Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Домашні завдання та форми їх перевірки






Формування у розумово відсталих учнів навичок самостійної на­вчальної роботи сприяє корекції недоліків їхнього розвитку, підви­щує якість засвоєння знань, готує до життя у суспільному середовищі.

Домашні завдання даються як для закріплення знань, умінь та на­вичок, так і з метою їх поглиблення, уточнення, розширення, систе­матизації.

Ефективність роботи розумово відсталих учнів під час виконання домашніх завдань може бути значно вищою, якщо дотримуватись ря­ду умов:

1) забезпечення їх різноманітності;

2) здійснення диференційованого підходу, надання допомоги уч­ням з урахуванням їх індивідуальних особливостей та можливостей;

3) забезпечення зв'язку уроку та самопідготовки як формами орга­нізації навчальної діяльності школярів.

Під час вироблення нових знань, умінь та навичок з математики школярам необхідно пропонувати завдання, які за своїм змістом не викликали значних труднощів. Надалі, в залежності від новизни та складності матеріалу, вчитель передбачає різноманітність навчальних завдань з урахуванням характеру пізнавальної діяльності учнів під час їхнього виконання. Так, на початковому етапі вивчення теми до­цільніше на домашнє опрацювання давати завдання репродуктивного типу*, основною ознакою яких є оперування вже наявними знаннями. До них відносяться відтворюючі, тренувальні та перевірочні.

Відтворюючі завдання спрямовані на актуалізацію та застосуван­ня раніше засвоєних знань. Вони вимагають від школярів відновлен­ня в пам'яті матеріалу, його впізнавання за основними ознаками.

Наведемо приклад такого завдання:

Зразок: 10 ∙ 2 = 20; 10 ∙ 4 = 40.

Приклади: 10 ∙ 5 = 10 ∙ 1 = 10∙ 6 =

10 ∙ 9 = 10 ∙ 3 = 10 ∙ 7 =

Тренувальні завдання передбачають формування у школярів авто­матизованих навичок для виконання обчислень прикладів, креслення геометричних фігур, розв'язування задач тощо. Такі завдання пропо­нуються під час закріплення знань. Наприклад, якщо вчитель на уро­ках формував вміння обчислювати приклади на додавання до круглих десятків двоцифрових чисел (30+44), то на домашнє опра­цювання він пропонує систему прикладів типу 20+16; 30+24; 50+23 і т.д.

Спеціальною функцією перевірочних самостійних робіт є вияв­лення знань і умінь учнів з теми. Наприклад, сформувавши вміння розв'язувати задачі на знаходження суми, залишку на дві арифметич­ні дії він дає на домашнє опрацювання зразу два типи задач для того, щоб перевірити, як учні усвідомлюють алгоритм їхнього розв'язання.

По мірі просування школярів у вивченні матеріалу і на основі ово­лодіння певною системою знань вчитель ускладнює домашні завдан­ня, пропонуючи такі, які б дозволяли робити певні умовисновки, узагальнення, виділяти суттєві ознаки математичних явищ, геометри­чних фігур тощо.

З цією метою на самопідготовку виносяться завдання пізнавально-пошукового (продуктивного) та творчого типу.

Завдання пізнавально-пошукового типу вимагають від учнів фо­рмування нових знань шляхом самостійних дій. У допоміжній школі із завдань даного типу доцільно використовувати констатуючі та логічно-пошукові.

Констатуючі самостійні роботи включають пізнання і опис но­вих фактів і явищ дійсності за їх зовнішніми ознаками. Наприклад, показуючи учням прямокутник та квадрат, вчитель просить на основі проведених спостережень визначити, що в них подібного і відмінного.

Логічно-пошукові самостійні роботи вимагають від школярів на­явності в них системи різноманітних логічних розумових операцій (порівняння, узагальнення, аналізу, синтезу) і на основі їхнього вико­ристання набуття бази математичних знань. Такі мисленнєві операції учні використовують, наприклад, під час розв'язування арифметич­них задач.

Завдання творчого типу передбачають перенесення знань та вмінь у нові ситуації. При їх виконанні школярі повинні вміти оперу­вати більш широким комплексом математичних знань, умінь і навичок.

У розумово відсталих навички самостійної роботи під час вико­нання домашніх завдань розвинені неоднаково. Має місце відмін­ність у розвитку самостійності, в темпі діяльності, накопичуванні стомлюваності, рівнях працездатності. Крім того, вони мають різні здібності до засвоєння математичних знань, що також значно впливає на підготовку домашньої роботи. Це призводить до виникнення труд­нощів під час організації цієї форми роботи. Тому при підборі дома­шніх завдань вчитель повинен дотримуватись диференційованого підходу до школярів, враховувати їхні індивідуальні можливості та здібності.

Ця робота проводиться систематично, послідовно і включає в себе різні напрямки. Перш за все необхідно відмітити диференціацію за­вдань за їх змістом. Диференціація та індивідуалізація завдань прово­диться по лінії визначення їх оптимального обсягу на підставі врахування темпу роботи на уроці з метою уникнення інтелектуаль­них перевантажень школярів під час виконання домашньої роботи. При цьому вчитель використовує формулу визначення обсягу домаш­нього завдання того чи іншого характеру на основі врахування виявленого нормативу часу виконання завдань з математики для даного року навчання (Мср) і часу, який витратив окремий учень на виконан­ня елементарної структурної одиниці, яка входить до складу такого завдання (t):

V = Мср/t

Наприклад, при виконанні самостійної роботи на уроці, розрахо­ваної на 10 хвилин, учень обчислив 5 прикладів. Вчитель таким чи­ном визначає, що на 1 приклад він затратив приблизно 2 хвилини. Оскільки виконання домашнього завдання не повинно тривати біль­ше 1/3 часу, відведеного на урок, тобто 45 хвилин, то на нього педагог задає 6 прикладів, тобто відводить 12 хвилин на їхнє обчислення. Час, що залишився (3 хвилини) дається дітям на самоперевірку.

Важливим моментом є і необхідність постійної орієнтації педаго­га на зміни можливостей учнів під час самостійного виконання дома­шніх завдань. У зв'язку з цим способи педагогічного керівництва їхньою діяльністю змінюються у бік зменшення питомої ваги допо­моги і збільшення їхньої самостійності.

Багатоваріантність завдань дещо ускладнює роботу педагога, але їхня диференціація з урахуванням темпу роботи учнів, складності та труднощів заданого матеріалу створюють сприятливі умови для їх виконання. Важливо при цьому враховувати, що обсяг домашнього завдання визначається відповідно до часу, відведеного на його виконання.

Велику роль у забезпеченні якості його виконання відіграє інстру­ктаж, який отримують школярі на уроці. На початковому етапі на­вчання для формування самостійності учнів вчителю доцільно використовувати такий прийом, як розбір і фронтальне виконання ча­стини завдання в класі з наступним його закінченням на самопідгото­вці. Надалі, по мірі формування навичок самостійності і залежно від новизни та складності навчального матеріалу, педагог на уроці вико­ристовує попередній інструктаж, який включає: а) детальний розбір всього домашнього завдання; б) вказівки на порядок його виконання; в) пояснення найбільш раціональних прийомів роботи; г) розбір окремих питань, які викликають труднощі.

Таким чином, після закінчення уроку учень повинен мати чіткі орієнтири для організації самостійної роботи. Для цього в структурі уроку виділяється час. Домашнє завдання школярі (крім 1–2-го класу) повинні навчитися записувати в щоденник. Контроль за цим здійс­нює педагог.

Важливим етапом його роботи є контроль якості виконання дома­шніх завдань. Найбільш поширений прийом, який використовують вчителі допоміжних шкіл є перевірка відповідей учнів шляхом орга­нізації бесіди по заданій темі або через фронтальний перегляд вико­нання робіт. Але в умовах школи-інтернату, коли учні на самопідготовці працюють під контролем і керівництвом вихователя, вчитель може використати більш ефективний в корекційному плані спосіб перевірки: проведення на уроці самостійної роботи на матері­алі, аналогічному тому, що задавався на домашнє опрацювання. Така форма роботи дозволяє перевірити не лише якість засвоєння учнями навчального матеріалу, але й забезпечить його додаткове закріплення.

Однією з умов ефективного виконання домашніх завдань є забез­печення раціонального зв'язку між уроками математики і самопідго­товкою як формами організації навчальної діяльності школярів, що досягається завдяки спільним зусиллям вчителя математики і вихователя.

Виділимо основні напрямки, за якими може здійснюватись даний зв'язок: а) дотримання системи єдиних вимог, які ставляться вчите­лем на уроці математики і вихователем під час самопідготовки; б) ви­значення педагогом змісту домашнього завдання залежно від індивідуальних можливостей учнів, обсягу завдання, оптимальних норм часу для його виконання; в) спільне обговорення методики про­ведення уроку та виконання домашньої роботи у відповідності з ти­пом уроку; г) взаємовідвідування; д) постійне ведення зошита координації роботи вчителя та вихователя (зошит взаємозв'язку).

У практиці зв'язок між вчителем і вихователем здійснюється за до­помогою щоденника або учнівського зошита. Цілком зрозуміло, що в них не можуть бути висвітлені всі дані, необхідні вихователю для по­вноцінної організації і проведення самопідготовки. Ми пропонуємо форму ведення зошита, яка застосовується у ряді допоміжних шкіл (див.табл.5.1.).

Таблиця 5.1

Дата Предмет Домашнє завдання Час, відведений на його виконання Характер домашнього завдання Цільова установку уроку Використання наочності Індивідуальні завдання Примітка
                 
                 
                 

 

Така форма ведення зошита дозволяє забезпечити диференціацію домашніх завдань з урахуванням індивідуальних можливостей учнів, сприяє визначенню предмета, з якого необхідно починати самопідго­товку вихователю і правильно вибрати форми її організації, дає мож­ливість визначити фактичну її тривалість.

Зупинимось окремо на кожній графі пропонованого щоденника. Для підвищення ефективності занять з підготовки домашніх завдань доцільно проводити роботи над ними в той день, коли вони задава­лись, оскільки завдання самопідготовки - закріпити знання, вміння і навички, отримані на уроці. Тому у графі " 1" стоїть дата, а в графі " 2" - предмет. У графі " З" вчитель визначає домашнє завдання для основної маси школярів, а в графі " 8" - для тих, які краще або гірше встигають з того чи іншого навчального предмета. Але при цьому об­сяг домашнього завдання повинен бути таким, щоб кожен школяр вклався в час, відведений на його виконання і зазначений у графі " 4".

Під час вивчення теми на уроці математики вчитель обов'язково ви­користовує ту чи іншу наочність. Наочність необхідна і в процесі ро­боти над домашніми завданнями. Тому види наочності, які повинен використовувати вихователь на самопідготовці визначаються вчите­лем у графі " 7". У графі " 5" педагог вказує на характер домашнього завдання, тобто на тип самостійної роботи: репродуктивний, продук­тивний чи творчий, а в і графі " 6" - на тип уроку і його мету.

Знаючи характер домашнього завдання вихователь може підказа­ти, з якого предмету потрібно починати роботу. У практиці роботи вчителів допоміжних шкіл довгий час домінувала думка, що почати виконання домашніх завдань на самопідготовці доцільно з важких предметів, адже учні ще недостатньо стомлені. Та наукові досліджен­ня доводять, що роботу на самопідготовці доцільно починати з лег­ких предметів. А вже після їх вирішення переходити до складних завдань.

У роботі вчителя можуть бути певні зміни, про які йому потрібно повідомляти вихователя, або навпаки. З цією метою в зошиті є графа " 9" під назвою " Примітка".

Розглянуті умови будуть ефективними лише тоді, коли їх викорис­тання проходитиме у тісному взаємозв'язку одна з одною, адже кожна з них спрямована на досягнення конкретної мети - підвищення само­стійної діяльності розумово відсталих школярів під час виконання за­вдань, винесених на самоопрацювання.

Контрольні запитання

1. В чому особливості проведення позакласної роботи з розумово відсталими учнями в умовах допоміжної школи?

2. Розкрийте суть і значення позакласної роботи з математики для навчання, виховання і корекції та розвитку школярів зі стійкими інте­лектуальними вадами.

3. Які основні види позакласної роботи використовуються у допо­міжній школі?

4. організовується взаємозв'язок вчителя математики і вихова­теля у допоміжній школі?

5. Охарактеризуйте домашні завдання репродуктивного тип}'.

6. В чому полягає трудність виконання розумово відсталими уч­нями домашніх завдань пізнавально-пошукового типу?

Рекомендована література

1. Добровольський С. Формування інтересу до математики в уч­нів початкових класів допоміжної школи / Добровольський С. // Дефектологія. - 2000. -№1.-С.36-38.

2. Колосов А.А. Книга для внеклассного чтения по математике / Колосов А.А.. – М.: Просвещение, 1963. - 436с.

3. Позакласна робота з математики у допоміжній школі / [Укл. O.М.Ляшенко]. -К.: ІСДО, 1994.

4. Прахина М.П. Практическая направленность преподавания ма­тематики во вспомогательной школе / Прахина М.П. // Дефектология. -1991.- №5. -С.34-37.

5. Перова М.Н. Методика преподавания математике в специальной (коррекционной) школе VIII вида / Перова М.Н.. - М.: Владос, 1999.

6. Труднев В.П. Внеклассная работа по математике в начальной школе / Труднев В.П.. – М.: Педагогака, 1975.

7. Эк В.В. Словесная регуляция действий учащихся на уроках ма­тематики во вспомогательной школе / Эк В.В. // Дефектология. - 1988. - №1! -С.42-46.

 







© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.