Лінгвоцид укр. Мови

Лінгвоцид (мововбивство) - це свідоме, цілеспрямоване нищення певної мови як головної ознаки етносу - народності, нації. Лінгвоцид спрямовується в першу чергу проти писемної форми мовлення. Лінгвоцид має керований характер: його організаторами і виконавцями є державні (церковні, громадсько-політичні) структури

1693 р. — Заборона Московського патріарха привозити до Москви українські книжки.
1709 р. — Указ Петра І про запровадження цензури при друкуванні українських книжок у Москві.
1720 р. - Указ Петра І про заборону друкування нових книжок українською мовою в Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях, а старі книжки перед друкуванням було наказано привести у відповідність з російськими, «дабьі... особливого наречия воньїх не бьіло».
1721 р. - Указ Петра І про цензурування українських книжок. Знищення Чернігівської друкарні.
1729 р. - Указ царя Петра II (внука Петра І), який зобов'язував переписати з української мови на російську всі державні постанови й розпорядження.
1755, 1766, 1769, 1775, 1786 рр. — Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книжки.

1764 р. - Інструкція Катерини II князю О. В'яземському про посилення русифікації України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії.
1934—1941 рр. - Знищення архітектурно-культурних пам'яток у різних містах України, арешт і страта 80% української інтелігенції.

1990 р., квітень Постанова Верховної Ради СРСР про надання російській мові статусу офіційної мови в СРСР
2006 р., березень Постанова Харківської обласної ради депутатів про надання російській мові статусу " регіональної".

Відомо, що виникнення Запорозької Січі спричинило створення системи захисту нашої віри, культури, освіти та мови. Могутній поштовх для розвитку отримала народна мова за часів Гетьманщини. Але подальша доля нашої культури на своїй землі склалася трагічно: «велика руїна» держави зумовила руйнацію й української мови.
Історія зберегла шістнадцять царських указів про заборону української мови, українських шкіл, церковних відправ, книг, преси, орфографії, перекладів, театральних вистав, власне, всього духовно – культурного українського життя. А ще було чотири постанови польського сейму про закриття українських шкіл, обмеження української мови і культури в Західній Україні (1789 р. – 1924 р.), кілька радянських секретних документів, що обмежували сферу використання української мови.

Лінгвоцид через оголошення мови неприродною
Польські загарбники оголосили українську мову діалектною відміною польської мови, стверджуючи, що в Галичині є лише один народ – польський і що русини говорять польським діалектом. Однак, коли греко-католицький митрополит М. Левицький запропонував запровадити в школах Галичини навчання українською мовою, від поляків до папи римського і австрійського цісаря полетіли доноси: Левицький сіє розбрат між народами імперії Габсбургів, бо українська мова є «породою московської».
У Росії теж була поширена думка, що українська мова – діалект польської. Згодом тут перезорієнтувались: українська мова – це наріччя російської, зіпсоване польськими впливами. Ще в двадцяті роки нашого століття деякі польські вчені мали нахабство стверджувати, що існування русинів (слово «українці» вони принципово не вживали) – це вияв «загарбницької інтриги» німців, австрійців

2)Антоніми до слів:

марнотратний, пасивний, короткостроковий, занепад,, справжній, конкретний, хибність

3)Виправити помилки –

ставити запитання, 2 відсотки.оглядати хворого,

останнім часом, думки збігаються, доброзичливе ставлення, добрі наміри, борг становить 3 мільйона,

найближчий період часу, поводити себе впевнено

№25)

1)Науко́ вий стиль мо́ влення використовується в наукових працях, для викладення результатів наукової дослідницької діяльності. Метою наукового стилю є повідомлення, пояснення, тлумачення досягнутих наукових результатів, відкриттів. Найпоширеніша форма наукового стилю — монолог. Сферавикористання наукового стилю — науковадіяльність, науково-технічний поступ, освіта. Науковий стиль-це стиль наукових праць із різних галузей науки і техніки, зокрема математики, фізики, економіки, філософії і т.д. Він характеризується широким використаням термінології, іншомованої та абстрактної лексики.

Основні ознаки:

ясність (понятійність) і предметністьтлумачень,

логічнапослідовність і довідність викладу,

узагальненість понять і явищ,

об'єктивний аналіз,

точність і лаконічність висловлювань,

Основні мовні засоби спрямовані на інформування, пізнання, вплив і окреслені:

· значною кількістю науковоїтермінології,

· наявністю схем, таблиць, графіків, діаграм, мап, систем математичних, фізичних, хімічних та інших знаків і позначок,

· оперуванням абстрактними, переважно чужомовними словами,

Науковий стиль має такі різновиди:
1. Суто науковий (розрахований на фахівців; стиль монографій, наукових статей, рецензій, наукових доповідей, дисертацій, курсових і дипломних робіт, рефератів і т.д.), який поділяється на науково-технічний і науково-гуманітарний;
2. Науково-популярний (використовується для зрозумілого, доступного викладу наукової інформації нефахівцям; реалізується в неспеціальних часописах, книгах);
3. Науково-навчальний (стиль підручників, лекцій, навчальних посібників).
Офіційно-діловий стиль (ОДС) — функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, гро­мадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів; виділяється найвищою мірою книжності. Офіційно-діловий стиль – це стиль ділової мови, яким користуються для написання різноманітних ділових документів, зокрема законів, указів, постанов, договорів, заяв, актів, протоколів, анкет, розписок тощо. Він характеризується використанням канцелярської термінології та деяких застарілих слів (вельмишановний, вищезгаданий), наявністю стандартних схем висловлення, мовних кліше та сталих синтаксичних конструкцій.