Ставки земельного податку

В господарській практиці є поширеними випадки коли декілька підприємств, установ, організацій використовують спільно об’єкт нежитлової нерухомості, який розташовано на одній земельній ділянці. За таку земельну ділянку податок нараховується кожній юридичній чи фізичній особі окремо, пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території. Аналогічний порядок нарахування поширюється на власника нежилого приміщення у багатоквартирному жилому будинку.

Податковим законодавством визначені також земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню земельним податком. Не сплачується податок за:

‒ сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій;

‒ землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;

‒ земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;

‒ землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування - землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв'язками, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:

а) паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з’їзди, захисні насадження, шумові екрани;

б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, склади, гаражі, резервуари для зберігання паливно-мастильних матеріалів, комплекси для зважування великогабаритного транспорту тощо;

‒ земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення та розсадниками багаторічних плодових насаджень;

‒ земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв.

‒ земельні ділянки, на яких розташовані дипломатичні представництва, які відповідно до міжнародних договорів (угод), згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, користуються приміщеннями та прилеглими до них земельними ділянками на безоплатній основі.

‒ ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення діяльності релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (ст. 265 ПКУ)

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, у т. ч. нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та нежитлової нерухомості.

Якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Об’єктом оподаткування цього податку є:

‒ об’єкт житлової (А) нерухомості;

‒ об’єкт нежитлової (Б) нерухомості;

‒ частка житлової та / або нежитлової нерухомості.

А) До об’єктів житлової нерухомості відносять будівлі житлового фонду, дачні та садові будинки.

Будівлі, віднесені до житлового фонду, поділяються на такі типи:

а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;

б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;

в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;

г) котедж - одно-, півтора-поверховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;

ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів;

Садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків;

Дачний будинок - житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку;

Б) До об’єктів нежитлової нерухомості відносять:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Не підлягають оподаткуванню і не сплачують податок платники, у власності яких перебувають такі об’єкти нерухомості:

а) об’єкти державної та комунальної власності;

б) об’єкти, які розташовані в зонах відчуження та обов’язкового відселення;

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу, гуртожитки;

г) об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об’єкта на дитину;

ґ) об’єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках;

д) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;

е) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;

є) об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств.

Для цілей розрахунку податку базою оподаткування виступає загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, у т.ч. його часток.

База оподаткування об’єктів нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється органом ДФС на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

А база оподаткування об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, у т. ч. часток, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.

З метою мінімізації податкового навантаження на платників податків - фізичних осіб, забезпечення їх соціальних прав і свобод Податковим Кодексом запроваджено певні пільги зі сплати податку. Таке пільгове оподаткування реалізується в тому, що база оподаткування об’єкта житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості ‒ на 60 кв. м.;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості ‒ на 120 кв. м.;

в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), ‒ на 180 кв. м.

Органи місцевого самоврядування можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування. Рівень такого коригування визначається виходячи з майнового стану та рівня доходів платників.

З урахуванням викладеного формула розрахунку податку є такою.

а) На об’єкти житлової нерухомості (виключно для фізичних осіб):

,

П_н.м. - сума податку за володіння квартирою або житловим будинком, грн;

S - площа житлової нерухомості, що підлягає оподаткування, кв. м;

S_мін - мінімальна площа житлової нерухомості, що не підлягає оподаткуванню (для житлових квартир - 60 кв. м, для житлових будинків - 120 кв. м.);

С - ставка податку, %.

Це означає, що якщо площа житлової квартири складає до 60 кв. м, а житлового будинку до 120 кв. м, громадяни - власники таких об’єктів нерухомості податок не сплачують. Таке зменшення надається один раз за базовий податковий період і застосовується до об’єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа - платник податку зареєстрована в установленому законом порядку, або за вибором такого платника до будь-якого іншого об’єкта житлової нерухомості, який перебуває в його власності.

Зазначені пільги для фізичних осіб не надаються на:

‒ об’єкти оподаткування, якщо площа таких об’єктів перевищує 5-кратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої рішенням органів місцевого самоврядування;

‒ об’єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

б) На всі інші об’єкти житлової та нежитлової нерухомості:

,

П_н.м. - сума податку, грн.;

S - площа нерухомості, що підлягає оподаткування, кв. м;

С - ставка податку, %.

Ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, за 1 кв. м.

Базовий податковий (звітний) період, визначений для цілей розрахунку та сплати податку дорівнює календарному року.

Обчислення суми податку з об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, які знаходяться у власності фізичних осіб, проводиться органом ДФС за місцем адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об’єктів та відповідної ставки податку.

Податкове повідомлення про суму податку, що підлягає сплаті, та необхідні платіжні реквізити для перерахування грошових коштів фіскальні органи надсилають платникам ‒ фізичним особам до 1 липня.

Для того щоб фіскальні органи мали можливість в повному обсязі та своєчасно надсилали такі податкові повідомлення громадянам, місцеві органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов’язані інформувати фіскальні органи про наявні та набуті права громадян на об’єкти нерухомості. Періодичність такого інформування визначається календарним кварталом у 15-денний строк, що настає за звітним.

Фізичні особи зобов’язані сплатити нараховану суму податку впродовж 60 днів з дня отримання податкового повідомлення. У сільській та селищній місцевості фізичні особи можуть сплачувати податок через каси сільських (селищних) рад за відповідною квитанцією.

У разі не згоди з нарахованою сумою податку на адресу фізичних осіб, останні мають право звернутися з відповідною письмовою заявою до фіскального органу для проведення звірки даних щодо:

‒ переліку об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності такої особи;

‒ розміру загальної площі об’єктів житлової та нежитлової нерухомості;

‒ права на користування пільгою зі сплати податку;

‒ розміру ставки податку;

‒ нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними фіскальних органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, фіскальний орган зобов’язаний здійснити перерахунок суми податку і надіслати або вручити фізичній особі нове податкове повідомлення. Попереднє податкове скасовується.

Обчислення суми податку з об’єктів нерухомості, які знаходяться у власності юридичних осіб проводиться юридичною особою самостійно виходячи з наявної площі станом на 1 січня звітного року. Даний розрахунок з розбивкою річної суми рівними частками поквартально відображається у податковій декларації, яка юридичними особами подається податковому органу за місцезнаходженням об’єкта оподаткування в строк до 20 лютого. У разі набуття права власності на об’єкт житлової нерухомості протягом року податок нараховується з дня виникнення права власності на такий об’єкт.

Податкове зобов’язання за звітний рік з податку юридичними особами сплачується авансовими внесками щоквартально до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом.

У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому виникло таке право.

Узагальнений порядок адміністрування податку представлено в табл. 10.4.

Таблиця 10.4