Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Сучасний стан експлуатації дітей







Чому Україна потрапила до переліку країн, в яких поширена КСЕД — комерційна сексуальна експлуатація дітей? На це питання сьогодні складно знайти відповідь, тому що ця проблема є прихованою, а її причини — комплексними. Доки вона залишатиметься не вивченою, Україна не матиме шансів зрушити з місця у її вирішенні.Дослідження «Сексуальна експлуатація дітей в Україні: стан та заходи з протидії»проведено колективом авторів, створеним Міжнародним жіночим правозахисним центром «Ла Страда — Україна» в червні–вересні 2014 р. Ця робота є частиною міжнародного дослідження, здійсненого в 15 країнах світу в рамках проекту, ініційованого ЕКПАТ—Нідерланди.[2]
На ці питання звертається особлива увага в доповіді Державного департаменту США щодо торгівлі людьми оприлюдненого у вівторок у Вашингтоні. З таким визначенням проблем погоджуються й представники організацій, які в Україні надають підтримку постраждалим від торгівлі людьми.[1]

 

«Те про що йдеться в доповіді відображає ситуацію, яка є в Україні», - сказала Голосу Америки директор департаменту соціальної допомоги Міжнародного жіночого правозахисного центру " Ла Страда-України" Катерина Черепаха. «Якщо раніше ставився знак рівності між торгівлею людьми та сексуальною експлуатацією жінок, то зараз стає все більше випадків використання дітей в жебрацтві та для надання сексуальних послуг. Наша статистика збігається з тим про що йдеться у доповіді Держдепартаменту – останніми роками збільшується кількість випадків торгівлі чоловіками з метою трудової експлуатації».Серед поширених прикладів експлуатації дітей експерти називають використання дитячої праці на шахтах в Донбасі, а також використання неповнолітніх та чоловіків на різних місцях у будівництві.[4]

 

Україна має унікальні вина, пам’ятки архітектури та мистецтва, стародавні замки, історичні парки, православні та католицькі храми, кілька мечетей і синагог. Київ, столиця країни, має багато унікальних пам’яток та історичних місць. Добре відомі туристам — порт-місто Одеса і старовинні міста Львів, Луцьк на Заході та Чернігів, Полтава на Сході, інші великі й малі центри української історії і духовності. Все це приваблює туристів щороку.

Дослідження «Сексуальна експлуатація дітей в Україні: стан та заходи з протидії» проводилося в травні — вересні 2014 р., в нелегкі для країни часи. Так, починаючи з листопада 2013 р. Україна переживає складні, важливі і водночас трагічні події. Із самого початку вони характеризувалися протидією з боку значної частини громадськості та суспільства загрозам основоположним свободам та правам людини, які виникли внаслідок зловживання владою та зради інтересам українського народу з боку частини вищого керівниц-

тва, в тому числі колишнього Президента країни. Після відставки Президента в 2014 р. [7]

Україна стикнулася із зовнішнім неочікуваним викликом — військовою агресією з боку Російської Федерації та окупацією і анексією Автономної Республіки Крим. Всі ці фактори мали значний негативний вплив на всі сфери суспільного життя.

 

Аналіз дзвінків за 2014 р., які надходять на Національну дитячу «гарячу лінію» та На-ціональну «гарячу лінію» з питань протидії домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерній дискримінації, що працюють на базі Центру «Ла Страда — Україна», показує високий рівень тривожності у суспільстві, зростаючі почуття невпевненості у завтрашньому дні, втомленість від нестабільності, що породжує агресивність та ворожість у стосунках між людьми. Здійснений аналіз дозволяє констатувати, що абсолютна більшість українців не залишилась осторонь подій. Окрім безпосередньої участі люди переживали цілий вир емоцій, загострення й розірвання міжособистісних і сімейних зв’язків на ґрунті оцінок подій, які відбувалися, а також політичних вподобань стало поширеним явищем. У ряді ситуацій це стало приводом ворожнечі й протистояння. Усе це негативно позначається і на станізахищеності дітей в суспільстві. [10]

В країні зростає кількість внутрішньо переміщених осіб та вимушених мігрантів.
Це перш за все жителі Автономної Республіки Крим, які були змушені покинути свої місця через загрозу своєму життю і безпеці, у зв’язку з російською окупацією. Вони виїжджали до інших областей України, стикаючись з цілою низкою побутових, соціальних, медичних, освітніх, економічних та інших труднощів. Невдовзі так само тисячі вимушених пересе- ленців з Донецької та Луганської областей почали переїжджати в інші регіони України. Виникає і велика кількість проблем у українських громадян, що залишилась в Криму чи в зоні антитерористичної операції та навколо.

Досвід країн, які перебували в конфліктних ситуаціях, показує, що значне зростання насильства в протистояннях призводить до збільшення випадків домашнього насильства, насильства стосовно жінок і дітей як у період розгортання самого конфлікту, так і по його завершенні, сексуальної експлуатації та торгівлі людьми, в тому числі дітьми.

Складна економічна ситуація в Україні, наслідки конфліктного періоду можуть призвести до збільшення випадків експлуатації дітей, в тому числі сексуальної.

Підвищується ймовірність ризиків потрапляння в тенета торгівлі людьми. Вразливою групою є жінки та діти із соціально незахищених категорій, сім’ї, члени яких загинули або були поранені в ході трагічних подій, зокрема, вдови, які залишилися єдиними годувальниками родин, сім’ї військовослужбовців та жителів Сходу України, які стають внутрішніми мігрантами. Вони мають проблеми із роботою, а отже, і засобами для існування, що підштовхує їх до нелегальної діяльності, підвищує ризик скоєння правопорушення та ризик стати жертвами злочинів. В особливій мірі це стосується дітей. З територій Донецької та Луганської областей, які контролюються терористами, з’являється інформація та звернення про факти торгівлі людьми та сексуальної експлуатації, що не виключає таких фактів і стосовно дітей. Перевірити їх або реагувати на них на сьогодні немає можливості.

Відомі факти залучення дітей до пособництва на боці терористів. У цілому на даний час ситуація складна тим, що криза, воєнні дії та протистояння тривають і важко передбачити час та спосіб її завершення. Це посилює тривожні настрої в суспільстві, страхи, розчарування, призводить до соціальної напруги, зростання рівня правопорушень та злочинності. Правоохоронні органи не мають змоги адекватно реагувати на ці злочини, оскільки значна частина співробітників МВС та їх підрозділів задіяна в охороні громадського порядку під час масових акцій та в зоні антитерористичної операції.


Визначені сучасні виклики, що стали наслідком конфліктного періоду в країні, вимагають адекватної реакцій з боку держави та суспільства, в тому числі громадських організацій при формуванні нових актуальних напрямів роботи.[15]

 

Особливо важливим питання тут стає виявлення та допомога жертвам торгівлі людьми.Найскладніша ситуація з постраждалими з маленьких сіл та містечок, тому що соціальне оточення там не завжди адекватно оцінює та готове підтримати цих людей, як результат, у постраждалих виникає страх надати розголосу про те, що сталося.

 

На мій погляд, проблема в тому, що немає державної програми, уряд має напрацювання, але не дуже активно підтримує їх. Чомусь ця проблема відходить на задній план пріоритетів уряду.

Сьогодні реально існує також експорт дітей за кордон із країн СНД. Активізувався він після розпаду СРСР. Перші спроби викриття цього злочинного промислу з’явились у німецькій пресі у 1991–1992 роках, коли в Росії та інших республіках вважали, що такого виду злочинності у них немає. Поряд із тим, у США, Ізраїлі, Німеччині, Італії було виявлено російськомовні злочинні групи, які під прикриттям посередницьких контор торгували дітьми. Вартість однієї здорової дитини перевищувала 50 тис. доларів США. Росія, поряд з Болівією, Гватемалою, Колумбією, Бразилією, Парагваєм потрапила до списку країн, з яких найбільше вивозиться дітей до розвинених регіонів планети. Судові процеси, які пройшли у деяких областях України, свідчать, що практика торгівлі дітьми має місце і в нашій країні.[9]


Можна простежити тенденцію тісного зв’язку торгівлі дітьми із проблемою дитячої проституції. В усі часи існувало бажання використовувати дітей для задоволення сексуальних потреб. Сьогодні проституція неповнолітніх перетворилася на справжню галузь економіки, яка приносить великі прибутки експлуататорам.[12]

Згідно із наявними даними, у всьому світі нараховується приблизно 186 млн. працюючих дітей віком від 5 до 14 років і 59 млн. віком від 15 до 17 років. У середньому кожну шосту дитину віком від 5 до 17 років можна кваліфікувати як працюючу. Більше двох третин із загальної кількості працюючих дітей, тобто кожна восьма дитина у світі, піддається експлуатації у межах найгірших форм дитячої праці, що у цілому складає майже 180 млн. дітей.
Безумовно, проблема рабства не може бути вирішена силами однієї чи кількох держав. Тут є необхідним багатостороннє міжнародне співробітництво і тісна конструктивна взаємодія усіх держав на основі принципів повної рівноправності, поваги суверенітету, сумлінного виконання договірних зобов’язань і норм міжнародного права.

 

Однією із сучасних форм рабства, окрім розглянутих, ще є торгівля людьми та експлуатація проституції. Із самого початку руху проти рабства критикувалася торгівля жінками. Прихильники цього руху сьогодні продовжують справедливо стверджувати, що рабство включає торгівлю людьми, яка проводиться із будь-якою метою, у тому числі й з метою проституції. Робоча група із сучасних форм рабства це пояснює тим, що повії не можуть вільно розпоряджатися своїм тілом і своїми заробітками, вони поневолюються клієнтами, котрі поводяться із ними як із товаром. У наш час нелегальне перевезення і експлуатація жінок у якості проституток набула значного поширення. Це підтверджуються багатьма документами та свідченнями цих жінок.

 

Поширеною практикою є також торгівля людьми із метою експлуатації їхньої праці. Протягом 1960–1980 років засоби масової інформації активно повідомляли про вербування і перевезення робочої сили у розвинені країни. За даними на 1973 рік, майже 1, 5 млн. іноземних робітників працювало у промислово розвинених країнах Західної Європи. Так, активно проводилася купівля-продаж нелегальних іммігрантів у Франції та Західній Німеччині. Цілі райони світу були перетворені монополіями на величезні резервуари дешевої робочої сили. Іспанія, Португалія, Греція, Туреччина на той час стали одними з основних постачальників робочої сили у вказані країни Західної Європи.


Отже, незважаючи на досягнутий прогрес у справі захисту прав людини і людської гідності, у багатьох регіонах світу все ще зберігаються різні форми рабства. Хоча захист від зловживань, що підпадають під широке визначення рабства, передбачається багатьма міжнародно-правовими нормами, утім, у міжнародному законодавстві документ, у якому було б законодавчо закріплено захист людини від усіх форм рабства, є відсутнім. Ми вважаємо, що уже склалися умови для прийняття такого документа на міжнародному рівні, що має істотно полегшити боротьбу із різними проявами рабства.

 

У свою чергу, кожна держава повинна зробити все необхідне, щоб шляхом своїх національних заходів і міжнародного співробітництва захистити кожну людину від зловживань такої спрямованості. У цьому напрямі, на нашу думку, перш за все, у законодавстві України потрібно встановити кримінальну відповідальність за рабство.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.