Поняття про розміри предметів.

Розмір предмета - це відносна характеристика, яка визначає дов­жину його частин і місце серед однорідних. Він сприймається різни­ми аналізаторами: зоровим, кінестетичним, тактильним тощо. Розмір предмета завжди відносний: залежить від того, з яким предметом йо­го порівнюють; сприймання розміру також залежить від відстані, на якій перебуває предмет від спостерігача, від його розміщення в прос­торі. Отже, розмір конкретного предмета характеризується такими особливостями: порівнянням, змінністю і відносністю.

Пізнання розміру відбувається, з одного боку, на сенсорній основі, з іншого - опосередковується мисленням і мовленням. Адекватне сприймання розміру залежить від досвіду оперування з предметами, розвитку окоміру, включення у процес сприймання слова, мисленнєвних процесів.

У пропедевтичний період розумово відсталі учні вчаться безпосе­редньо порівнювати предмети, розрізняти їх і позначати відповідни­ми словами однакові та різні за розмірами. Вчитель починає формувати у них вміння обстежувати розміри предметів зором, доти­ком, рухом, порівнювати її шляхом використання прийомів накладан­ня та прикладання. Потрібно зазначити, що спочатку використовуються предмети контрастних розмірів (різниця демонстраційного матеріалу повинна бути не менше 15 см, а роздаткового - не менше 5 см). їх потрібно розміщувати так, щоб по­рівнюваний за розмірами предмет було добре видно. На перших за­няттях доцільно використовувати плоскі предмети, а потім поступово вводяться й об'ємні.

Спочатку вчитель формує у школярів вміння порівнювати предме­ти на око. Розвиток окоміру безпосередньо пов'язаний з оволодінням спеціальними способами порівняння. Спочатку воно проводиться шляхом накладання і прикладання, а потім на основі вимірювання. Око на цьому етапі немовби узагальнює практичні рухи руки.

Для перших уроків підбираються предмети, які відрізняються один від одного лише однією ознакою (як уже вказувалось раніше це робиться для того, щоб учні навчились відрізняти суттєві ознаки від несуттєвих). Потім використовують предмети, які різняться між со­бою двома, трьома і більше ознаками і різниця в розмірі між якими поступово зменшується.

У пропедевтичний період доцільно сформувати вміння впорядко­вувати предмети за одним параметром. Для цього використовуються три-чотири предмети, які виставляються в ряд - від найбільшого до найменшого. Учні повинні оволодіти узагальненим способом виді­лення розміру, працюючи за правилом: щоб розмістити ряд предметів за розміром, потрібно щоразу вибирати найбільший або, навпаки, найменший з них. Поклавши три предмети, вони повинні порівняти їх, а потім розкласти у порядку збільшення (зменшення). Для форму­вання такого вміння вчитель спочатку самостійно виконує подібну операцію на столі, дошці, тобто дає учням зразок для наслідування. На таких уроках він підводить школярів до розуміння того, що розмір предметів - поняття відносне і якщо " червона стрічка довша за жов­ту, то водночас вона коротша за синю".

Сформувавши вміння порівнювати предмети шляхом накладання і співставлення ми підводимо їх до висновку, що виміряти предмет мо­жна через використання іншої умовної міри. Але потрібно зазначити, що в цей період перед учителем не стоїть завдання сформувати у ро­зумово відсталих усвідомлення цієї міри. Він лише повинен закласти фундамент для цієї роботи на майбутнє.

Позитивний ефект під час організації роботи з розумово відстали­ми школярами дає застосування таких прийомів обстеження, як показ довжини, товщини, ширини, висоти тощо, вимірювання предметів розведеними пальцями, руками, кроками. Таке обстеження дозволяє учням встановити напрям кожного конкретного розміру, що має зна­чення для їхнього розрізнення. Вони взнають, що довжина показуєть­ся напрямком руху руки з ліва на право по довжині предмета, висота - з низу в верх або навпаки, товщина - розведеними руками або пальцями і при цьому ступінь їх розведення залежить від товщи­ни предмета. Показ обстежуваної ознаки доцільно вчителю повтори­ти 2-3 рази.

Отримані знання потрібно закріпити в природному середовищі (на прогулянці, екскурсії, на вулиці, у парку, в лісі тощо), де одні ознаки предметів виступають у комплексі з іншими (колір, матеріал, форма, конструкція тощо). Під час організації цієї роботи виділення ознак ускладнюється. Коли сформовано кілька уявлень про ознаки необхідно давати завдання на виділення однієї з них на предметах, де є дві або три, наприклад: довгі та товсті, короткі й тонкі, довгі й тон­кі, короткі та товсті олівці. Такі завдання сприяють диференціації уявлень про ознаки різних предметів.

Таким чином, при знайомстві розумово відсталих школярів з порі­внянням предметів за розмірами відбувається поступовий перехід від дій з ними до розумових дій як механізму міркувань.

При формуванні уявлень і понять про розміри важливе значення має визначення послідовності, у якій ці ознаки варто вивчати. Дослі­дження показують, що найбільш знайомі і доступні розумово відста­лим поняття " великий - маленький", " товстий - тонкий", більш важкими для них є поняття " довгий - короткий", " високий - низь­кий", " широкий - вузький", " глибокий - мілкий".

2. Поняття про масу предметів.

Формування цього поняття у школярів викликає певні труднощі. Багато дослідників вказували, що м'язові відчуття у розумово відста­лих розвинені надзвичайно слабо. Вони можуть відчути різницю у масі лише в тому випадку, якщо вона чітко проявляється.

Школярі зі стійким порушенням інтелекту 1 -го класу нерідко ото­тожнюють масу предмету з об'ємом або місцем, яке він займає в про­сторі. Коли їм пропонують вибрати більш важку коробку серед двох, розумово відсталі дуже дивуються (за спостереженнями Н.Ф.Кузьміної-Сиромятникової), що менша коробка виявляється важчою. Такі самі результати отримала і М.М.Перова. Вона зазначає, що коли вони бачать великий мішок вати масою 1 кг і маленьку пачку солі такої ж маси, вони зазвичай говорять, що вата важче, тому що її багато. Отже для того, щоб школярі не змішували масу предмета з місцем, який він займає у просторі, необхідно проводити достатньо практичних за­нять на порівняння та розвиток м'язових відчуттів (порівнювати за масою пачку кукурудзяних паличок і шматочка хліба, пачку з чаєм і таку ж за розмірами пачку із сіллю тощо)*.

Формування м'язових відчуттів доцільно починати з парних понять: " важкий - легкий", " важче - легше". Роботу потрібно сконцентрувати на предметно-практичній діяльності, яку б виконували школярі: порівняти за масою два предмети, визначити серед них важ­чий, легший. Спочатку доцільно брати предмети, які значно відрізняються один від одного за масою, потім поступово переходити до більш урівноважених. При цьому педагог має зазначати, що так само, як і розмір, маса також має відносність і взаємозалежність: один предмет може бути важчий порівняно з другим, але в той же час лег­ший порівняно з третім.

У допоміжній школі потрібно показати порівняння предметів за масою за допомогою терезів без використання гир. На дві чашки те­резів кладуть предмети, які порівнюються. Чашка терезів з важчим предметом опуститься вниз, з легшим - підніметься вгору. Якщо предмети однакові за масою - чашки терезів урівноважаться (будуть на одному рівні).

На уроках ручної праці або на позакласних заняттях доцільно зро­бити іграшкові терези і організувати гру в " Магазин". Вага гир при цьому може бути довільна. Потім такі терези вчитель приносить у клас для вправ у зважуванні і на цих заняттях у процесі роботи діти встановлюють, що один предмет важчий за інший, або вони рівні за масою. Поступово, на уроках з використанням терезів, вчитель почи­нає застосовувати гирі вагою 1кг, 2кг, 5кг.

У пропедевтичний період вчитель зауважує, що кілограм є основ­ною ваговою мірою, але вимагати від учнів знання назви " кілограм" не потрібно. Та за свідченням вчителів допоміжної школи, вони не лише запам'ятовують цю назву, але й правильно знаходять кілогра­мову гирю серед інших.

Головна мета занять з терезами - підведення учнів до висновку, що предмети необхідно зважувати для того, щоб взнати, який з них легший, а який - важчий. Корисно також в цей період показати аптеч­ні терези, на яких зважують за допомогою маленьких гирьок, провес­ти екскурсію на склад, де використовують 100 або 200-і кілограмові терези, на завод або ферму, де стоять великі терези для зважування машин.