Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Хоровий спів на уроці музики в ЗНЗ




Хоровий спів – найбільш доступна виконавська діяльність школярів. Співочий голос може бути вихований практично у всіх, крім паталогічних випадків. Правильний співочий розвиток з врахуванням вікових особливостей та закономірностей становлення голосу сприяє розвитку здорового голосового апарату. Ставлення вчителя до вокально-хорової діяльності відображається на загальних результатах його роботи. Якщо вчитель у свїй діяльності спирається на національний пісенний матеріал, втілюючи традиції вітчизняного хорового співу, то рівень співочої культури його учнів буде високим. Зберегти народні пісенні традиції без допомоги вчителів практично неможливо.

Щоб розвивати і виховувати дитячі голоси, вчителю необхідно знати співочі можливості школярів. Так, в шестилітнього школяра вони невеликі, його співочий апарат ще не сформований. Діапазон першокласника, в якому найкраще звучить його голос мі-1 – соль-1; фа-1 – ля-1. Тому на перших заняттях необхідно використовувати вузькодіапазонні нескладні врави та поспівки. Поступово діапазон слід розширювати. У другокласників найбільш природньо голос звучить у діапазоні мі-1 – сі–1. Тут ткож слід спочатку підбирати вправи і пісні в межах цього діапазону, потім поступово його розширювати до ре-1 – до-2. З третього року навчання голоси вирівнюються на всьому діапазоні в межах до-1 – ре-2(мі-2).

Сила голосу учнів молодших класів не має широкої амплітуди, тому для них варто використовувати помірні динамічні відтінки (mp, mf). У молодших школярів проходить становлення характерних якостей співочого голосу. Тому тембри дитячих голосів повинні постійно знаходитись в центрі уваги вчителя. Велике значення в процесі розвтику тембру голосу має атака звуку (тверда, м’яка). Вміле використання її у вокальнй роботі (з превагою м’якої атаки) позитивно впливає на тембр, помагає позбутися таких негативних явищ, як "затиснений голос", "носовий призвук" тощо.

Діти в першу чергу повинні навчитись рівній, співочій поставі, брати дихання між фразами, не піднімати при вдиханні плечей.

У вихованні навичок красивого та виразного співу особлива роль належить таким навичкам, як
артикуляція та дикція.

Основа співу – голосні звуки. На них виховуються всі вокальні якості голосу. Від правильного утворення голосних залежить краса тембру. У дітей молодшого шкільного віку тембр нерівний. В основному це залежить від "нерівності" голосних. Щоб вони звучали рівно, діти повинні прагнути тримати високу позицію на всіх звуках співочого діапазону. Для цього використовуються поспівки, вправи на голосні у, ю, а (наближені до о), і (наближене до и) тощо. Важливе значення у вимові голосних мають положення рота та губ.



Непересічне значення для правильного співу мають ансамбль і стрій.

Ансамбль це спільне і злагоджене виконання твору. Ансамбль досягається нелегко. Навички такого виконання розвиваються на практиці. Для досягнення ансамблю необхідно працювати над всіма його складовими: інтонаційною злагодженістю, одноманіттям манери звучання, ритмічним, темповим та агогічним злиттям, динамічною єдністю, одночасним початком та закінченням співу в цілому творі та окремих його частинах (куплетах, фразах).

Хоровий стрій буває горизонтальним та вертикальним. Горизонтальний стрій це правильне інтонування мелодичної лінії, вертикальний – інтонування в акорді.

Перед розучуванням пісні на уроці музики бажано вивчити з дітьми коротку вокальну вправу (розспівку) чи поспівку, яка інтонаційно та ритмічно схожа на дану пісню. В І-му та ІІ-му класах такі розспівки доцільніше розучувати методом ладової сольмізації, в ІІ-му та ІY-му класах можна поступово привчати учнів до співу з нот.

Перед розучуванням пісні, чи в процесі роботи над нею корисно використовувати художні ілюстрації, які за своїм змістом близькі до музичного образу пісні. Бажано, щоб діти не тільки розглядали малюнки, але й виділяли в них головне, те, що зв’язане з художнім змістом пісні.

Більшість пісень в молодших класах розучують на слух, коли діти повторюють фрази за вчителем. Використовуючи таку форму роботи, вчитель повинен прагнути, щоб учні максимально свідомо засвоїли художній образ пісні. Вся технічна робота над виконанням на всіх стадіях вивчення пісні повинна бути спрямована на емоційне переживання кожного куплета.

Хоровий спів як основний вид музично-виконавської діяльності дітей молодшого шкільного віку, він є найулюбленішим видом музичної діяльності. Його значення різноманітне: сприяє розвиткові не лише музичних здібностей і голосу дитини, а й мислення, мовлення, розширенню словникового запасу. Хоровий спів, викликаючи в молодших школярів яскраві емоції, впливає на естетичні і моральні почуття.

 


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2017 год. (0.01 сек.)Пожаловаться на материал