Поняття світогляду, його суспільно-історичний характер.

Розділ 1. Філософська пропедевтика

Філософія і світогляд. Онтологія. Гносеологія. Антропологія. Соціальна філософія

Тема 1.1. Філософія і світогляд

План.

1. Поняття світогляду, його суспільно-історичний характер. Типи світогляду.

2. Філософія як теоретична форма світогляду.

3. Структура філософії.

4. Функції та методи філософії.

Література.

- Горак Г.І. Філософія. – К., 1997.

- Філософія: Підручник / Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. – К., 2001.

- Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. – К., 2001.

- Введение в философию: Учебник для вузов. В 2 ч. Ч. 1. - М, 1990.

- Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник. - К., 1993

- Філософія. Курс лекцій. / Бичко І.В., Табачковський В.Г., Горак Г.І.. – К., 1993.

- Філософія. Навчальний посібник. За ред.І.Ф.Надольного. - К.: Вікар, 1997

- Філософія: Підручник. За ред. Горбача Н.Я. - Львів, 1997

- Філософія: Підручник. За ред. Г.А.Заїченка. - К., 1995

Мета: розкриття сутності філософії як форми суспільної свідомості та теоретичного світогляду, особливостей її функціонування.

Основні поняття: світогляд, міфологія, релігія, філософія, матеріалізм, ідеалізм, дуалізм, функції філософії, структура філософії.

Вступ

Філософія як особлива сфера людського знання і пізнання виникла на основі світоглядних пошуків та орієнтацій людини, що постають як необхідність з погляду людського життєвого вибору та самоствердження. Постаючи теоретичною формою світогляду, філософія набуває певних особливостей, таких, як узагальнюючий характер знання, принциповий людино-центризм, прагнення досягти абсолютів та ін. Ці особливості зумовлюють структуру та функції філософського знання. У кінцевому підсумку філософія постає як глибинне і непереборне прагнення людської душі до прозорості й осмисленості підвалин власного буття. Сьогодні перед людиною, що звертається до філософії, відкривається певна парадоксальність того факту, що існують її численні визначення, інколи - дуже відмінні та погано поєднувані між собою, і це при тому, що філософія претендує на повноту охоплення та висвітлення досліджуваних проблем. В цих визначеннях складно зорієнтуватись навіть фахівцям. Отже, спробуємо окреслити причини такого стану речей.

Перш за все, слід звернути увагу на те, що сучасна філософія переважно обернена до історії філософії: яку б книгу сучасної філософії ви не взяли, провідні питання в ній будуть розглядатись через звернення до відомих постатей в історії філософії. Тому сучасне бачення такого роду питань досить часто постає як діалог із історичними постатями, епохами, ідеями.

По-друге, в наш час ми спостерігаємо своєрідну дифузію філософського мислення: окрім того, що виникають цілі проміжні напрямки думки із назвою " філософія інформаційної діяльності", " філософія менеджменту", використовувати якісь особливі, глибинні та незбагненні знання. Людину, яка тільки-но починає знайомитись із філософією, такого роду вчення можуть серйозно дезорієнтувати, оскільки вони видають себе за справжню, єдино потрібну людині філософію.
По-третє, сучасна філософія у багатьох відношеннях відрізняється від так званої класичної філософії своїм достатньо рішучим відходом від академізму. Названі причини своєрідного розпорошення сучасної філософії свідчать, по-перше, про її високий авторитет: навряд чи хтось почав би надавати своїм міркуванням статусу такої галузі знання, яка би сприймалась зневажливо. По-друге, це свідчить й про те, що складність багатьох явищ дійсності сьогодні вимагає використання апарату і досягнень саме філософії. По-третє, про те, що філософія перестала бути надбанням суспільної еліти, а все більше і більше інтегрується із життям.

Поняття світогляду, його суспільно-історичний характер.

Світогляд – це складне, синтетичне, інтегральне утворення суспільної і індивідуальної свідомості; це сукупність поглядів, оцінок, принципів, що визначають загальне усвідомлення, розуміння світу, місця в ньому людини, а також ціннісні орієнтації людей, їх життєві позиції. В ньому присутні різні компоненти: знання, переконання, вірування, настрої, прагнення, цінності, норми, ідеали і т.д. Світогляд – погляд на світ – найбільш загальне уявлення людини про навколишній світ і місце в ньому людини. Світогляд – це духовне утворення, в якому містяться життєві погляди з їх раціональними та ірраціональними елементами, наукові, художні, ціннісні, політичні міркування; переконання, ідеали, принципи та оцінки.

Основна ознака світогляду полягає в тому, що він є не просто знаннями про навколишній світ або про людину в ньому, а певна система поглядів на місце і роль людини у світі. По характеру світогляд поділяють на 2 рівні (пласта) світогляду: життєво-практичний і теоретичний.

Світогляд за змістом може бути: науковим і ненауковим, матеріалістичним і ідеалістичним, консервативним і реформаторським, революційним і ліберальним.

Структура світогляду:

1. за співвідношенням інтелектуального та емоційного: світосприймання, світовідчуття і світорозуміння.

- Світосприймання. Формування пізнавальних образів на основі наочних уявлень.

- Світовідчуття. Емоційно-психологічний шар світогляду, тобто це почуття, емоції, настрої. Засновано на плотсько–наочному (емоційно–образному) сприйнятті. Визначає емоційний настрій (оптимізм-песимізм, дружба-ворожнеча і т.д.)

- Світорозуміння. Це суто пізнавально-інтелектуальна сторона світогляду.

2. за ступенем загальності: індивідуальний, груповий, загальнолюдський.