Теоретичні проблеми визначення правової поведінки.

Правомірна і неправомірна поведінка є юридично значущими різновидами поведінки і можуть бути об'єднані в одне явище - правове поведінка.

Правомірна поведінка, як і неправомірне (і як будь-яке інша поведінка), має дві сторони - об'єктивнуі суб'єктивну.

Об'єктивну сторону правомірної поведінки можна розглядати на основі тих же елементів (категорій), що і об'єктивну сторону протиправної поведінки. Мова йде про поведінку, визначеному результаті і причинного зв'язку між ними, тільки в правомірної поведінки все йде зі знаком «плюс», тобто поведінка і його результат повинні бути соціально корисними, під всякому випадку не шкідливі для суспільства.

Суб'єктивна сторона правомірної поведінки, як і суб'єктивна сторона протиправного поведінки, характеризується інтелектуально-вольовим ставленням суб'єкта до свого діяння і його наслідків. Однак якщо для суб'єктивної сторони правопорушення характерно специфічне інтелектуально-вольове стан правопорушника, яке іменується виною, то для поведінки законослухняного суб'єкта характерна інша мотивація. І залежно від характеру останньої можна проводити поділ правомірної поведінки на види. Так, в якості першого виду можна назвати правомірну поведінка, при якому суб'єкт усвідомлює необхідність, обґрунтованість, справедливість вимог правових норм, усвідомлює корисність своєї поведінки і бажає настання соціально корисного результату. Таким чином, для даного види правомірної поведінки характерно свідоме ставлення суб'єкта до права і своїй поведінці.

Другим видом правомірної поведінки з точки зору його суб'єктивної сторони є конформное (або конформістське) поведінка, коли суб'єкт підпорядковує свою поведінку правовим приписам лише з тієї причини, що «так роблять всі». Цей вид правомірної поведінки характерний для соціальних груп з недостатньо розвиненими правовою культурою і правосвідомістю (наприклад, для неповнолітніх).

І третій вид - це коли суб'єкт виконує дотримується правові вимоги під загрозою заходів державного примусу або вже в результаті їх застосування. В літературі справедливо наголошується, що це «ненадійний» вид правомірної поведінки. В разі ослаблення контролю з боку держави тут цілком ймовірно зміна поведінки з правомірного на неправомірне.

За об'єктивною стороною правомірна поведінка можна підрозділити на два виду:

а) необхідне (бажане);

б) соціально допустимий.

Як приклад останнього можна назвати таке небажане, але тим не менш соціально допустиме явище (і поведінка), як подружні розлучення.

Отже, правомірним можна назвати такий варіант правового поведінки, який будучи суспільно необхідним, бажаним або соціально допустимим, здійснюється згідно з правовими приписами (не виходить за рамки дозволеного законом) і підтримується можливістю державного захисту.

Загальний механізм формування правомірної поведінки складається із трьох взаємопов'язаних підсистем - юридичної («спеціально-юридичного») механізму, психологічного механізму та соціальногомеханізму. Відокремити їх можна лише в теоретичному плані: з тією метою, щоб окремо проаналізувати спеціально-юридичні, психологічні та загальносоціальні закономірності правового регулювання. Реально ж ці механізми дуже тісно пов'язані, і, по суті, є сторонами єдиного механізму - механізму формування правомірної поведінки.

Юридичний механізм діє шляхом встановлення правовими засобами певного соціального статусу суб'єктів і формування особливої соціальної структури - правових зв'язків і залежностей (правових відносин), що і викликає до життя фактичне правомірне поведінка їх учасників.

Однак для того, щоб юридичний механізм спрацював, суб'єкти повинні усвідомити своє особливе соціально-правове становище (свої юридичні права і обов'язки), сприйняти інформаційно-владне вплив юридичних норм і у відповідності з цим побудувати своє вольове поведінка. Іншими словами, правові приписи, перш ніж втілитися в конкретному, фактичному правомірному поведінці, повинні пройти «через голову», тобто через свідомість і волю людей. І тут вже працює психологічний механізм дії права.

Значення соціального механізму дії права полягає в тому, що і юридичний, і психологічний механізми завжди діють у певній соціальному середовищі, яка чинить на них найрізноманітніше вплив. Так, суб'єкт конкретного правовідношення є учасником не тільки цього правовідносини, але і одночасно - безлічі інших правових і неправових соціальних зв'язків і залежностей. І кожне з відносин в своїй мірі впливає на поведінка людини. Не випадково в теорії марксизму особистість визначається як сукупність суспільних відносин.