Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Типологія уроків за В. П. Безпальком




В основу визначення типів уроку В.П. Безпалько кладе компоненти соціального досвіду і відповідно до них виділяє чотири типи уроку:

· урок засвоєння наукових знань;

· урок засвоєння практичних умінь;

· урок комплексного застосування отриманих знань і умінь;

· урок творчого застосування засвоєних знань і умінь.

У межах одного типу уроку виділяється сім його видів, що відповідають основним ланкам навчального процесу (за Т. І. Шамовою):

1) урок формування наукових знань ( практичних умінь);

2) урок закріплення наукових знань ( практичних умінь);

3) урок удосконалення наукових знань (практичних умінь);

4) урок узагальнення наукових знань (практичних умінь);

5) урок систематизації наукових знань (практичних умінь);

6) урок контролюотриманих знань (умінь);

7) урок корекції отриманих знань (умінь).

Іншими словами, для міцного та якісного засвоєння теоретичних знань (практичних умінь) з певної теми необхідно провести сім (плюс сім) уроків. Їх кількість можна скоротити лише за рахунок інтеграції деяких ланок (наприклад, узагальнення та систематизації) і розподілу контролю та корекції на всі попередні види уроків. Але зловживати цим не можна, тому що поточний контроль не рівнозначний підсумковому, а процеси узагальнення й систематизації не завжди сумісні.

Зрозуміло, що подані типи і види уроків реалізуються в межах вивчення однієї теми, тому застосовуються вони в крупноблочному викладанні, що відбувається в старшій ланці навчання.

 

Будучи не новим у педагогічній теорії та практиці, нестандартний урок став найбільш популярним у педагогічному сьогочассі. Це зумовленонестатками існуючої освітньої системи,заповнити які він покликаний:

Післядовголітньої сталої диференціації навчання на окремі предметивиникла необхідність їх об'єднання при розгляді однорідного матеріалу. Так з'явилися бінарні уроки, що спочатку поєднали подібні предмети (фізику з хімією, літературу з історією, російську мову з українською), а пізніше знайшли точки дотику між, здавалося б, несумісними дисциплінами. Наприклад, поєднання історії України з фізкультурою створило урок «Козацькому роду нема переводу», проведений як інтелектуально-фізичне змагання у вигляді козацького багатоборства.

Появаглобальних проблем, що вимагають комплексного рішенняпри об'єднанні кількох навчальних предметів, привела до виникнення інтегративних уроків. До таких проблем можна віднести екологічні, валеологічні, соціальні, демографічні й ін. Наприклад, урок «Про шкоду паління», що розглядає хімічні, біологічні, медичні, екологічні, демографічні механізми руйнування людини, суспільства та природи, який можна провести у вигляді конференції, дискусії, кіноуроку тощо.



Зважаючи на те, що основне призначення школи – це підготовка учнів до майбутнього життя в суспільстві, а не розгляд його крупиць під збільшувальним склом, у ході навчаннянеобхідно формувати інтегративні (синтетичні) уміння, що створюються під час імітації реальних ситуацій майбутнього життя і формують відповідні соціальні ролі. Це привело до появи в навчанні ділових ігор, де ігрова ситуація виступає моделлю та тренажером реального життя (наприклад, уроки «Захист дисертації», «Суд над героєм твору», «Управління заводом», «Прийом відвідувачів» тощо).

Вивчення практики проведення традиційних уроків у більшості випадків показало незначну їх ефективність через «невключення» основної маси дітей в активну пізнавальну та комунікативну діяльністьна уроці. Цьому покликані протистояти нестандартні уроки, що дають усім учням рівні можливості активної діяльності у відповідності до здібностей, рівня розвитку та реальної підготовленості.

Зважаючи на те, що нестандартний урок за своїм призначенням посідає серединне місце між уроком і виховним заходом, ми вважаємо доцільнимкласифікуватинестандартні уроки за аналогією з виховними заходами. В основу такої класифікації можна покласти їхспрямованість і спосіб проведеннязаняття. Відповідно до цього можна виділити наступні групи нестандартних уроків:

·урокизмістовноїспрямованості: лекції, конференції, семінари, бесіди й ін.;

·урокизмагального характеру: змагання, конкурси, вікторини, турніри, КВК і т.д.;

·уроки комунікативної спрямованості: усні журнали, диспути, прес-конференції, інтерв'ю тощо;



·театралізованіуроки: концерти, спектаклі, вечори й ін.;

·уроки-подорожі: реальні (походи, екскурсії) та уявні (берегами річки, місцями бойової чи трудової слави, історичними епохами, країною, мова якої вивчається, тощо);

·дослідницькіуроки, спрямовані на дослідження як проблем, що стосуються навчальних предметів (екологічних, хімічних, філологічних тощо), так і животрепетних проблем шкільного життя (рівень і характер спілкування в класі, причини неуспішності з окремих дисциплін, проблеми обдарованості тощо);

·ділові ігри:сюжетні, рольові, ситуаційні, функціональні, організаційно-діяльнісні й ін.

Вивчення шкільної практики показує, що безсумнівноюперевагоюусіх нестандартних уроків є їхнесхожістьодин на одного та на традиційні уроки. Вони приносять у шкільне життяелемент новизни й емоційної привабливості.Ці уроки базуються на дитячомуінтересі, вчатьспілкуванню, формують загальнолюдськіцінностітакомплексні уміння,вчатьтворчості. Нестандартні уроки відвертають учнів від прямого зубріння та відтворення (на оцінку) матеріалу. У їх основі лежитьпродуктивний шлях засвоєння, засвоєння в процесі діяльності, коли мова йде не про переказ параграфа, а про декламацію зі сцени, коли якість виконання ролі оцінюється не тільки балом, а й оплесками слухачів. На цих уроках кожен учень маєбільше ступенів дозволеності,йому дається можливість самому зробити правильний вибір чи помилитися, пережити це й виправити помилку в майбутньому.

Незважаючи на всі перелічені достоїнства нестандартного уроку, йогоне можна протиставлятистандартному. Кожний із них виконує свої функції і вирішує свої задачі. Це той випадок, коли один не в змозі замінити іншого. Вони обидва повинні вписатися в логічну схему навчання, гармонійно доповнюючи один одного. Як правило, нестандартний урок проводиться на завершальному етапі навчання. Це підсумковий урок, який узагальнює та систематизує матеріал, що виходить на творче застосування вже вивченого. Для його проведення необхідна «критична маса» напрацьованих раніше знань і способів діяльності, що поступово й послідовно створюється на традиційних уроках. Нестандартні уроки здебільшого вимагають значної підготовки, тому зловживати ними не можна. Вважається, що співвідношення нестандартних і традиційних уроків не повинне перевищувати 1:20, тобто, не більше одного нестандартного уроку на 3 – 4 навчальні дні.

Проводячи нестандартні уроки, важливоне відійти від вирішення освітніх задач, захопившись формою, не втратити зміст. В основі нетрадиційного уроку повинна лежати активнапізнавальна діяльність усіх дітей,а не одиниць, що готують і проводять дійство, при глядацькій активності та пізнавальній пасивності всіх інших. Урокне повинний перетворитися на виставу,хоча елементи театралізації в ньому обов'язкові. У даному випадку вона є засобом навчання, а не його метою.


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2018 год. (0.037 сек.)Пожаловаться на материал