Єдиний податок

Тема 10. Місцеві податки та збори

Для забезпечення прискореного соціально-економічного розвитку держави чинна бюджетна система України потребує більшої децентралізації, що повинно посилити роль органів місцевого самоврядування у розвитку територій.

Розширення прав (функцій, компетенції) місцевої влади одночасно підвищить її відповідальність за надання якісних суспільних послуг, необхідних для забезпечення належних умов життєдіяльності громадян, а саме: з початкової та середньої освіти, медичного обслуговування, утримання та ремонту об’єктів житлово-комунального господарства та дорожнього покриття, соціального захисту, пасажирських перевезень та ін.

Але реалізація права на таку самостійність неможлива без наявності власного бюджету і права на його складання. Це означає, що кожен місцевий орган влади повинен володіти своїми фінансовими джерелами, достатніми для управління економікою і соціальною сферою на своїй території.

Важливу роль у формуванні місцевих бюджетів і реалізації функцій місцевих органів влади належить місцевим податкам та зборам. До їх числа чинним законодавством визначені такі (рис. 10.1).

Рис. 10.1. Місцеві податки та збори, що нараховуються в Україні

Для забезпечення ефективного самоврядування в обов’язковому порядку органи місцевої влади запроваджують:

‒ єдиний податок;

‒ податок на майно (в частині плати за землю, транспортного податку)

Доцільність встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору місцеві ради визначають самостійно.

Останні, приймаючи рішення про запровадження місцевих податків та зборів, розробляють та затверджують відповідні положення про порядок їх адміністрування. При цьому органи місцевої влади мають право самостійно в межах максимальних ставок визначати рівень податкового навантаження.

Запроваджувати інші місцеві податки та збори, які не передбачені чинним податковим законодавством, заборонено.

Місцеві податки та збори, внесені за рахунок коштів юридичних осіб, їх філій, відділень, представництв та інших відособлених підрозділів, відносяться на собівартість виробництва. Фізичні особи сплачують місцеві податки і збори за рахунок власних доходів.

Загальний контроль за сплатою місцевих податків та зборів здійснюється органами ДФС, а також уповноваженими органами місцевої влади.

Єдиний податок

З метою реалізації державної політики з питань формування та підтримки малого підприємництва, ефективного використання його можливостей у розвитку національної економіки з 1 січня 1999 р. Указом Президента № 746/99 від 28.06.1999 р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» було запроваджено відмінну від загальної систему оподаткування суб’єктів малого підприємництва.

Її привабливість полягала в тому, що така система надавала змогу запровадити прості і прозорі правила нарахування й сплати податків, істотно спростити облік і оформлення податкової звітності, звузити сферу податкового контролю за підприємницькою діяльністю з боку податкових органів.

Однією з головних проблем на той час, яку розв’язувала спрощена система оподаткування, було питання зайнятості, вирішення якого в умовах подолання кризових явищ в економіці забезпечувало стабільність в суспільстві.

Спрощена система оподаткування отримала широке ствердження в практиці господарської діяльності.

За статистичними даними станом на 01.01.2014 р. на спрощеній системі оподаткування перебувало близько 1, 6 млн. фізичних і юридичних осіб, з рівнем працевлаштування 2, 9 млн. громадян, що складає 34, 7% всього зайнятого населення. Спрощена система щорічно забезпечує 20 – 22 % загальної кількості реалізованої продукції та послуг в Україні.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності ‒ особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, на сплату єдиного податку з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності результатів господарської діяльності.

До числа таких платежів, від яких платники звільнені при одночасній сплаті єдиного податку, чинним законодавством віднесено:

1) податок на прибуток підприємств;

2) податок на доходи фізичних осіб у частині доходів, що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої ‒ третьої групи (фізичної особи);

3) ПДВ з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, крім ПДВ, що сплачується фізичними та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, що передбачає нарахування та сплату ПДВ;

4) земельний податок за земельні ділянки, що знаходяться у виробничому використанні. За земельні ділянки, що не використовуються, земельний податок сплачується на загальних підставах;

5) рентна плата за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Нарахування, сплата та подання звітності з інших податків і зборів, а також у разі ввезення товарів на митну територію України здійснюється на загальних підставах.

Платник єдиного податку виконує функції податкового агента у разі нарахування і виплати оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах.

У відповідності з положеннями гл.1. Розділу XIV Податкового Кодексу кожна юридична особа чи фізична особа ‒ підприємець ‒ може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає необхідним вимогам, та реєструється платником єдиного податку в органах ДФС. Право перебувати на спрощеній системі оподаткування набувають такі суб’єкти малого підприємництва:

1) перша група ‒ фізичні особи ‒ підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300 тис. грн;

2) друга група ‒ фізичні особи ‒ підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у т. ч. побутових, платникам єдиного податку або населенню, виробництво та продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що впродовж календарного року вони відповідають сукупності таких критеріїв:

‒ кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не перевищує 10 осіб;

‒ обсяг доходу не повинен перевищувати 1, 5 млн. грн.;

3) третя група ‒ фізичні особи ‒ підприємці, а також юридичні особи ‒ суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які впродовж календарного року відповідають одному критерію:

‒ обсяг доходу не повинен перевищувати 20 млн. грн.;

4) четверта група ‒ сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий звітний рік дорівнює або перевищує 75 %.

Законодавством визначені певні обмеження стосовно отримання права перебування на спрощеній системі оподаткування. До числа заборонених видів діяльності для платників 1 ‒ 3 груп віднесено:

‒ організацію, проведення азартних ігор і обмін іноземної валюти;

‒ виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів;

‒ видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

‒ видобуток, реалізацію корисних копалин;

‒ фінансове посередництво, крім діяльності у сфері страхування;

‒ управління підприємствами;

‒ надання послуг пошти та зв’язку;

‒ продаж предметів мистецтва та антикваріату, у т. ч. діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва;

‒ організація та проведення гастрольних заходів;

‒ надання аудиторських послуг;

‒ надання в оренду земельних ділянок, загальна площа яких перевищує 0, 2 га, або житлових приміщень, загальна площа яких перевищує 100 кв. м, а також нежитлових приміщень (споруд, будівель), загальна площа яких перевищує 300 кв. м;

Не можуть бути суб’єктами малого підприємництва також:

‒ суб’єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг;

‒ фізичні та юридичні особи - нерезиденти;

‒ представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку.

Для розрахунку суми єдиного податку застосовують фіксовані та відсоткові ставки.

Фіксовані ставки встановлюються для фізичних осіб ‒ підприємців, і визначаються сільськими, селищними та міськими радами у відношенні до розміру мінімальної заробітної плати (МЗП) на 1 січня поточного року з розрахунку на один календарний місяць:

‒ для першої групи платників ‒ у межах від 1 до 10 % розміру МЗП;

‒ для другої групи платників ‒ у межах від 2 до 20 % розміру МЗП.

У разі здійснення платниками зазначених груп кількох видів господарської діяльності, або якщо таку діяльність вони здійснюють на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради, необхідно обирати максимальний розмір ставки, визначеної для кожної з груп.

При цьому платники першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, мають право не сплачувати єдиний податок впродовж одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також на період хвороби, підтвердженої копією листка непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

На відміну від фіксованих ставок, відсоткові ставки застосовують незалежно від територіального розташування суб’єкта підприємництва і є єдиними на всій території України. Для третьої групи платників застосовують такі ставки:

‒ 2 % доходу ‒ у разі сплати ПДВ;

‒ 4 % доходу ‒ у разі не сплати ПДВ,

Платники єдиного податку, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників, до суми перевищення зобов’язані застосувати підвищені податкові ставки.

Так, платники ЄП ‒ фізичні особи (перша – третя група) оподатковують суму такого перевищення за ставкою 15%, а платники ЄП ‒ юридичні особи третьої групи – у подвійному розмірі.

Для платників єдиного податку четвертої групи розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь або земель водного фонду визначається залежно від категорії (типу) земель, їх розташування та нараховується за відносними ставками:

а) для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на вирощуванні та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті) - 0, 45%;

б) для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях - 0, 27%;

в) для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) - 0, 27%;

г) для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, - 0, 09%;

ґ) для земель водного фонду - 1, 35%;

д) для ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на вирощуванні та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті - 3, 0%.[1]

За підсумками податкового періоду платники єдиного податку зобов’язані вести облік результатів діяльності.

Для різних груп платників єдиного податку він є відмінним.

Так, у платників першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками ПДВ, облік результатів здійснюється у вигляді щоденного обліку доходів у Книзі обліку доходів.

Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які є платниками ПДВ, зобов’язані вести облік як доходів так і витрат.

Форма Книг обліку доходів та обліку доходів і витрат, а також порядок їх ведення затверджуються ДФС. У разі обрання способу ведення таких Книг у паперовому вигляді, їх примірники платники подають до податкових органів для відповідної реєстрації.

Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) здійснюють облік результатів діяльності за спрощеною системою бухгалтерського обліку.

За звітний період суб’єкти малого підприємництва зобов’язані подавати звітність і сплачувати податок. Базовим податковим періодом для платників єдиного податку для першої, другої та четвертої груп визначено календарний рік, а для платників третьої групи ‒ календарний квартал.

Платники єдиного податку першої та другої груп зобов’язані сплачувати податок авансовими внесками щомісячно, розмір яких не лімітується одним календарним місяцем. Платники єдиного податку третьої групи зобов’язані сплачувати єдиний податок впродовж 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за звітний квартал.

Дещо відмінним, є порядок нарахування та сплати суми податку платниками, що віднесені до 4 групи.

Об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Базою оподаткування податком для таких платників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року. Коефіцієнт індексації розраховують за формулою:

К_І = І / 100,

де, І ‒ індекс споживчих цін за попередній рік.

Якщо індекс не перевищує 100%, такий індекс застосовують із значенням «100». Щороку, до 15 січня Державне агентство земельних ресурсів України зобов’язане оприлюднювати інформацію про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Отже, для розрахунку річної суми податку платники єдиного податку 4 групи зобов’язані використовувати формулу:

,

де, ФСП - річна сума земельного податку, що підлягає сплаті до бюджету;

S_га - площа земельної ділянки, га;

С_п - ставка податку, %.

Такий розрахунок платники повинні здійснювати щорічно станом на 1 січня, а отримані результати відображати в податковій декларації на поточний рік. Податкову декларацію платники зобов’язані подавати податковому органу до 20 лютого поточного року за місцезнаходженням платника та місцем розташування земельної ділянки.

Сплата податку проводиться щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного податкового кварталу, у таких розмірах:

а) у I кварталі - 10%;

б) у II кварталі - 10%;

в) у III кварталі - 50%;

г) у IV кварталі - 30%.

Платники податку, утворені протягом року шляхом злиття, приєднання або перетворення уперше сплачують податок впродовж 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, за місяцем їх утворення, а надалі - у загальному порядку.

Загальний порядок адміністрування нарахування і сплати єдиного податку суб’єктами малого підприємництва, які обрали спрощену систему оподаткування, наведено в табл. 10.1.

Таблиця 10.1