Порядок адміністрування збору за паркування транспортних засобів

Туристичний збір (ст. 268)

У відповідності з положеннями Податкового кодексу до місцевих зборів віднесено також туристичний збір. В податкову практику його введено замість курортного збору, порядок адміністрування якого регулював Закон України «Про систему оподаткування в Україні». З 1 січня 2011 року цей закон втратив чинність.

Запровадження туристичного збору розширило географію його застосування, оскільки право на його застосування поширюється не тільки на курортні зони, а й на інші місця відпочинку громадян.

Метою запровадження збору є мобілізація необхідних фінансових ресурсів органами місцевої влади для поліпшення якості надаваємих оздоровчих, пізнавальних та професійно-ділових послуг в місцях відмінних від постійного проживання громадян.

Платниками збору є громадяни, що перебувають на території України, у т. ч. іноземці та особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують послуги з тимчасового проживання із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений строк.

Від сплати збору звільняються громадяни, які:

а) постійно проживають у населених пунктах, у т. ч. на умовах договорів найму;

б) особи, які прибули у відрядження;

в) інваліди, діти-інваліди та особи, що супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого);

г) ветерани війни;

ґ) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

д) особи, які прибули за путівками та курсовками в санаторії та пансіонати;

е) діти віком до 18 років;

є) дитячі лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі та санаторно-курортні заклади.

Ставка встановлюється у розмірі від 0, 5 до 1% до бази справляння збору, яка визначена як вартість усього періоду проживання (ночівлі), за вирахуванням суми ПДВ.

До вартості проживання не включаються витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), телефонні рахунки, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд, обов’язкове страхування та ін.

Базовий податковий період дорівнює календарному кварталу. А відтак декларація подається платниками впродовж 40 днів після закінчення звітного кварталу, сплата ‒ впродовж 50 днів.

Нарахування та стягнення туристичного збору покладено на податкових агентів, а саме:

а) адміністрації готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;

б) квартирно-посередницькі організації, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;

в) юридичних та фізичних осіб - підприємців, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.

Суму нарахованого збору зазначені організації зобов’язані відображати окремим рядком у відповідній квитанції або рахунку про надання послуг, пов’язаних з тимчасовим проживанням (ночівлею).

[1] Під спеціалізацією на вирощуванні та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті слід розуміти перевищення частки доходу, отриманого від реалізації такої продукції та продукції її переробки двох третин доходу (66%) від реалізації усієї власновиробленої сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки.