному порядку здійснюється реєстрація депутатської групи, яка після реєстрації має права депутатської фракції.

Про зміни в складі депутатської фракції (вступ, вихід з фракції) народний депутат має письмово повідомляти головуючого на пленар­ному засіданні. У разі коли склад депутатського об’єднання стає мен­шим від встановленої кількості, воно після 15 днів оголошується Голо­вою Верховної Ради розпущеним. Голова Верховної Ради забезпечує зареєстровані депутатські фракції приміщенням, обладнанням тощо, закріплює за ними адміністративно-технічний персонал, який кори­стується їх довірою, для надання їм допомоги у здійсненні своїх функ­цій у парламенті[27].

Депутатські об’єднання попередньо обговорюють кандидатури на посади Голови Верховної Ради і його заступників, голів комітетів, персональний склад колегіальних органів парламенту, мають право на пропорційне представництво в усіх органах Верховної Ради та в офі­ційних парламентських делегаціях. Кожна депутатська фракція, група має гарантоване право на виступ свого представника з усіх питань по­рядку денного на засіданнях Верховної Ради та її органів.

Народні депутати можуть добровільно об’єднуватися у міжфракційні депутатські об’ єднання без реєстрації. Міжфракційне депутатське об’єднання не має прав депутатської фракції (депутатської групи). Про створення міжфракційного депутатського об’єднання оголошує голо­вуючий на пленарному засіданні за письмовим повідомленням керів­ника такого об’єднання[1].

На першій сесії парламенту нового скликання утворюється Пого­джувальна рада депутатських фракцій (депутатських груп), яка є органом консультативно-дорадчого характеру, функції якої полягають у попередній підготовці й розгляді організаційних питань роботи Вер­ховної Ради. До складу Погоджувальної ради входять Голова Верховної Ради України, його Перший заступник і заступник, голови депутат­ських фракцій (депутатських груп) з правом ухвального голосу та голо­ви комітетів з правом дорадчого голосу. У разі відсутності голови фракції (групи) чи голови комітету за їх дорученням у засіданні По­годжувальної ради бере участь відповідно заступник голови фракції (групи), перший заступник (заступник) голови комітету з правом від­повідно ухвального чи дорадчого голосу.

Погоджувальна рада депутатських фракцій (депутатських груп) здійснює свою роботу в формі засідань, які скликаються Головою Верховної Ради (в разі його відсутності — Першим заступником чи заступником) або за ініціативою представників двох чи більше депу­татських фракцій у разі необхідності. Як правило, засідання Погоджу­вальної ради проводяться по понеділках тижня пленарних засідань. Засідання проводиться відкрито і є правомочним за умови присутно­сті на ньому не менше половини її складу з правом ухвального голосу[13].

Погоджувальна рада депутатських фракцій (депутатських груп):

а) узгоджує проект плану законопроектної роботи та рекомендує його Верховній Раді для затвердження;

б) розглядає та ухвалює пропозиції щодо проектів календарного плану роботи сесії, порядку денного сесії, розкладу пленарних засідань та тижневого порядку денного пленарних засідань;

в) погоджує кандидатів на посади голови комітету, першого заступника, заступника голови та секретаря комітету;

г) вносить Голо­ві Верховної Ради пропозицію про скликання позачергового пленар­ного засідання та дати його проведення на вимогу трьох фракцій чи п’яти комітетів;

д) розглядає питання про вжиття заходів для забез­печення присутності депутатів на пленарних засіданнях;

е) вносить пропозиції щодо проведення парламентських слухань; є) розглядає інші пропозиції з організації роботи Верховної Ради відповідно до Регламенту.

Пропозиції Погоджувальної ради ухвалюються такою кількістю голосів її членів з правом ухвального голосу, яка у сумарному підра­хунку голосів членів відповідних фракцій (груп) є достатньою для прийняття позитивного рішення при голосуванні питання у залі пле­нарних засідань.