Курсова робота. Львівський державний університет внутрішніх справ

Львівський державний університет внутрішніх справ

з навчальної дисципліни «Кримінальне право України»

на тему:

Юридичний аналіз складу злочину
«Експлуатація дітей.»

Виконав:

курсант 3-ї групи 2-го курсу

Факультету №3

рядовий поліції

Чемерис Р.М.

Перевірив:

викладач кафедри
капітан поліції

Гуменюк Ю.І.

Львів – 2016

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………..3
Розділ 1. Поняття і ознаки експлуатації дітей……………………….......4

1.1. Поняття, кваліфікуючі ознаки і джерела експлуатації дітей….......4

1.2. Кримінальна відповідальність експлуатації дітей…………………..7

Розділ 2. Загальна кримінологічна характеристика експлуатації дітей.10

2.1 Сучасний стан експлуатації дітей……………………………………..10

2.2 Причини і умови експлуатації дітей…………………………………..14

2.3 Кримінологічна характеристика експлуатації дітей…………………16

Розділ 3. Кримінологічна профілактика експлуатації дітей……………..22

3.1 Запобігання експлуатації дітей в Україні……………………………...22

3.2 Сексуальна експлуатація дітей…………………………………………25

3.3 Міжнародне співробітництво у сфері протидії експлуатації дітей….29
Висновок........................................................................................... ……...30

Список використаних джерел……………………………………..………..31

Вступ

Наша країна знає не мало випадків коли, права дитини були порушені, які мали захищатися не тільки на папері, а і дії. Україна є країною походження, транзиту та призначення у торгівлі чоловіками, жінками та дітьми. Зростає також проблема внутрішньої торгівлі людьми. За даними дослідження, проведеного на замовлення МОМ, понад 160 000 українців постраждали від торгівлі людьми з 1991 року, що робить Україну одним з найбільших «постачальників» підневільної робочої сили в Європі.

Програма протидії торгівлі людьми МОМ в Україні розпочала свою роботу в 1998 році з метою допомогти Уряду України та громадськості у зусиллях із протидії торгівлі людьми та забезпечення доступу постраждалих до допомоги та правосуддя. МОМ застосовує системний підхід до вирішення проблеми торгівлі людьми та проводить роботу у чотирьох взаємопов’язаних напрямах.

Метою експлуатації дітей може бути насильницький шлюб, примусова праця, використання в домашньому господарстві і промисловому чи сільськогосподарському секторах, народження дитини примусово чи за замовленням, використання в сексуальному бізнесі. Молодих хлопців часто використовують на будівництвах, у промисловості, сільському господарстві, дітей – у жебрацтві, осіб будь-якої статі і віку – для вилучення і трансплантації органів.
Хоча українське законодавство передбачає досить суворе покарання за експлуатацію дітей однак, зважаючи на те, що залишається мотивація у людей для виїзду за кордон і високі прибутки у тих, хто вивозить, найближчим часом, поки не запрацюють міжнародні механізми, передбачені Конвенцією ООН, змін не відбудеться.
Саме тому мають бути сформовані національні стратегії протидії, що базуються на глибокому розумінні проблеми торгівлі людьми та її динаміки у суспільстві.
Розділ 1. Поняття і ознаки експлуатації дітей

1. Поняття, кваліфікуючі ознаки і джерела експлуатації дітей

Згідно із ст. 150 КК України під експлуатацією дитини розуміється привласнення не будь-яких матеріальних результатів (продуктів) її праці (доходу у вигляді матеріальних благ), а лише прибутку як різниці між доходами і виробничими витратами. Проте, якщо особа не несе виробничих витрат у зв'язку з використанням праці дитини, отримані нею доходи і є фактичним прибутком. Слід також мати на увазі, що, оскільки діяльність, пов'язана з експлуатацією дитини, яка не досягла певного віку, є завжди незаконною, то для кваліфікації злочину за ст. 150 не має значення, обліковується чи не обліковується винним одержаний прибуток.[7]

Згідно з Конвенцією про права дитини, у зв'язку з фізичною та розумовою незрілістю дитина потребує особливої охорони, турботи і допомоги, у т.ч. належного правового захисту, для повного і гармонійного розвитку її особистості дитині необхідно рости в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння. Експлуатація дитини знаходиться у явному протиріччі з наведеними вимогами. В цьому і полягає суспільна небезпека злочину, передбаченого ст. 150.[4]

Встановлення кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей є імплементацією ст. 34, 36 Конвенції про права дитини.[2]

Об’єктом злочину виступають суспільні відносини, які гарантують умови нормального розвитку, психічне та фізичне здоров’я дитини, свободу дитини від будь-яких форм експлуатації її праці з метою отримання прибутку.[3]

Дитина, як потерпілий від даного злочину, це особа, яка не досягла передбаченого законом віку, з якого дозволяється працевлаштування. Відповідно до ст. 188 КЗпП України, за загальним правилом, на роботу приймаються особи віком, не молодше 16 років.За згодою батьків чи одного з них або осіб, що їх замінюють, дозволяється працевлаштування неповнолітніх, які досягли 15 років, а при дотриманні певних умов – 14 років.[4]

Таким чином, потерпілими щодо розглядуваного складу злочину є особи віком до 16 років.Крім обмеження віку Кзпп передбачає і інші пільгові умови праці для неповнолітніх: це скорочений робочий тиждень, заборона залучати неповнолітніх до праці вночі, понаднормово, у вихідні та святкові дні, а також у шкідливих чи небезпечних умовах.[7]

Об’єктивна сторона злочину полягає в експлуатації дитини, тобто у використанні її праці з метою отримання прибутку при порушені норм законодавства про працю щодо неповнолітніх. Виходячи зі змісту аналізованої норми, злочином є з метою отримання прибутку використання праці: 1) малолітніх (осіб до 14 років) за будь-яких умов, так як щодо працевлаштування даної категорії цих осіб в будь-якій народногосподарській сфері законом встановлена заборона; 2) осіб віком від 14 до 16 років при порушенні норм трудового законодавства.Праця дитини може використовуватись у будь-якій сфері народного господарства: у промисловості, сільськогосподарського виробництва, торгівлі, надання послуг та ін.[9]

Суб'єкт злочину загальний. Експлуатація дитини, вчинена службовою особою, за наявності підстав кваліфікується за ст. ст. 364 або 365.[7]

3 суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. Ставлення винної особи до наслідків у вигляді істотної шкоди(ч. 2 ст. 150) може характеризуватися також непрямим умислом або необережністю. Обов'язковою метою експлуатації дитини є отримання прибутку.[8]

Кваліфікованими видами злочину (ч. 2 ст. 150) є експлуатація: 1) кількох (двох чи більше) дітей одночасно або в різний час; 2) дитини, якщо вона потягла істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини; 3) поєднана з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві.[11]

Істотною шкодою для фізичного розвитку дитини є шкода, яка полягає, наприклад, в припиненні або істотному гальмуванні її фізичного розвитку відповідно до певних медичних критеріїв, а істотною шкодою для освітнього рівня дитини - в тривалому припиненні її навчання у загальноосвітній школі, професійно-технічному закладі тощо, зокрема таке, що порушило конституційне право дитини на обов'язкову повну середню освіту.[34]

Кваліфікуючі ознаки експлуатації дітей:

1) Під експлуатацією, що спричинила істотну шкоду для здоров'я дитини, слід розуміти як експлуатацію дитини, яка спричинила потерпілому з необережності тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження.[13]

2) Під експлуатацію дітей, що спричинила істотну шкоду для фізичного розвитку дитини, слід розуміти експлуатацію, наслідком якої є заподіяння потерпілому з необережності тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, поєднаного з порушенням нормального процесу становлення та зміни морфологічних чи функціональних властивостей організму дитини або порушенням її нормального стану.[14]

3) Під експлуатацією дітей, що спричинила істотну шкоду для освітнього рівня дитини, слід розуміти експлуатацію, яка призвела до багаторазового пропуску дитиною занять у загальноосвітньому навчальному закладі або навчальному закладі системи загальної середньої освіти.[15]

4) Експлуатація дітей, поєднана з використанням дитячої праці на шкідливому виробництві, означає експлуатацію дитини на небезпечній для її здоров'я роботі, а саме: важкій роботі; роботі зі шкідливими або небезпечними умовами праці; підземній роботі; роботі, пов'язаній з підійманням або переміщенням речей, маса яких перевищує встановлені для дітей граничні норми або іншій роботі, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоду здоров'ю дитини192.[16]

5) Під експлуатацією дітей, вчиненою організованою групою, слід розуміти експлуатацію однієї дитини або кількох дітей, а також експлуатацію дітей, поєднану з використанням дитячої праці на шкідливому виробництві, якщо в її готуванні або вчиненні брали участь три і більше осіб, котрі попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього й іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.[17]

“Кваліфікуючі ознаки експлуатації дітей” міститься аналіз таких кваліфікуючих ознак експлуатації дітей як спричинення істотної шкоди здоров‘ю, фізичному розвитку або освітньому рівню дитини, а також експлуатація декількох дітей і використання дитячої праці в шкідливому виробництві. Це дало можливість обґрунтувати зміни до визначення окремих кваліфікуючих ознак даного злочину.

Так, під заподіянням істотної шкоди здоров’ю дитини, слід розуміти не лише заподіяння їй фізичної шкоди, (тілесних ушкоджень, побоїв, захворювання на тяжку хворобу, втрату імунітету), а й шкоди моральної, яка полягає у втраті соціальних зв’язків дитини та, відповідно, деформації моральних норм. Заподіяння істотної шкоди освітньому рівню дитини – це неотримання мінімально необхідного об’єму змісту шкільної освіти, засвоєння якого приймається як норма освіченості її особистості, а також забезпечує їй рівність прав і можливостей при подальшому навчанні у вищому навчальному закладі, виборі професії і майбутньому працевлаштуванні.[121]