Сутність та значення управлінської бухгалтерської звітності

Особливе значення в умовах ринку відводиться управлінському обліку та звітності як джерелу формування повної і достовірної інформації про діяльність підприємства Внутрішня (управлінська) бухгалтерська звітність спрямована на забезпечення менеджерів (керівників підприємства) якісною інформацією, необхідною для прийняття обґрунтованих рішень зпитань управління підприємством. Ця звітність надає можливість управлінцям приймати обґрунтовані рішення при виборі альтернативних варіантів використання обмежених ресурсів при управлінні господарчою діяльністю фірми.

Головні ознаки внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності:

- формування інформації на виході з інформаційної системи бухгалтерського обліку;

- узагальнення даних, подання їх у зручній для користувача формі та у повному змісті для прийняття управлінських рішень.

Сьогодні вчені виділили низку спільних поглядів щодо призначення управлінської звітності:

– управлінська звітність являє собою доволі гнучку систему форм інформації;

– управлінська звітність складається за центрами відповідальності і загалом по підприємству та подається управлінському персоналу різних рівнів;

– управлінська звітність повинна відображати умови, специфіку, особливості діяльності підприємства та потреби управлінського персоналу;

– мета складання управлінської звітності – джерело інформації для контролю, аналізу, бюджетування та прийняття управлінських рішень.

Це дозволяє визначати внутрішньогосподарську (управлінську) звітність, по-перше, як інструмент управління господарством (засіб інформаційного забезпечення процесу управління; засіб моніторингу економічного стану підприємства) та інструмент управління інформаційним забезпеченням (засіб адаптації та моніторингу облікової системи до потреб управління), і, по-друге, елемент методу бухгалтерського обліку (засіб узагальнення (агрегації, синтезу) та надання облікової інформації), а також документ, вміст якого представляє економічну інформацію у певному наборі фактичних (історичних) та оціночних (розрахункових) показників для порівняння їх планово-нормативних та досягнутих значень.

Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що підприємство самостійно розробляє систему та форми внутрішньогосподарського обліку, звітності й контролю господарських операцій з метою обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів [1]. Відсутність чіткого регламентування управлінського обліку в рамках діючого законодавства унеможливлює побудову на практиці єдиної системи внутрігосподарської звітності.

Підготовку внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітностімслід розуміти як сукупність засобів, прийомів, способів та методів упорядкування та оптимізації існування внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності та організацію управління цим процесом у часі та просторі.

Внутрішня (управлінська) бухгалтерська звітність повинна бути спроможною своєчасно реагувати на зміни, що відбуваються у зовнішньому та внутрішньому середовищі підприємства в процесі його діяльності. Тому при організації процесу формування та інтерпретації необхідно враховувати її спроможність реагувати на: умови зовнішнього середовища, для якого на сучасному етапі розвитку України притаманний високий ступень змінності; інфляційні процеси, складність макроекономічних критеріїв та їх значення при формуванні бухгалтерської інформації; необхідність прогнозування ефективності управлінських рішень; варіативність оцінок, критеріїв та методик аналізу при прийнятті управлінських рішень; використання поряд з національною інших валютних плаваючих грошових одиниць; цільову адаптацію до потреб окремих користувачів бухгалтерських звітів.

Управлінська звітність не обмежена у виборі форм, методів і правил, оскільки розробляється самим підприємством з урахуванням специфіки його діяльності. Основним фактором, який визначає різноманітні параметри управлінської звітності є потреби користувачів інформації.

Таким чином, стандартного набору управлінської звітності з єдиними формами та інформаційною структурою бути не може, тому виділяють класифікаційні ознаки, які характеризують загальні підходи до формування управлінських звітів:

– за формою представлення (табличні, графічні, текстові і комбіновані звіти);

– за видами діяльності (звіти по закупівлі і заготівлях, звіти з реалізації);

– за рівнем представлення (звіти для керівників вищого рівня, звіти для менеджерів структурних підрозділів, звіти для менеджерів низової ланки);

– за обсягом інформації (зведення, оперативні звіти, підсумкові звіти);

– за частотою подання (поточні, зведені та комплексні звіти);

– за змістом (звіти по ключових позиціях та аналітичні звіти);

– За змістом внутрішні управлінські звіти поділяються на комплексні, тематичні та аналітичні.

– за соціальним значенням (звіти з соціального розвитку колективу, звіти з реалізації заходів збереження навколишнього середовища);

– за видами прийнятих управлінських рішень (для обґрунтування оперативних, тактичних та стратегічних управлінських рішень).

Класифікувати види внутрішньокорпоративної управлінської звітності можна і за іншими ознаками, котрі кожен господарюючий суб’єкт визначає самостійно, враховуючи специфіку діяльності й управлінських цілей.

Безперечною є необхідність, при організації процесу формування та інтерпретації внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності, ґрунтовної деталізації ендогенної бухгалтерської інформації та, взагалі, відокремлення бухгалтерських звітів ендогенного напрямку у окрему звітну категорію, для якої повинні бути притаманні додаткова аналітичність та зіставність показників, коротші звітні періоди та, по можливості, автоматизація процесу їх складання.

41. Сутність ті значення облікової інформації в управлінні підприємством.

Ефективність і результативність системи управління на підприємстві багато в чому обумовлені дієвістю обліково-ана-літичної системи, де облікова інформація виступає одним з основних понять.

Облікова інформація – це:

- відображення в іншій формі облікових подій у структурі облікової сис-теми [3];

- інформація, що формується, акумулюється і оброблюється в рамках обліково-аналітичної системи підприємства на основі бухгалтерських і еконо-мічних методів; подається в упорядкованому і стандартизованому вигляді для розробки і обґрунтування окремих управлінських рішень.

Облікова інформація повинна задовольняти конкретним потребам користувачів в залежності від рівня та характеру прийнятих рішень і відповідати наступним вимогам: аналітичність – інформація повинна надходити по тих напрямках діяльності та з тією деталізацією, яка необхідна для вирішення поставлених завдань;

1. об'єктивність – економічна інформація повинна об'єктивно відображати відомості про поточний стан і про перспективи їх змін;

2. своєчасність або оперативність – інформація повинна надходити до керівництва якнайшвидше (у момент появи в облікових регістрах підприємства) оскільки несвоєчасність надходження інформації зумовлює запізнення в прийнятті рішень;

3. суттєвість або релевантність – інформація повинна бути достатньою для прийняття рішень;

4. сумісність та зіставність інформації, яка надходить з різних джерел;

5. точність – однозначне сприйняття інформації всіма споживачами;

6. повнота – інформація повинна бути достатньою для ефективного її використання;

7. репрезентативність – достатня структура і кількість для адекватного відображення особливостей підприємства;

8. стійкість – можливість інформації зберігати свої властивості на певному відрізку часу.

Облікова інформація має свої джерела:

Усі джерела обліково-аналітичної інформації можна розкласифікувати таким чином:

облікові та позаоблікові [1, с. 102]. До облікових джерел відносять інформацію статистично-го, бухгалтерського, оперативного обліку та звітності, планові та нормативні дані, на підставі яких виконується розрахунок та аналіз абсолютних показників господарської діяльності підприємства. До позаоблікових джерел інформації відносяться: закони держави, укази президента, постанови уряду і місцевих органів влади, накази вищих органів управління, акти ревізій та перевірок, накази і розпорядження керівників підприємства; договори, угоди, рішення арбітражу і судових органів, рекламації; рішення загальних зборів колективу, ради трудового колективу підприємства в цілому або окремих його підрозділів; матеріали вивчення передового досвіду; технічна і технологічна до-кументація; хронометраж, фотографія робочого часу; усна інформація, що отримана під час зустрі-чей з членами свого колективу або представниками інших підприємств [1, с. 104];

облікові джерела інформації можна розмежувати щодо її відкритості та основних користува-чів на: інформацію фінансового обліку, яка узагальнюється у фінансовій звітності, а також інфор-мацію управлінського обліку, що фіксується у внутрішній звітності підприємства;

облікову інформацію можна згрупувати в окремі групи, виділяючи: обліково-економічну ін-формацію та обліково-аналітичну. У свою чергу, обліково-економічну інформацію доцільно розді-лити на:

обліково-фінансову (активи, капітал, зобов'язання, дохід, витрати, фінансовий результат: прибуток або збиток);

обліково-аналітичну (її об'єктом є конкретні ресурси в їх фізичній формі та розрахункові від-носини);

обліково-податкову (валовий дохід, валові витрати); обліково-управлінську (інформація за ви-дами витрат, за центрами відповідальності);

обліково-правову (" облікова політика", " робочий план рахунків"). Обліково-аналітична інфор-мація та відповідні облікові категорії як локальні інформаційні системи є найбільшою групою в на-веденій класифікації. Тому її, у свою чергу, також можна поділити на такі підгрупи:

господарські засоби або елементи структури активів, наприклад, основні засоби, нематері-альні активи тощо;

елементи структури власного капіталу, наприклад, статутний капітал, нерозподілений при-буток;

елементи структури зобов'язань, наприклад, поточна кредиторська заборгованість за това-ри, роботи, послуги;

складові доходу, витрат, прибутку або збитку; показники прибутковості (рентабельність) або збитковості; показники обертання елементів активів, зобов'язань, власного капіталу;

показники ефективності використання матеріальних, трудових, інформаційних ресурсів су-б'єкта господарювання, наприклад, капіталовіддача, продуктивність праці;

натуральні, трудові показники, наприклад, реалізація продукції у натуральних показниках;

показники, які характеризують взаємозв'язки наведених показників, наприклад, співвідно-шення обертання дебіторської та кредиторської заборгованостей;

за джерелами надходження обліково-аналітична інформація поділяється на зовнішню та внут-рішню. До зовнішніх джерел інформації можна віднести: видання центральних та регіональних ор-ганів управління статистики України (у них наводяться середньогалузеві показники за окремими напрямами діяльності); періодичні офіційні видання державних органів та структур, видання Дер-жавної комісії з цінних паперів та фондового ринку, відомчі збірники, що містять інформацію про фінансові та економічні показники; офіційні сайти державних структур, комітетів та міністерств, на яких публікується річна фінансова звітність тощо. Внутрішніми джерелами є дані фінансового та управлінського обліку.

Подана класифікація джерел обліково-аналітичної інформації є основою для характеристи-ки інформаційного забезпечення, від якої, у свою чергу, залежить прийняття ефективних управлін-ських рішень. У ході визначення обсягу, структури і якості інформаційно-аналітичного забезпечення слід орієнтуватися саме на характеристики облікових, планових, u1085 нормативно-довідкових, звітно-статистичних та інших видів інформації, оскільки їх традиційне змістове визнання в умовах форму-вання ринкових відносин суттєво змінюється.