Особливості ознайомлення з екологічними поняттями засобами дидактичних ігор дітей передшкільного віку

Дидактичга гра - явище багатопланове, складне. Це і метод навчання, і форма навчання, і самостійна ігрова діяльність, і засіб усебічного виховання особистості. Така гра містить у себе дидактичне завдання, тісно пов’язане з ігровими завданнями й ігровими діями, інтерес яких і визначає успішність її розв’язання. При виборі навчального завдання варто виходити з вимог програми, а також враховувати рівень підготовленості дітей.

В ознайомленні дошкільників із природою особливе значення мають дидактичні ігри. Вирішуючи завдання, поставлені в дидактичній грі, дитина учиться виділяти окремі ознаки предметів, явищ, порівнювати їх, групувати, класифікувати на основі певних загальних ознак, рис. Діти учаться міркувати, робити висновки, узагальнення, при цьому тренується їхня увага, пам'ять, розвивається довільне сприйняття. При вирішенні ігрового завдання часто потрібно пояснити свої дії, а це сприяє розвиткові мислення.

Однак виховну цінність дидактичних ігор не можна зводити тільки до розвитку розумових здібностей і розширення кругозору дитини. Зміст гри в цілому дуже впліває на становлення особистості дитини, естетичний її розвиток[11; с.150].

Cлід відразу ж відзначити, що кількість ігор, за допомогою яких можно формувати знання про природу, дуже обмежена. Специфіка дидактичних ігор природного змісту полягає в тому, що вони можуть проводитися лише тоді, коли у дітей вже є знання. В іграх ці знання стають дійовими, вони застосовуються дітьми, а отже, закріплюються, набувають міцності.

Багато дидактичних ігор спрямовані на узагальнення знань, їх систематизацію. Такі ігри дуже зручно використовувати для діагностики засвоєння дітьми знань про природу.

У процесі дидактичних ігор у дітей виховується вміння уважно слухати і відповідати на запитання, самостійно розв’язувати поставлене завдання, пригадувати, думати, утримуватися від бажань щось сказати, коли правила гри цього не дозволяють. Все це сприяє розвитку вольових процесів, мови, мислення, уваги, пам’яті.

Дидактичні ігри широко використовуються під час повсякденного життя, особливо настільно-друковані ігри, якими діти можуть вільно користуватися за їх бажанням, а також і на заняттях. У дошкільному віці дидактичні ігри найчастіше використовуються у поєднанні з іншими методами, наприклад із спостереженнями.

В ознайомленні з природою використовуються такі види дидактичних ігор: 1) з природними матеріалами; 2) з картинками (у т. ч. настільно-друковані); 3) з іграшками; 4)словесні.

У дидактичних іграх з природними матеріалами діти оперують з реальними природними об’єктами (овочами, фруктами листками, квітками тощо), внаслідок чого у дітей формуються реалістичні уявлення про об’єкти природи.

Дидактичні ігри з природним матеріалом можна проводити в природних умовах, на відкритому повітрі й у груповій кімнаті. Ігри в лісі, у парку, на лузі не вимагають спеціального устаткування, але, вибираючи місце для гри, необхідно, щоб на галявині, у сквері були рослини, з якими вихователь хоче ознайомити дітей, крім того, вони повинні бути доступні дітям для спостереження.

Якщо гра проводиться в приміщенні, природний матеріал розміщують так, щоб діти добре бачили відмінні ознаки кожного предмета і всі деталі.

Можна виділити два типи дидактичних ігор із природним матеріалом:

безсюжетні і сюжетні. Ігри, у яких усі діти виконують одну – дві однорідних дії, відноситься до безсюжетних. Якщо ж у грі дії відповідно до її правил виконуються відповідними учасниками, а зміст відбиває повний сюжет, то це ігри сюжетні. Такі ігри вимагають деяких знань, умінь застосовувати їх у відповідній ситуації. Тому рекомендується проводити їх з дітьми дошкільного віку.

Плануючи гру з природним матеріалом, вихователь повинен пам’ятати про відповідність її змісту змінам, що відбуваються в природі[11, с.53].

У дидактичних іграх з картинками навчальні завдання вирішуються за допомогою картинок.

В роботі з дошкільниками використовуються настільно друковані ігри. Переважну більшість з них побудовано на принципі лото. Дітям роздають великі картинки, у ведучого-маленькі. Хто швидше закриє карти, той виграє. Перед дітьми ставиться завдання назвати тварину чи рослину, співвіднести її із своєю карткою.

Дидактичні ігри з іграшками використовуються для закріплення назв тварин, їхніх характерних ознак, голосів.

Широко використовуються словесні дидактичні ігри. Вони проводяться з метою закріплення знань про певні об’єкти природи, виділяти зв’язки в природі, доводити свою думку, узагальнювати [24, с.194-195].

Послідовність проведення ігор дається відповідно до поступового ускладнення дидактичних завдань, з урахуванням рівня уявлень дітей про різні групи рослин. Ті ж самі ігри в різних варіантах рекомендуються для дітей різного віку. Вони ускладнюються за рахунок збільшення кількості рослин, більш різноманітних правил та ігрових дій.

Бажання погратися листками, часто викликається в дошкільників прагненням прикрасити групову кімнату, подарувати букет дорослим, молодшим дітям. Проводячи такі ігри, треба привчати дітей дбайливо ставитися до рослин, привчати їх не рвати без потреби квіти.

Організовуючи ігри дошкільників із природним матеріалом, варто звернути увагу на уміння дітей користуватися загальноприйнятою термінологією при визначенні характерних властивостей, якостей, ознак рослин. Дітей 6 років потрібно учити повно і точно описувати рослини, що спостерігаються.

Перед дітьми 6 років необхідно ставити більш складні дидактичні завдання, що вимагають уміння виділяти окремі частини рослин, порівнювати їх, поєднувати схожі, установлювати послідовність змін у міру росту і розвитку.

У процесі дидактичних ігор з дошкільниками вирішуються такі завдання:

1.Знаходити предмет за допомогою одного аналізатора.

2.Описувати предмети і знаходити їх за описом.

3.Знаходити ціле по частинам і частину по цілому.

4.Складати ціле з частин.

5.Групувати предмети за місцем виростання.

6.Групувати предмети за використанням їх у житті.

7.Установлювати послідовність стадій розвитку рослин.Це найбільш складне завдання. Щоб його виконати, діти повинні знати зовнішні ознаки об’єктів рослинного світу, і навчитися пов’язувати їх з певним періодом розвитку рослини.

Дошкільники повинні вміти користуватися своїми знаннями, застосовувати їх у новій ситуації. Допоможуть навчити їх цьому сюжетні дидактичні ігри, ігровими діями яких стає зображення сюжетно-рольових відносин, а зміст відбиває життя природи, працю людини в ній. Такі ігри варто проводити з дітьми дошкільного віку. Щоб вирішити поставлені в них завдання, діти повинні мати досить високий рівень знань про природу, уміти вирішувати одночасно кілька дидактичних завдань.

Важливе місце в таких іграх займає сюжет. Він робить пізнавальне завдання більш захоплюючим, а це у свою чергу підвищує розумову активність і самостійність дітей при досягненні поставленої перед ним мети.

Сюжетна гра відбиває певну життєву ситуацію, її відтворення в іншому плані спонукає дітей мобілізувати знання, застосовувати їх для вирішення ігрового і дидактичного завдання. Чим цікавіша ситуація, чим більше вона захоплює дитину, тим вище її розумова і творча активність, тим краще засвоюються знання. Причому енергійнішими, самостійнішими стають не тільки виконавці окремих ролей, а й всі діти, що стежать за ходом гри і контролюють правильність виконання завдання.

Ігри можна обє’днати в серії, пов’язані з певною метою. При цьому потрібно враховувати визначений програмний зміст, а также те, що проведення серії ігор повинне бути зв’язане з такими закономірностями життя природи, що доступні дітям дошкільного віку[15, с.19-21].

З ускладненням дидактичних завдань в іграх дошкільників зростає і роль вихователя в грі. Він повинен постійно контролювати те, як діти виконують свої ролі, тактовно спрямовувати гру, підказувати у випадках труднощів.

Виконання ігрових завдань вимагає від дітей уміння робити висновки,. Щоб перевірити їхню правильність, вихователь пропонує дітям мотивувати свої рішення, дії. У такий спосіб дошкільники засвоюють правильність побудови доказів. Діти вже багато знають про дерева і кущі, кімнатні рослини, овочі

і фрукти. Але вони частіше зіштовхувалися з рослинами в основному у весняно-літній і осінній періоди і тому добре знають листки, квіти, плоди і насіння. А ось у зимку дітям важко впізнати знайомі їм дерева і кущі.

Щоб поповнити знання дітей, треба проводити ігри з природним матеріалом узимку. Але оскільки в цей час найбільш характерні ознаки рослин зикають, треба повернутися до ігор з більш простими дидактичними завданнями: пропонувати дітям знаходити предмети по опису частин рослини тощо. Ігри проводять на ділянці групи: дітям легше бути впізнати рослини або згадати, де які ростуть дерева, з якими вони ознайомилися в літку. Поступово ігри організовують під час екскурсії за межами дитячого садка, щоб діти навчилися добре розрізняти і впізнавати дерева і кущі.

Наприкінці гри при підбитті результатів тому, у кого більше фішок, можна присвоїти звання «знавця природи» або яке небудь інше. На початку гри вихователь може вказати дітям, що саме треба враховувати при оцінці відповідей один одного. Це підсилить інтерес дітей до ігор, бажання чітко виконувати завдання.

Але, вводячи елемент змагання, треба стежити за тим, щоб діти досягли кращих результатів у чесній борьбі, допомагали один одному справитися із завданням. Краще, якщо буде вигравати не одна дитина, а вся команда, щоб кожен заробляв фішки не тільки для себе, але і заради цілої групи дітей. Добирати треба такі ігри, де кожна дитина могла б виявити себе.

Після заняття під керівництвом вихователя можна запропонувати дітям самим організувати знайому гру. При цьому треба нагадати їм про дбайливе ставлення до природи, зберігаючи рослини, вони зберігають красу улюбленої галявини, свого краю.

Навчальна гра немислима без ігрових дій, які підвищують активність дітей і тим самим забезпечують досягнення необхідного результату. Варіантність ігрових дій дозволяє повніше розкрити задум гри, сконцентрувати їхню увагу на засвоєнні, знань, умінь, навичок.

Таким чином, будь - яка гра стає дидактичною, якщо в ній є навчальне завдання, ігрові правила й ігрові дії.

Навчальні ігри природознавчого й екологічного змісту використовуються педагогами насамперед з метою уточнення, закріплення, узагальнення і сестиматизації знань. Граючи, діти краще засвоюють знання про об’єкти природи, вчаться встановлювати взаємозв’язки між ними і середовищем, дізнаються про способи пристосування живих істот до умов місць існування. Такі ігри допомагають побачити цілісність окремого організму і екосистеми в цілому, усвідомити унікальність і неповторність кожного об’єкта природи, зрозуміти, що нерозумне втручання людини може викликати необоротні процеси в природі.

Основним засобом пізнання природи і формування правильних, реальних уявлень є спілкування дітей з природою, чуттєве сприймання її. Тому в ДНЗ надається важливе значення спостереженням дітей під час прогулянок та екскурсій, а також догляду за тваринами і рослинами. На заняттях, під час праці куточку живої природи, на ділянці ДНЗ, під час екскурсій і прогулянок вихователь розкриває перед дітьми красу навколишнього світу, ознайомлює з різноманітними ознаками і якостями предметів, формує елементарні поняття про рослинній світ. Ефективному засвоєнню знань сприяє емоційне ставлення дітей до того, про що їм розповідає вихователь. Тому дуже важливо, щоб заняття, на яких дітей ознайомлюють з природою, мали емоційний характер. Цьому сприяє використання дидактичних ігор. Більшість дидактичних ігор природного змісту потребують мовного оформлення процесу мислення.

Вихователь повинен забезпечити зв'язок першої і другої сигнальних систем ще до проведення дидактичної гри. Коли систему умовних зв’язків через зорові, слухові, рухові, та інші аналізатори створено, коли дитина за кожним словом розуміє реальність і виражає її, гра пройде успішно, тобто буде цікавою для дітей. Отже перед тим як створити дидактичну гру природного змісту, треба підготувати дітей до неї.

Перед проведенням дидактичних ігор, спрямованих на уточнення знань дітей про рослиний світ, також проводиться велика робота. Влітку діти разом з вихователем спостерігають за деревами і квітами в себе на ділянці, знаходять спільні і відмінні ознаки. Вихователь керує спостереженнями дітей, правильно називає рослини, показує дітям листя дерев і пропонує відгадати, з якого дерева ті чи інші листки. На заняттях проводяться бесіди про ті дерева і квіти, за якими діти спостерігали на ділянці[24, с.85 ].

У міських ДНЗ діти не мають можливості спостерігати за збиранням овочів і фруктів, тому для спостережень треба використовувати овочеві й фруктові базари. У групі, в куточку живої природи організувати виставку овочів і фруктів, насіння, дерев і кустів. Якщо ДНЗ не може організувати екскурсії в ліс, поле на луки, щоб ознайомити вихованців з різними польовими, і лісовими квітами, то слід принести ці квіти в групу і разом з дітьми складати з них букети, називати їх, розглядати.

Зрозуміло, що в процесі такого пізнання дитиною природи у неї створюються певні уявлення і поняття. Потрібно збагатити і закріпити ці уявлення і поняття визначенням істотних якостей і зв’язків.

Таким чином, допомагає дитині йти від конкретного до абстрактного. Не нав’язує їй розуміння абстрактних понять, а поступово підводить до них, спираючись на особливості її психічного розвитку. В результаті проведеної роботи дидактичні ігри проходять у дітей цікаво й весело. Вони складають описи та загадки або, оперуючи уявленнями й образами, що сформувалися в процесі оволодіння знаннями, закріплюють у свідомості. Процес повторення в такій цікавій формі, як гра, є дуже ефективним.

Уявні ігрові ситуації сприяють кращому засвоєнню екологічних знань, вихованню морально-естетичних почуттів, формуванню умінь та навичок бережливого ставлення до природи, а це, зрештою, сприяє формуванню екологічної культури. Дошкільникам подобаються таки звичні для них дидактичні ігри, головна властивість яких полягає в замаскованості пізнавального завдання. Граючись дитина вчиться в невимушеній, приємній обстановці[1, с.3].

У дидактичній грі правила є критерієм правильності ігрових дій, їх оцінки.

Вони обумовлені змістом та ігровим задумом гри, визначають характер і способи ігрових дій дитини дошкільного віку, організовують і спрямовують її взаємини з іншими дітьми, спонукають дошкільників керувати своєю поведінкою[3, с.97-103].

Пізнавальний розвиток забезпечується розвитком пізнавальних процесів та розвитком розумових операцій.

У програмі Впевнений старт, у світі природи:

1.Формувати уявлення про об'єкти природного довкілля – рослинний і тваринний світи:

- рослини найближчого оточення, різні види дерев, кущів, трав'яних рослин, грибів; їхні назву, будову, місце та умови зростання, зміни, що відбуваються у процесі росту та за порами року; їхнє значення у природі та в житті людини;

- тварини своєї місцевості: ссавці (свійські та дикі): назва, зовнішній вигляд; спосіб життя, харчування будова тіла і залежний від неї спосіб пересування; піклування і охорона з боку людини, їхнє значення у природі та в житті людини;

- риби (прісноводні, акваріумні): зовнішній вигляд, будова тіла, спосіб життя, розмноження;

- безхребетні (молюски, комахи): назва, зовнішній вигляд; спосіб життя, будова тіла; їхнє значення у природі та в житті людини.

2.Формувати уявлення про неживу природу:

- тверді тіла: пісок, глина, каміння, їхні властивості;

- повітря: його рух, напрям, сила;

- воду: зміни її стану, поняття кругообігу води; значення для природи та людини.

3.Формувати поняття про сезонні зміни та явища в природі.

4.Формувати у дітей поняття про екологічно доцільну поведінку, залучати їх до посильної участі у збереженні та відновлені природного довкілля міста.

5.Формувати уявлення про Червону книгу України, правила безпечної поведінки й доцільного природокористування.

6.Залучати до посильної участі у природоохоронній діяльності[45, с.3-38 ].

Своєчасно ввести дитину у світ рідної природи, виховати любов до неї, пізнавальний інтерес до її явищ, закласти основи екологічного виховання — важливе завдання роботи дошкільного закладу.В програмі «Дитина» зміст розділу «Віконечко в природу» — визначена система доступних дітям певного віку цілісних уявлень про природне оточення, пізнавальні дії (практичні, сенсорні, дослідницькі) та види діяльності, якими вони оволодівають. Освітні завдання наступні: навчити дітей спостерігати природу, на емоційно-сенсорній основі сприймати та оцінювати естетичну своєрідність її об’єктів та явищ у розмаїтті чуттєвих характеристик; цікавитись довкіллям, турбуватись про нього; розповідати, запитувати, передавати враження в розповідях, малюнках; сформувати здатність співпереживати природі, виховувати потребу її оберігати, захищати від бездумного або шкідливого втручання. Результатом такої роботи має стати сформоване ціннісне ставлення дітей до природи. Розділ побудований за сезонним принципом, теми розташовані концентрично. Це дасть змогу щоразу складнішому матеріалі розширювати, збагачувати, уявлення дітей про природу; забезпечить їхню цілісність; дозволить створювати основу для накопичення певних фактів, вправляти в певних уміннях, навичках, розвивати здібності[38, с.9-18 ].

У програмі «Малятко» зміст розділу «Рідна природа» спрямовує вихователів на формування в дітей світоглядних уявлень. Картина світу має розгортатися перед дитиною поступово в певній системі: від найпростіших уявлень про окремі об'єкти і явища природи, їх суть до узагальнених понять. У розділі простежується чітка екологічна спрямованість змісту, до якого увійшли такі основні ідеї та поняття:

- єдність та взаємозв'язок живого і неживого в природі (нежива природа джерело задоволення потреб живих організмів; зв'язок рослин і тварин проявляється в різнома­нітній пристосованості до середовища існування);

- єдність живого та неживого в природі розкривається че­рез поняття «живий -організм»: живі істоти дихають, жив­ляться, пересуваються, відчувають, розмножуються; живе може існувати тільки за умови цілісності його зв'язків з при­родним середовищем та відповідності умов середовища його потребам;

- єдність людини і природи (людина як біологічна жива іс­тота є частиною природи, вона здатна діяти усвідомлено, пе­редбачаючи наслідки своїх дій; взаємодія людини і природи розкривається через вплив природи на людину і людини на природу).

Ціннісне ставлення до природи полягає в її універсаль­ності, адже вона є колискою, оберегом життя, а також соці­альною цінністю, яка визначається естетичною, пізнаваль­ною, моральною значущістю для людини, суспільства. Саме на цих положеннях акцентуємо, адже від рівня екологічної культури залежить збереження життя[43, с.12-16 ].

Програма базовий компонент.Зміст освітньої лінії « Дитина у природному довкіллі» містить доступні дитині дошкільного віку уявлення про природу планети Земля та Всесвіт, розвиток емоційно-ціннісного та відповідального екологічного ставлення до природного довкілля. Природнича освіченість передбачає наявність уявлень дитини про живі організми і природне середовище, багатоманітність явищ природи, причинно-наслідкові зв’язки у природному довкіллі та взаємозв’язок природних умов, рослинного і тваринного світу, позитивний і негативний вплив людської діяльності на стан природи. Ціннісне ставлення дитини до природи виявляється у її природодоцільній поведінці: виважене ставлення до рослин і тварин; готовність включатись у практичну діяльність, що пов’язана з природою; дотримування правил природокористування.

Обізнана з природним середовищем планети Земля та Всесвітом як цілісним організмом, у якому взаємодіють повітря, вода, грунт, рослини, тварини, люди, Сонце, Місяць тощо; усвідомлює їх значення для діяльності людини, для себе. Сприймає природу як цінність, виокремлює позитивний і негативний вплив людської діяльності на стан природи, довільно регулює власну поведінку в природі.

Усвідомлює себе частиною великого світу природи; знає про залежність власного здоров’я, настрою, активності від стану природи, її розмаїття і краси; виявляє інтерес, бажання та посильні уміння щодо природоохоронних дій. Знає про необхідність дотримання людиною правил доцільного природокористування, чистоти природного довкілля, заощадливого використання природних багатств[41, с.7-12].

Висновок до 1 розділу

Гармонізація взаємовідносин людини з природою і суспільством виступає сьогодні центральним завданням навчально – виховного процесу.

Отож, екологічне виховання варто розглядати як комплексну багатопланову проблему.

Успіх екологічного виховання дітей дошкільного віку значною мірою залежить від теоретичної, практичної підготовки дошкільних працівників. Екологічне виховання дітей дошкільного віку не вичерпується вихованням лише позитивно – емоційного, дбайливого ставлення до природи, а є одним із його аспектів.

Багатий і різноманітний світ природи. Але інтенсивна господарська діяльність людини безпоседньо вносить у нього зміни, порушуючи екологічну рівновагу навколишнього середовища. Тому так важливо постійно піклуватися про її охорону.

З усього різноманіття світу природи найбільш доступні дітям для безпосереднього спостереження рослини. У процесі ознайомлення з ними в дошкільників виховують любов до природи, бажання доглядати за тваринами і вирощувати рослини.

Сучасна екологічне виховання зазнало істотних якісних змін, а саме: вже є розуміння того, що не досить володіти певним обсягом екологічних знань. Необхідна чітка етико-екологічна позиція та відповідна діяльність людини. Всі освітні предмети мають бути екологічно зорієнтовані й спрямовані на розвиток інтелектуальної та духовної сфер особистості.

Становлення і формування екологічної культури дошкільняти стає основою знань про морально – етичні норми та правила і робить їх основним регулятором поведінки. Лише система внутрішніх відносин стає основою особистості і виникає лише в світі культури. Екологічне виховання – це екологія особистості, свідомості, душі, культури.

Від рівня екологічного мислення людини значною мірою залежить загальний стан природного середовища. У дошкільників також мають бути сформовані уявлення про те, що доки на землі цвітуть сади, співатимуть птахи, тектимуть ріки, наше життя триватиме.

Багато дидактичних ігор спрямовані на узагальнення знань їх систематизацію. Такі ігри дуже зручно використовувати для діагностики засвоєння дітьми знань про природу.

У процесі дидактичних ігор у дітей виховується вміння уважно слухати і відповідати на запитання, самостійно розв’язувати поставлене завдання, пригадувати, думати, утримуватись від бажання щось сказати, коли правила гри цього не дозволяють. Все це сприяє розвитку вольових процесів, мови, мислення, уваги, пам’яті.