Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Співвідношення «корпоративної» і «громадянської» культури
|
|
Організаційна культура, в вузькому значенні досліджується як культура підприємства (корпоративна культура), а широкому – як культура організації, джерело якої в загальнолюдські цінності. Разом з цим організаційна культура виходить з організаційних цінностях, що виявляються у поданнях перевагу певних коштів, форм, методів функціонування організації, і навіть властивостей членів цієї організації. З організаційними цінностями узгоджуються також норми доцільного поведінки у організації.
Поняття «організаційна культура» був із поняттями «громадянська культура» і «корпоративна культура». Чимало дослідників іконсультанти-практики воліють використовувати ці категорії для позначення кола явищ, притаманних організації. Корпоративна й громадянська культура уособлюють собою дві різні стадії розвитку організації. Їх принципові розбіжності наведені у таблиці 1.
Корпоративна культура – це культура конкуренції, та боротьби (за панування над ринком). Заради досягнення власних інтересів організація готова йти на будь-які витрати морально-психологічного характеру, не які заторкують безпосередньо економічні та правові основи свого існування.
> Корпоративной культурі властиво сприйняття організації, як живого організму, життєздатність якого важливіше долі кожного окремої людини. Цей організм живе за своїм законам і об'єднує людей основі спільних цінностей і норми у єдиний план чи «сім'ю». Це уявлення про організм виключає чи обмежує автономію та свободу працівників, що підпорядковуються жорсткої необхідності досягати мети організації.
Громадянська культура організації передбачає, що – простір конструктивної взаємодіїз рівноправними партнерами. Змагальність тут другорядний. Головне в організацію – не панування чи перемога над слабшими противниками, а розширення простору співробітництво, створення умов самореалізації у певних сферах професійної діяльності.
Громадянська культура розвивається поступово, долаючи різні бар'єри, зокрема бюрократичні і відомчі. Вона очевидна на стадії постіндустріального суспільства, коли виявляються переваги нового життя, мислення та дій, відкритих для діалогу й продуктивного взаємодії коїться з іншими культурами.
Таблиця 1. Характеристики типів організаційної культури
| Індикатор розвитку | Тип організаційноїкультури | |
| корпоративна | громадянська | |
| Орієнтація | Регламентуєтьсяі регулюється переважно внутрішнє життя організації | Адресована вмикання організації у ширше громадянське співтовариство |
| Ступінь відкритості | Закрита (чи напівзакрита) система, що обмежує «вхід» до організації сторонніх учасників | Відкрита система, доступна входження інших учасників, котрі належать до формально до організації |
| Ступінь автономності | Особиста і групова залежність членів організації від неї керівництва | > Личностная автономія за умови дотримання організаційно-правових норм |
| Рівень розмаїття | > Униформность і однотипність організаційних і прийнятих рішень | Плюралізм культурних зразків й толерантність у виконанні чи обміні (за наявності загальної стратегії) |
| Стиль керівництва | Директивний стиль керівництва та взаємин у організації, побудованих за вертикаллю | > Демократичность у створенні, переважання горизонтальних відносин |
| Механізм прийняття рішень | Декларована понад чи прийнята формальним більшістю організації система поглядів на пріоритетах його розвитку | Вироблення пріоритетних рішень відбувається знизу вгору й за багато в чому незалежно від думки формального керівництва |
| Роль особистості | Домінування групових (колективістських) ідеалів та матеріальних цінностей організації над індивідуальними | Переважна більшістьиндивидуально-личностних почав, прагнення їх гармонізації з громадськими інтересами |
| Традиції | Поєднання раціонально обгрунтованих рішень зі своїми у створенні традиціями | Розвиток іншихценностно-рациональних почав організації у противагу чи доповнення існуючим традиційним устоям |
| Інноваційні процеси | > Дозированное використання нововведень за збереження та розвитку найбільш життєздатних зразків | Сфера поширення інновацій визначається залежності від міри і обсягу можливостей розвитку працівників |
Громадянська культура як історична різновид організаційної культури має спеціальними рисами та якісної визначеністю, що дозволяє відрізняти його від культури примітивних чи традиційних товариств. Для неї характерно критичне ставлення відповідає дійсності, демократичність, толерантність, плюралізм.
У громадянської культурі відсутні будь-які єдині, запропоновані згори вимоги, і норми, крім моральних загальнолюдських, загальновизнаних зразків і ціннісних критеріїв. Щоб відповідати інтересам людей, така культура повинна й не так підкоряти свої норми й художні цінності вимогам особистої свободи, ініціативи й підприємливості, скільки створити умови у розвиток людини. Разом з вона покликана виробляти обмеження, виключають можливість індивідуального чи колективного сваволі, беззаконня, порушення права і свободи людей.
У процесі свого історичного розвитку громадянська культура всотала у собі ідеали критичного раціоналізму й активізму.Рациональная, активистская культура проявляється у стійкою орієнтації особи на одне успіх, визнання ділову активність у політичному області, ініціативності і відповідальності гілок, затвердженні ідейного плюралізму й толерантності.
Громадянська культура стає не заперечує елементів розрахунку взаємної вигоди. У ньому присутні і нераціональні елементи: традиції, афекти, архетипи та інші елементи, що характеризують спонтанну активність членів громадянського суспільства, їхненаправленние дії.
|
|