Склад фінансових ресурсів органів місцевої влади зарубіжних країн

Наприкінці ХІХ століття відбулося остаточне організаційне завдань місцевої влади зарубіжних країн. У ХХ столітті проходив подальший процес зміцнення позицій місцевого самоврядування, що відповідало загальносвітовим тенденціям посилення демократичних засад суспільного життя і децентралізації державної влади. Закономірно, що такі процеси супроводжувалися зростанням обсягів фінансових ресурсів, які надходили у розпорядження органів місцевого самоврядування, і зосереджувались, головним чином, у місцевих бюджетах.

Основні чинники збільшення видатків місцевих бюджетів:

· Поступове і неухильне розширення кола завдань органів місцевої влади;

· Зростання населення міст, що вимагало більших затрат на соціально-культурні потреби;

· Процес урбанізації, внаслідок якого зростали затрати місцевої влади на утримання доріг, освітлення, прибирання, території тощо;

· Підвищення ролі місцевої влади у відтворенні робочої сили (фінансування обов’язкової початкової і середньої освіти, допомога та працевлаштування безробітних, кількість яких збільшувалася, та ін..);

· Соціальна орієнтація економіки більшості ринкових країн передбачала зростання розмірів коштів, що спрямовувалися на допомогу соціально незахищеним верствам населення, в тому числі за рахунок місцевих бюджетів;

· Погіршення екологічного становища загалом у світі також вимагало додаткових затрат по охороні навколишнього природного середовища, попередження і подолання наслідків екологічних катастроф тощо;

· Регіоналізація економічних та соціальних процесів (після Другої світової війни), допомога депресивним територіям з відповідною передачею їм додаткових коштів.

Зазначені тенденції суспільного розвитку мали вплив на збільшення загальних обсягів фінансових ресурсів, що надходили у розпорядження місцевої влади, а також на визначення пріоритетів щодо їх витрачання, тобто на структуру видатків місцевих бюджетів.

Окрім цього, в економіці розвинутих ринкових країн спостерігалися й інші тенденції. Так, протягом першої половини ХХ століття внаслідок Першої та Другої світової війн відбулося зменшення частки фінансових ресурсів огранів місцевого самоврядування у порівнянні з тими, що акумулювались на загальнодержавному рівні у зв’язку з винятковою важливістю завдань, які вирішували на той час уряди більшості європейських країн. У другій половині ХХ століття спостерігалася протилежна тенденція – до збільшення обсягів ресурсів, зосереджених на місцевому рівні, яка була зумовлена поступовим відновленням позицій місцевого самоврядування, втрачених під час світових війн, а в наступні роки – розвитком процесів децентралізації влади та посилення автономії органів місцевого самоврядування.

Обсяги фінансових ресурсів, які поступають у розпорядження місцевої влади, залежить від тих завдань, які на них покладаються. Відповідно до концепції суспільних благ, місцева влада надає населенню, яке проживає на території місцевого самоврядування, певні місцеві послуги.

Склад та рівень надання місцевих благ органа нами місцевої влади в окремих країнах і навіть у розрізі регіонів однієї країни можуть іноді суттєво відрізнятися, що пояснюється особливостями історичного розвитку, процесом становлення інституту місцевого самоврядування, національними традиціями, державним устроєм, розвитком демократичних засад тощо.

Так у Франції муніципалітети надають окремі види соціальних послуг, утримують догори та вулиці, здійснюють забезпечення кадрами. В Нідерландах місцева влада опікується охороною здоров’я, освітою, житловим будівництвом, модернізацією міст, культурою, охороною правопорядку, громадськими роботами. В Іспанії муніципалітети здійснюють санітарний контроль, освітлення, утримують парки і сади у містах, кладовища, місцевий транспорт, надають допомогу бідним, фінансують міську автоінспекцію, проведення виставок і змагань. Крім того, ряд повноважень іспанські муніципалітети здійснюють спільно з органами влади автономних областей (планування міст, житлове будівництво, спорт, освіта і культура, цивільна оборона, туризм, музеї, пам’ятники, утримання доріг). В Італії місцеві ограни влади утримують санітарну, медичну, комунальну службу, місцеву поліцію, міський транспорт, школи, надають державну допомогу; фінансують житлове будівництво, громадські роботи, ринки та ярмарки, спорт, розважальні та культурні об’єкти. У Швеції муніципалітети здійснюють соціальне забезпечення, догляд за літніми людьми, фінансують дошкільні заклади, обов’язкову освіту, рятувальні служби, громадську охорону здоров’я і довкілля, розваги, мистецтво, спорт, житлове будівництво, каналізацію, електро-, газо- і водопостачання.