Синтаксичний розбір.

Закінчується «Повість минулих літ» коротким записом. У ньому звертається літописець до грядущих поколінь. (Із газети) Важливість красномовства пояснюється тим, що красномовство народжується з багатьох знань і ста­рань... (Із журналу) Народ, що не знає своєї історії, є на­род сліпців. (О. Довженко) Я — людина, і це мене багато до чого зобов’язує. (В. Черняк)...Істинний оратор своїм впливом і мудрістю не лише собі пошукує почет, а й ба­гатьом громадянам, та й усій державі загалом приносить щастя й добробут. (Із журналу) А дід каже, що колись комарі були великі... На комарах він знається багато. Ціле життя чумакував по степах, та годував їх, та гроші потім по шинках пропивав. Страшно згадать, що було... (О. Довженко). Щоб людина в нашій країні почувалася добре, їй потрібно дати можливість працювати й реалізовувати себе. Тільки така держава, що служить своєму народові, може забез­печити ці умови. (В. Ющенко) У середині XIX ст. в укра­їнських селах народними паперовими прикрасами селяни оздоблювали хати. (Із газети) Коли боги ділили поміж людей різні якості, люди чимдуж порозбирали найперше: вроду, силу, сміливість, красномовство тощо. (Із газети) О, краю мій! О, мій народе сірий! У перший раз (за скіль­ки це віків?) підвів ти голову, затуркану без міри... І знов хотять зіпхнуть тебе у прірву, у прірву рабства, в царство батогів. (І. Багряний)

Лекція № 3. Підготовка до публічного виступу. Поняття про стратегію оратора

(мета промови, вибір теми, аналіз аудиторії)

План

1. Роди та види красномовства.

2. Структура виступу: тема, основне у змісті виступу

3. Формулювання мети.

4. Оцінка аудиторії та обстановки.

1. Роди та види красномовства. Древня Греція розрізняла такі види риторики (красномовства): по­літична чи дорадча промова, судова й урочиста, або епідейктична, про­мови. Крім того, в ораторському мистецтві виділялось ще «надгробне слово», присвячене пам'яті заслуженої особи, тому виголошення його доручалось лише видатному або добре відомому оратору.

Роди й види ораторського мистецтва сучасності розрізняються на осно­ві ораторського монологу й ораторського діалогу.

Основні форми ораторського монологу: соціально-політичне красно­мовство, парламентське красномовство, академічне, соціально-побутове, судове, лекційно-пропагандистське, дипломатичне, військове, торговель­не (рекламне), церковно-богословське (гомілетика).

2. Структура виступу: тема, основне у змісті виступу

Для того щоб виступ був вдалим, яскравим, переконли­вим, необхідна попередня підготовка до нього. Алгоритм останньої можна визначити так: вибір теми — фор­мулювання мети — складання плану — збирання матеріалу — ро­бота над конспектом — репетиція. Готуватися до виступу треба дуже ретельно. Підготовку рекомендується поділити на три етапи: організація логічної канви (що складати та в якій послідовності), пошук форми виступу (як говорити), репетиція.

Працювати з літературою – також важка праця. Не можна просто користуватися чужими думками, треба їх аналізувати. Аналіз завжди передбачає зіставлення певних тверджень із іншими, із власним досвідом, із реальним розкладом речей. Під час роботи з літературою треба робити виписки, можна створити ланцюжок із ключових слів чи виразів. Ці ключові слова і складають канву вашого майбутнього виступу.

Виступ складається з послідовної, логічної зміни тез і доказів, причин й наслідків. Ніколи не починайте нової думки, не вичерпавши попередньої. Побудова речень також має підпорядкуватися правилу послідовного інформування. Кожне нове речення на початку має містити вже відому слухачам думку, а потім – розповідати про щось нове.
Не деталізуйте свої думки, надмірно " розжовуючи" їх. Якщо не дотримуватись цього правила, слухачі перебуватимуть у напруженні, залучаючи собі на допомогу асоціативне мислення. Поважаючи аудиторію, треба чітко пам’ятати, що всі ваші думки вони повинні сприймати повністю, майже не обдумуючи. Ви маєте щонайбільше володіти увагою, емоціями та навіть мисленнєвими можливостями слухачів.

Репетиція перед виступом має обов’язково складатися з тренування голосу, інтонації, мовлення. Про суттєве, головне, треба говорить на повен голос, а менш важливе можна вимовляти тихіше.