Причини і умови експлуатації дітей

Під економічними перетвореннями на ринку праці слід розуміти зростання приватного сектора економіки, що супроводжується одночасним поширенням безробіття та попиту на дитячу працю; під бідністю – перевагу мотивації у працюючих дітей щодо набуття матеріальних цінностей для родини або себе особисто над отриманням освіти; під поблажливим суспільним ставленням до дитячої праці – загальноприйняту усталену думку про працю як способу існування або здобуття професійної підготовки, а не явище, що спричиняє негативні наслідки для дитини; під віктимністю дитини та її психологічними особливостями – вікові та особистісні якості, що сприяють залученню дитини до експлуатації; під дитячою бездоглядністю та безпритульністю – мотивацію перебування дитини на вулиці внаслідок втрати родинних зв’язків, що призводить до небезпеки її залучення до експлуатації.[7]

Соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей» було здійснено огляд становища дітей в Україні.
Чинниками, що зумовлюють економічну експлуатацію дітей, визначено: економічні перетворення на ринку праці у вигляді безробіття та попиту на дитячу працю; бідність; поблажливе суспільне ставлення до дитячої праці; відкритість дитини та її психологічні особливості; дитячу бездоглядність та безпритульність.

Недоліки в діяльності правоохоронних органів, зокрема, послаблення прокурорського нагляду за дотриманням законності при розгляді заяв про безвісно відсутніх громадян; даних медичних установ про хворих та інших осіб, які їх самовільно залишили; житлових органів про осіб, які вибувають з приватизованого житла у зв´ язку з його відчуженням; органів соціального захисту населення, банківських установ або установ зв´ язку про самотніх громадян, які тривалий час не звертаються за отриманням пенсій, субсидій чи інших видів державного соціального забезпечення; відсутність постійного обміну інформацією між правоохоронними органами України та інших держав про юридичних і фізичних осіб, які займаються посередництвом у працевлаштуванні громадян за кордоном, модельним, туристичним, розважальним бізнесом чи перевезенням людей через кордон, про розшук потерпілих та ін.

Зважаючи на негативні наслідки, завдані дитині через залучення її до експлуатації, соціальна обумовленість криміналізації експлуатації дітей пов'язана із суспільною небезпечністю вчиненого діяння. Це проявляється в заподіянні шкідливих наслідків у виді істотної шкоди для здоров'я, фізичного розвитку та освітнього рівня дитини, а також небезпеки заподіяння таких наслідків при використанні дитячої праці в шкідливому виробництві.

Серед принципів дослідження визначальним був принцип дотримання прав дітей відповідно до вимог Конвенції ООН про права дитини. Незважаючи на той факт, що часто секс-послуги надаються дітьми, на перший погляд, добровільно, відповідальність за залучення неповнолітньої особи до сексу лежить на дорослій особі, яка експлуатує дитину, вступаючи в сексуальні стосунки із нею, таким чином порушуючи її права. Іншими важливими принципами дослідження були принципи недискримінації та рівності, принцип верховенства прав людини, принцип дитячої та молодіжної участі. Під час дослідження використовувалися такі основні джерела інформації: контент-аналіз сайтів, аналіз нормативно-правових актів та розпорядчих документів органів державної влади, вторинний аналіз інформації, аналіз та опрацювання результатів проведених в Україні досліджень, дотичних до теми. Так, наприклад, матеріали, використані для контент-аналізу, включають тексти, отримані через Інтернет за допомогою спеціально визначених пошукових параметрів.
Результати вибірки складалися з текстів, тематично пов’язаних з комбінаціями таких ключових слів: «Україна», «секс», «туризм», «жінки», «побачення», «тур», «діти», «дівчата». При цьому для отримання відповідних текстів було застосовано вибірку за методом «снігової кулі». Інтернет посилання давали доступ до відповідних статей та коментарів. Переважна більшість досліджуваних текстів — англомовні. У рамках дослідження були також проаналізовані публікації та звіти, підготовлені в Україні протягом останніх п’яти років. Серед них — звіти громадських організацій, підготовлені в рамках Універсального періодичного огляду, доповіді правозахисних організацій «Права людини в Україні» за 2009, 2010, 2011, 2012 та 2013 рр., дослідження, здійснені науковими установами за підтримку та на замовлення Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, Уповноваженого Президента України з прав дитини тощо. Окрема увага була приділена вторинному аналізу первинних матеріалів та текстів соціологічних та кримінологічних досліджень, таких як «Дитячий секс-туризм в Україні.[4]

Головною ж причиною проблеми торгівлі людьми в Україні експерти бачать низьке соціально-економічне становище людей, які не можуть знайти достойну оплату своєї роботи. А неефективне правосуддя та не завжди адекватне покарання не застерігає інших людей від подібних правопорушень.

2.3 Кримінологічна характеристика експлуатації дітей

За роки незалежності в Україні було зареєстровано близько 3 тис. злочинів проти дітей. При цьому у структурі цих злочинів у 1991-1999 pp. найбільшу частку займав такий злочин, як експлуатація дітей (0, 9 тис.), на другому місці за кількістю фактів учинення знаходилось незаконне поміщення до психіатричного закладу (0, 1 тис.). За цей час було зареєстровано також 50 випадків захоплення заручників, діапазон вчинення яких коливався від 1 до 10 злочинів на рік. І тільки з 1999 р. розпочалася реєстрація такого злочину, як торгівля людьми.[3]

Перші роки XXI ст. визначили нові аспекти як у структурі, так і в динаміці злочинів проти експлуатації дітей. За кількістю вчинених злочинів у 2001-2007 pp. перше місце посідає такий вид злочину, як торгівля людьми (понад 1, 6 тис. злочинів), незаконне позбавлення волі або викрадення людини перемістилося на друге місце (1, 1 тис. злочинів), на третьому місці - захоплення заручників (понад 50 випадків).

Майже всі злочини проти дітей мають значний рівень латентності. Найбільш латентними є торгівля людьми, експлуатація дітей, незаконне поміщення до психіатричної установи, підміна дитини, рівень латентності яких часто залежить від соціальної позиції жертв цих злочинів.

Актуальність теми дослідження обумовлюється суспільною значущістю кримінально-правової охорони суспільних відносин, які забезпечують гідний розвиток і належне виховання неповнолітніх. Експлуатація дітей не тільки спричиняє суттєву шкоду розвитку дітей, а й посягає на моральні підвалини суспільства, його майбутнє. Законодавча модель протидії експлуатації дітей та практична діяльність у цьому напрямку виявляють проблему співвідношення мети, завдань і засобів. Кримінологічна характеристика експлуатації дітей покликана розв’язати проблеми наукового забезпечення цілісної державної та суспільної стратегії боротьби з цим складним історичним і сучасним явищем.[1]

Розв’язання цієї проблеми з точки зору науки кримінології мало б полягати передовсім у розробці загальних понять, які формуватимуть концептуально-методологічну основу кримінологічної інтерпретації експлуатації дітей. Тому у дослідженні означеної проблеми вбачається виправданим підхід, згідно з яким теоретичний аналіз спрямовується на розкриття понять експлуатації дітей, кримінальної експлуатації дітей, кримінологічної характеристики різновидів експлуатації дітей, введення в науковий обіг статистичних даних кримінологічної характеристики експлуатації дітей.

Результати кримінологічних досліджень показують, що переважна більшість осіб, що вчинюють злочини у сфері експлуатації дітей, є чоловіками. Для такого злочину, як незаконне позбавлення волі або викрадення дитини, найбільш криміногенним є вік від 21 до 25 років (40 %) і від 30 до 40 років (30 %). Тільки кожен десятий злочинець, що вчинює даний злочин, є жінкою, при цьому жінки, як правило, діють у співучасті. Захоплення заручників в основному здійснюється чоловіками віком від 20 до 30 років, рідше - особами до 20 років, ще рідше особами старше 40 років і трохи більше 1 % - жінками. Для вчинення такого злочину, як незаконне поміщення до психіатричної установи, необхідна наявність спеціального суб´ єкта (лікаря-психіатра) і вік таких злочинців становить 30 років і старше.

Як правило, особи, що вчинюють експлуатацію дітей, раніше не притягувалися до кримінальної відповідальності, не мають психічних відхилень, позитивно характеризуються на роботі і в побуті, інтелектуально розвинені, володіють яскраво вираженими вольовими і організаторськими здібностями.

При цьому значна частина злочинів проти волі, честі та гідності здійснюється у складі організованої групи. Діяльність організованих злочинних груп при вчиненні такого злочину, як торгівля людьми, переважно має міжнародний характер: злочини починаються з факту вербування потенційних жертв в Україні і закінчуються в таких країнах - споживачах «живого товару», як Німеччина, Голландія, Греція, Кіпр, Македонія, Сербія, Туреччина, Хорватія та ін.[7]

Теоретичні дослідження проблем правового регулювання суспільних відносин у сфері нормального розвитку дітей у різні часи здійснювали відомі вітчизняні та зарубіжні вчені: С.М. Абельцев, Ю.М. Антонян, О.М. Балакірєва, О.М. Бандурка, А.В. Варданян, В.В. Голіна, В.А. Григорян, І.М. Даньшин, А.І. Долгова, А.Ф. Зелінський, В.О. Іващенко, К.Є. Ігошев, О.М. Костенко, В.М. Кудрявцев, Н.Ф. Кузнєцова, В.О. Меркулова, Г.М. Міньковський, В.В. Лунєєв, О.Є. Михайлов, М.І. Панов, В.М. Трубников, Л.В. Сердюк, Д.А. Шестаков, У. Шнейдер та ін. Проте лише окремі праці присвячено проблемам кримінально-правового захисту та попередження злочинів щодо дітей, зокрема, І.П. Васильківська дослідила кримінологічні аспекти сімейного виховання, В.В. Вітвіцька – кримінологічні проблеми попередження злочинних посягань на моральний і фізичний розвиток неповнолітніх; І.М. Доляновська – кримінальну відповідальність за експлуатацію дітей (склад злочину); С.Г.Кириченко – проблеми захисту прав неповнолітніх кримінальним законодавством України; Л.В.Левицька – проблеми запобігання насильницьким злочинам щодо неповнолітніх в Україні, С.С. Косенко – проблеми віктимологічної профілактики статевих злочинів щодо неповнолітніх, П.П. Сердюк – кримінологічні та кримінально-правові проблеми ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості. Комплексний аналіз проблем експлуатації дітей та їх кримінологічної профілактики до цього часу не проводився.[5]

Здійснюючи дослідження кримінологічної характеристики дітей автор ставить собі за мету також зробити посильний внесок у дослідження зазначеної проблематики, зосередивши свою увагу на питаннях профілактики кримінальної експлуатації дітей як однієї з існуючих форм порушення прав, свобод та законних інтересів останніх.

Таким чином, необхідність посилення правового захисту прав та законних інтересів дітей, недостатність досліджень проблем кримінологічної профілактики їх експлуатації обумовлюють актуальність всебічного дослідження злочинів, пов’язаних з експлуатацією дітей, та їх кримінологічної профілактики.

Контингент жертв при вчиненні експлуатації дітей достатньо різноманітний як за статевим, так і за віковим критерієм. Стосовно такого злочину, як експлуатація дітей, жертвами можуть виступати тільки неповнолітні віком до 15 років.[11]

Результати досліджень зазначених авторів створили наукове підґрунтя для розуміння феномену транснаціональної злочинності у сфері торгівлі людьми. Разом з цим, цей вид транснаціональної злочинності швидко набуває глобальних масштабів, змінюються його кількісні та якісні характеристики. Крім того, залишається невирішеною ще низка проблемних питань щодо організації ефективної системи запобігання торгівлі людьми. Зазначене обумовлює необхідність проведення подальших кримінологічних досліджень транснаціональної організованої злочинності у сфері торгівлі людьми.

Враховуючи виключну складність соціальної і правової природи досліджуваної нами проблеми, ми ставимо за мету у цій статті надати кримінологічну характеристику сучасній транснаціональній злочинності у сфері торгівлі людьми.

Перш, ніж переходити до кримінологічної характеристики транснаціональної організованої злочинності у сфері торгівлі людьми, доводиться констатувати відсутність досить повної офіційної статистики, яка б дозволила оцінити реальні масштаби торгівлі людьми в Україні. Наявні статистичні дані МВС України дозволяють лише визначити, що впродовж 2009 року на території України було зареєстровано 279 злочинів, пов'язаних із торгівлею людьми, що на 13, 4% меНшЕ минулого року (322 злочини). Процент розкриття цих злочинів у 2009 році склав 86, 7% (85, 4% у 2008 році).

Впродовж 2009 року майже 13% злочинів цього виду було зареєстровано у Дніпропетровській обл. (36 злочинів), 11, 1% (31 злочин) - у Луганській обл., 8, 9% (25 злочинів) - у Донецькій обл., 6, 8% (19 злочинів) - у Чернігівській обл., 6, 1 % (17 злочинів) - у Волинській обл., 5, 4% (15 злочинів) - у Сумській обл., 4, 3% - у Запорізькій обл., 3, 6% (10 злочинів) - у м. Севастополі, 3, 2% - у Одеській обл.., по 2, 5% (7 злочинів) зареєстровано в АР Крим, Київській обл. та м. Києві, 2, 1% (6 злочинів) - у Рівненській обл., 1, 8% (5 злочинів) - у Черкаській обл., по 1, 4% (4 злочини) зареєстровано у Закарпатській, Полтавській, Кіровоградській, Івано-Франківській областях, 1, 1% - у Львівській обл. (3 злочини), по 0, 7% зареєстровано у Вінницькій, Хмельницькій, Чернівецькій областях. Не зареєстровано у 2009 році жодного випадку торгівлі людьми у Тернопільській області.

Крім того, зазначимо, що впродовж 2009 року на території України було виявлено 18 організованих злочинних груп з міжнародними зв'язками. Ними було вчинено протягом року 290 злочинів, з них 12, 4% (36 злочинів) - торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини. У минулому році при аналогічній кількості виявлених організованих злочинних груп з міжнародними зв'язками кількість злочинів вчинених ними у сфері торгівлі людьми складала 11, 1% (31 злочин).

Як відомо, вивчення офіційної статистики має позитивний вплив на планування діяльності з протидії торгівлі людьми, але офіційна статистика далеко не повною мірою відображає реальну ситуацію поширеності торгівлі людьми в Україні. Торгівля людьми в Україні характеризується високим рівнем латентності, котра у свою чергу обумовлена рядом факторів, одним з яких є неможливість всебічного вивчення проблеми та об'єктивного висвітлення його результатів традиційними методами.

Вчені-кримінологи зробили висновки, що торгівля людьми має переважно природну латентність (офіційна статистика відображає не розповсюдженість злочинів, а лише ефективність оперативно-слідчої боротьби з ними). Оперуючи даними кримінальної статистики з повною впевненістю не можна визначити кількісні та якісні показники як злочинності взагалі, так і торгівлі людьми зокрема. Це значно ускладнює планування попереджувальної діяльності.

На сьогоднішній день спостерігається тенденція до збільшення рівня латентності злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми, в Україні. За оцінками експертів вона становить близько 90%. Цьому частково сприяє те, що у потерпілих існує страх перед громадським осудом, погрозами з боку торгівців " живим товаром" та відсутність довіри до правоохоронних органів [2, с. 22].

Перші дослідження проведені з ініціативи Міжнародної організації з міграції показали, що сьогодні дуже важко виявити реальні масштаби торгівлі людьми, оскільки всі підрахунки є приблизними і базуються, в основному, на інформації усного характеру. Так, у ході одного з досліджень, було опитано близько 600 осіб, з яких більше 400 становили потенційні жертви торгівлі людьми, тобто молоді за віком люди у котрих не було чітких

Жертвами торгівлі людьми найчастіше стають легковажні та довірливі молоді дівчата віком 16 - 28 років - 74%, рівень освіти яких є невисоким: найчастіше вони мають середньо-спеціальну та середню освіту (випускники училищ та шкіл - 32, 1 - 38, 5%). Значна кількість потерпілих відносять себе до бІднОї верстви населення - 59, 4%. Майже всі жінки на момент продажу не мали роботи в Україні, деякі визнали, що раніше займалися проституцією (48, 6%).

Способами приготування до злочину є: створення фірм, які займаються працевлаштуванням за кордоном, шлюбних агенцій, туристичних фірм, які на підставі легальної візи переправляють осіб за кордон, а далі відбувається передача третім особам з метою експлуатації; розміщення оголошень в засобах масової інформації щодо можливого працевлаштування за кордоном (автосервіс для чоловіків, сільськогосподарські роботи для жінок), оголошення про щасливий шлюб з іноземцем, оголошення про пошук супутниці для відпочинку в екзотичній країні, створення мережі з підбору кандидатур для відправки за кордон або створення організованої злочинної групи з чітким розподілом функцій, створення фінансового резерву для забезпечення потерпілих закордонними паспортами, квитками, оплата квартир для проживання до часу виїзду за кордон.

Продаж живого товару може відбуватися відкрито, тобто жертва знає або усвідомлює що вона набуває статусу " товару", але оскільки перебуває у складному матеріальному становищі, не чинить опору. Це супроводжується детальним інструктажем щодо анкетних даних при переміщенні через кордон, умов проживання, експлуатації, розподілу отриманого доходу (визначається відсоток), система застосування санкцій (за неналежне поводження чи за супротив надавати сексуальні послуги, за вживання алкоголю, за вагітність тощо), зазначається сума боргу, яку потерпіла повинна відпрацювати (будучи вже у фінансовій залежності, коли не в змозі самостійно оплатити своє переміщення через кордон).

Злочин може вчинятися прихованим, завуальованим способом, тобто, коли жертва не знає з якою метою її переправляють за кордон. Цей спосіб застосовується щодо дітей, які можуть відправлятися на оздоровлення, на гастролі, з метою культурної програми (так, до Москви відправляли дівчаток 12 - 14 років начебто з метою відвідування цирку на Цвєтному бульварі (діти були з складних в соціальному аспекті сімей), а насправді їх відправляли для надання сексуальних послуг (клієнт займався дефлорацією малолітніх)). Іноді відбувається введення в оману щодо закоханості іноземного постачальника товару в жінку. Так, двоє іноземців, прибувши на лікування до санаторію в Західній Україні, запропонували двом медичним сестрам санаторію одружитися, пообіцявши належне матеріальне утримання їх та їхніх дітей. Насправді вони при перетині кордону були спрямовані до невільничого ринку між Сербією та Чорногорією для продажу [4].

Іноді обравши жертву, злочинець пропонує оплатити відпочинок в екзотичній країні, користуючись симпатією жінки. Придбавши квитки, наприклад, до ОАЕ, а перед проходженням митного контролю інсценує дзвінок по мобільному телефону, імітує стурбованість якоюсь проблемою та при цьому пояснює, що раптом змінилася ситуація, і його " подруга повинна летіти в країну призначення сама, а він приєднається пізніше. Жінку в аеропорту країни призначення зустрічає особа (за попередньою змовою), яка має змогу розпорядитися її подальшою долею [4].

Злочинці вдало вербують колишніх знайомих по навчанню, які не влаштувалися на роботу, колишніх співробітників мав місце випадок, коли з метою викупу своєї доньки з неволі (найшвидшого відпрацювання боргу), яка знаходилася в Туреччині, мати поставляла живий товар її господарям. За допомогою банківських переказів вона отримувала гроші на поточні витрати та по телефону повідомляла про час прибуття жінок до Туреччини.

Транснаціональний характер торгівлі людьми значно ускладнює процедуру розслідування цього злочину для українських правоохоронних органів. Відсутність відповідних договорів між Україною та іншими країнами-транзитами - з одного боку, і країнами-реципієнтами - з іншого, унеможливлює проведення необхідних слідчих дій [10].

Підбиваючи підсумок, можна зробити такі висновки: в переважній більшості випадків торгівля людьми - це злочин транснаціонального масштабу, який являється наслідком протиправної діяльності декількох злочинних угруповань (двох і більше), які, як правило, мають ознаки організованої групи і діють на території як мінімум двох держав;

Торгівля людьми в переважній більшості вчиняється стосовно жінок і являється грубим порушенням їх основних прав та свобод;

Торгівля людьми може виявлятись у таких трьох формах: 1) торгівля людьми; 2) здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина; 3) вербування, переміщення, переховування, передача чи одержання людини. Кінцевою метою даної форми торгівлі людьми є її експлуатація;

Експлуатація здійснюється переважно в таких формах: сексуальна експлуатація, в тому числі використання в порнобізнесі (78, 3%), примусова праця або примусове надання послуг (16, 5%), утримання у підневільному стані, залучення в боргову кабалу (3, 6%), вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди (1, 2%), усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусова вагітність (0, 3%), втягнення у злочинну діяльність (0, 1%);