Механізм застосування аналогії права.

Аналогія права застосовується, коли в законодавстві відсутня норма права, що регулює подібний випадок, і справа вирішується на основі загальних принципів права. Перш за все йдеться про такі принципи права, як справедливість, гуманізм, рівність перед законом та ін. Подібні принципи закріплюються в Конституції та інших законах.

Аналогія закону і аналогія права - виключні засоби у праві і вимагають дотримання ряду певних умов, що забезпечують правильне їх застосування. Тому для того, щоб використовувати аналогію права, необхідно: по-перше, встановити, що ця життєва ситуація має юридичний характер і вимагає правового вирішення; по-друге, переконатися, що в законодавстві відсутня конкретна норма права, покликана регулювати подібні випадки; по-третє, відшукати в законодавстві норму, що регулює подібний випадок, і на її основі вирішити справу (аналогія закону), а при відсутності такий спертися на загальний принцип права і на його основі вирішити справу (аналогія права); по-четверте, в рішенні по справі дати мотивоване пояснення причин застосування до даного випадку аналогії закону або аналогії права. Тим самим забезпечується можливість перевірити правильність вирішення справи.

Таким чином, застосування права за аналогією - це не довільне вирішення справи. Прийняття рішення здійснюється відповідно до державної волі, вираженої у правовій системі в цілому або в окремих норми права, що регулюють подібні відносини. Шляхом аналогії правозастосовний орган прогалину в праві не усуває, а лише долає. Прогалина може бути усунута лише компетентним нормотворчим органом держави.

Інститут аналогії має обмежене застосування в праві. В області кримінального права аналогія закону і аналогія права не допускаються, оскільки діє непорушний принцип «немає злочину без вказівки на те в законний, що служить гарантією захисту особистості. В інших галузях права аналогія допускається, а в таких, як цивільне і цивільно-процесуальне право, вона прямо закріплена.

65. Механізм застосування аналогії права.

Аналогія закону застосовується, коли відсутній норма права, що регулює розглянутий конкретний життєвий випадок, але в законодавстві є інша норма, що регулює подібні з ним стосунки. Наприклад, Кримінально-процесуальний кодекс не передбачає відведення громадського обвинувача. Однак рішення про відвід цього учасника кримінального процесу вирішується на основі статті того ж Кодексу, що передбачає відвід прокурора.

Таким чином, застосування права за аналогією - це не довільне вирішення справи. Прийняття рішення здійснюється відповідно до державної волі, вираженої у правовій системі в цілому або в окремих норми права, що регулюють подібні відносини. Шляхом аналогії правозастосовний орган прогалину в праві не усуває, а лише долає. Прогалина може бути усунута лише компетентним нормотворчим органом держави.

Інститут аналогії має обмежене застосування в праві. В області кримінального права аналогія закону і аналогія права не допускаються, оскільки діє непорушний принцип «немає злочину без вказівки на те в законний, що служить гарантією захисту особистості. В інших галузях права аналогія допускається, а в таких, як цивільне і цивільно-процесуальне право, вона прямо закріплена.

Аналогія закону — це засіб заповнення прогалин у законодавстві, який полягає у застосуванні до нього врегульованих конкретною нормою правовідносин норми закону, що регламентує подібні відносини.

На другій стадії процесу правозастосування — при виборі та аналізі норми права, яка повинна бути застосована до конкретного випадку, іноді виявляється відсутність такої норми. Тобто виникає ситуація, в якій конкретне рішення спірного питання повністю або в якійсь частині законом не передбачено — в наявності є прогалина в законодавстві.