Проблеми визначення поняття та основних ознак зловживання правом.

Поняття «зловживання правом» є настільки суперечливим, що протягом багатьох років вчені не лише не можуть дати йому визначення та вичерпної характеристики, але навіть визначити, чи існує це явище насправді [1].

Перш за все, проблема полягає у тому, що саме поняття «зловживання правом» містить у собі внутрішню суперечність, на чому постійно наголошують противники запровадження цієї категорії [1]. Одним із них є Планіол, який вважає, що «сказати, що зловживають своїм правом, значить сказати, що виходять за межі права, відповідно, діють, не маючи на те права» [2]. Пізніше на Планіола посилається і погоджуються з ним М. М. Агарков [3], М. В. Самойлова, М. С. Малеїн, М. М. Малеїна та ін.

Вони вважають, що «неправомірного здійснення права бути не може і той, хто припускає таку можливість, допускає явну логічну суперечливість..., суперечливість поняття зловживання правом є не вигаданою, оскільки не може бути «незаконного права» [4]». Тому, як наголошує Н. С. Малеїн, «для ідеї та загальної норми про зловживання правом немає місця» [5].

Інша група авторів цілковито визнавала зазначену теорію, вважаючи її обґрунтованою, такою, що відповідає потребам реального життя. Однак серед представників цього напрямку не було єдності думок щодо того, що можна розуміти під зловживанням правом.

Переважна більшість дослідників переконані, що зловживання правом становить особливий вид цивільного правопорушення (І. А. Покровський, В. П. Грибанов, В. А. Рясенцев), але М. І. Бару свого часу критикував таку позицію. Він вважав, що поняття «зловживання правом» значною мірою відрізняється від поняття «протиправної дії», обґрунтовуючи це наступним [9]:

• випадки зловживання правом набагато важче розпізнати, ніж випадки правомірних дій;

• зловживання правом зрештою у кінцевому випадку призводить до правопорушення (тобто це два різні явища як причина або передумова та наслідок);

• зловживання правом завжди спирається на суб’єктивне право та формально не суперечить об’єктивному праву, тоді як протиправна дія завжди порушує конкретну норму права та може вчинятися за відсутності будь-якого суб’єктивного права

Зловживання правом – це здійснення особою свого суб’єктивного права у невідповідності із його призначенням та із заподіянням шкоди іншим особам.

Характерними ознаками зловживання правом є:

• наявність в уповноваженої особи суб’єктивного права;

• зловживання правом можливе лише під час його здійснення;

• уповноважена особа під час реалізації свого суб’єктивного права має діяти чітко у межах закону, оскільки в іншому випадку вона вчинятиме правопорушення;

• обов’язковим елементом поняття «зловживання правом» є наявність шкоди, яка заподіюється, та прямого причинно-наслідкового зв’язку між здійсненням суб’єктивного права та тими негативними наслідками, що настали, оскільки заподіяння шкоди без здійснення свого права є протиправним діянням, тобто правопорушенням, а здійснення свого права без заподіяння шкоди іншим особам – процес нормального задоволення своїх потреб у межах, визначених законом [1].