Рентабельність торговельного порту та показники, що її характеризують

Для оцінки господарсько-фінансової діяльності підприємства, ефективності виробництва всієї продукції та окремих її видів недостатньо використовувати лише показники прибутку. Річ в тім, що в умовах переходу до ринку підприємства намагаються всіляко збільшувати прибуток, що досить часто пов’язано з негативними явищами.

На основі абсолютної суми прибутку не завжди можна зробити висновки про рівень дохідності підприємства, так як на розмір дохідності впливає не тільки якість роботи, але й масштаби діяльності. Тому для характеристики ефективності роботи підприємства наряду з абсолютною сумою прибутку використовують відносний показник – рівень рентабельності, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

Деякі підприємства обрали спосіб одержання прибутку здебільшого шляхом невигідних для споживачів змін умов поставки продукції або матеріальних ресурсів, структурних зрушень у випуску продукції, підвищення цін. [32 с.5]

Тому для оцінки інтенсивності та ефективності виробництва використовують показники рентабельності. Вони повніше, аніж прибуток, характеризують кінцеві результати діяльності, оскільки їх величина показує співвідношення прибутку з наявними або використаними ресурсами.

Питаннями щодо сутності поняття «рентабельності» та методикою її визначення займалися такі автори як: Н. В. Тарасенко у своєму підручнику «Економічний аналіз діяльності промислового підприємства», навівши матеріали щодо аналізу рентабельності продукції [30, с.14]; автори А. М. Штангрет та О. І. Копилюк у підручнику «Статистика», розкриваючи статистичне вивчення прибутку та рентабельності [39, с.108].

Показники рентабельності наводить М. Я. Коробов, подаючи матеріали щодо оцінки рентабельності роботи підприємства [19, с. 23].

І.А. Бланк аналізував проблеми рентабельності в книзі «Управління фінансовою безпекою підприємства», розкривши проблему управління фінансовою рентабельністю підприємства на основі механізму фінансового левериджу [16, с.213].

Г. І. Андрєєва зупиняє увагу питанню рентабельності підприємства у навчально-методичному посібнику «Економічний аналіз» [4, с.38].

Г. І. Андрєєва зазначає, що показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), окупність витрат тощо [1]. Аналогічне визначення наводять автори А. М. Штангрет та О. І. Копилюк. М. Я. Коробов вважає, що прибутковість, тобто ефективність використання капіталу, має назву рентабельність [63, с.89].

Третяк О. Д. вважає, що прибутковість показує абсолютний ефект діяльності підприємства без урахування використаних при цьому ресурсів, тому його слід доповнювати відносним показником – рентабельністю. Відносні показники мають ту перевагу, що вони не перебувають під впливом інфляції, оскільки являють собою різні співвідношення прибутку та вкладеного капіталу [51, с.12].

П. Я. Попович зазначає, що рентабельність – це показник, який дає уявлення про достатність (недостатність) прибутку порівняно з іншими окремими величинами, що впивають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства [54, с.67].

Чумаченка М. Г. зазначає, що рентабельність це показник економічної ефективності виробництва на підприємствах у різних галузях і народному господарстві в цілому [6, с.35].

Туріянська М. М. надає таке тлумачення рентабельності, як поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток для розширеного відтворення [53, с.76].

Отже, виходячи з вище сказаного, можна сформувати таке визначення: рентабельність – це показник економічної ефективності виробництва промислового підприємства, який відображає кінцеві результати господарської діяльності, який характеризує ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності.

Для аналізу показників слід використовувати внутрішню звітність підприємства (баланс, звіт про рух грошових коштів і т.д.) [30, с.16].

Коефіцієнти рентабельності відображають узагальнюючу ефективність виробничої діяльності порту. У розрахунку порівнюється отриманий ефект (прибуток) з витратами або ресурсами, які були використані для його здобутку.

Показник рентабельності продаж демонструє частку чистого прибутку в обсязі продаж підприємством.

Рентабельність власного капіталу дозволяє визначити ефективність використання капіталу, який був інвестований портом. Даний показник показує що на кожну гривню власного капіталу підприємство отримало наступну суму прибутку.

Рентабельність оборотних активів визначає забезпечення достатнього обсягу прибутку за рахунок оборотних коштів. Більш високе значення показника свідчить про більш ефективне їх використання. Даний коефіцієнт показує скільки прибутку приходиться на кожну гривню оборотних активів.

Рентабельність необоротних активів вказує на ефективність використання основних засобів. Більш високе значення показника свідчить про більш ефективне їх використання. Коефіцієнт демонструє суму прибутку, що приходиться на кожну гривню виробничих ресурсів.

Рентабельність інвестицій відображає прибуток, який приходиться на кожну інвестовану гривню.

Зменшення коефіцієнтів рентабельності свідчить про скорочення обсягу перевантаження високорентабельних вантажів, таких як метал, контейнера, тощо та зменшення обсягів отриманого чистого прибутку портом внаслідок загального зменшення вантажопереробки [24, с.6].

Ріст показників рентабельності демонструє: збільшення частки чистого прибутку в обсязі виручки підприємства; ефективність використання власного капіталу, оборотних коштів та основних засобів, а також відображає прибуток, який приходиться на кожну інвестовану гривню.

Значне збільшення показників коефіцієнтів рентабельності свідчить також про прийняття раціональних управлінських рішень та обрання правильного напрямку виробничо-господарської діяльності підприємства, що сприяло підвищенню економічної ефективності роботи порту та досягненню поставлених цілей.

Показники даної групи дають уявлення про те, наскільки ефективно підприємство здійснює свою діяльність, контролює витрати на виробництво і реалізацію продукції, і який чистий прибуток при цьому отримує. Нормативного значення для коефіцієнтів рентабельності не існує, але є загальне правило, чим вище значення коефіцієнту, тим краще. Збільшення коефіцієнту протягом звітного періоду свідчить про покращання результатів діяльності підприємства, зменшення – про погіршення.

Усі показники рентабельності можуть бути плановими і фактичними. Різниця полягає в тому, що для визначення планової рентабельності беруть заплановані дані, для фактичної – фактичні.

Управління рентабельністю – це складова частина тактики управління фінансовою рівновагою підприємства, установи, організації. Це визначений комплекс взаємопов’язаних засобів оцінки діяльності підприємства. Процес управління рентабельністю включає такі етапи:

- збір та обробка інформації про підприємство та звіти його діяльності (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал);

- постановка цілей (в залежності від обраної стратегії підприємства);

- управління компромісом між ризиком і прибутковістю;

- аналіз чинників які впливають на значення рентабельності підприємства;

- визначення методики збільшення рентабельності за допомогою зміни значень факторів впливу;

- проведення кінцевих розрахунків оптимізації та впровадження проекту заходів на підприємстві [13, с.3].

Підприємство водного транспорту, як і будь-яке підприємство, що функціонує в ринкових умовах, повинно постійно відслідковувати результати своєї діяльності, що залежить від системи управління витратами з метою економічної самостійності, конкурентоспроможності і стабільного становища на ринку. Аналізуючи комплекс економічних перетворень, що відбуваються в державі, портова галузь все більш зазнає критичного стану. У зв’язку з цим, спостерігаються тенденції зростання портових витрат, що в свою чергу випереджають тенденції зростання доходів. А це, як ми знаємо, прямий шлях до збитковості та втрати конкурентоспроможного місця на ринку портових послуг. Як результат, вітчизняні порти характеризуються низьким рівнем фінансової стійкості.

Це пояснюється відсутністю належної організації внутрішнього фінансового контролю з боку керівництва портів, що призводить до незаконних і неефективних витрат в частині оплати фактично невиконаних робіт та наданих послуг.

На сьогоднішній день у підприємств портової діяльності відсутня ефективна система управління витратами та формуванням портових тарифів, не зважаючи на значну енергоємність, матеріалоємність, трудомісткість транспортного виробництва.

Таким чином, система управління фінансовим результатом буде ефективною лише в тому випадку, якщо будуть враховані всі галузеві особливості, а також охоплені всі процеси, що здійснюються підприємством. Тому проблема управління фінансовим результатом надзвичайно актуальна для вітчизняних підприємств. З метою розробки механізму ефективного управління фінансовим результатом, суб’єктам господарювання необхідно рухатися не в одному, нехай і важливому напрямку фінансової діяльності, а тільки за допомогою комплексу різних напрямків діяльності, що дозволяють детально і всебічно характеризувати фінансові результати діяльності підприємства з усіх сторін.