Психологічна літ перш пол 20 ст

Для світової літератури та культури початок XX ст. став не просто «межею віків», ие тільки часом звичної зміни століть, а й до­ бою «тектонічних» естетико-літературних зрушень, подібних до глобальних художніх зламів межі античності та середньовіччя або рубежу середньовіччя та Нового часу. Криза позитивізму, яка відчувалася вже в другій половині XIX ст., розчарування новими суспільними явищами й тенденціями, зумов­ леними зміною влади аристократів на владу «грошового мішка», зневіра в можливостях раціонального пізнання дійсності й ще десятки причин і тенденцій — усе це на початку XX ст. досягло «критичної маси». Наприкінці XIX ст. естетичною «відповіддю на виклики часу» стали декаданс та естетизм із притаманними їм настроями песиміз­ му, розчарування, скепсису. У літературі ці настрої чи не найяскра­ віше втілилися в явищах раннього модернізму, символізму, імпре­ сіонізму та інших напрямів і течій. Натомість початок XX ст. (10—20-і роки) ознаменований пере­ ходом від раннього до зрілого модернізму. У чому ж полягала принципова різниця між раннім і зрілим модернізмом? Насам­ перед можна пригадати суттєві розбіжності в ставленні до дій­ сності, до реального життя з його проблемами. Так, ранній модернізм успадкував від романтизму презир­ ливе ставлення до «ницої, сірої, не­ цікавої» дійсності. Яскравим при­ кладом є протиставлення «двох світів» у Е. Т. А. Гофмана — його герої тікають зі світу філістерів до світу ентузіастів. Це неприйняття «буденності», негативне ставлення до дійсності, протиставлення їй культу краси й мистецтва, які покли­ кані «тягар життя... зробити лег­ шим, а всесвіт — менш гидким!», чер­ воною ниткою пронизує творчість багатьох письменників другої поло­ вини й особливо наприкінці XIX ст. (ПІ. Бодлер, П. Верлен, А. Рембо, О. Уайльд та ін.). Мунк. Страх. 1884 р. www.4book.org Потрібно зауважити, що ці умо­ настрої й тенденції найяскравіш е втілилися в поезії, адже саме поети зазвичай стають першовідкривачами нових теренів літературної творчості. Роль «піонерів» поети відігравали і на початку XX ст. Романтичне й ранньомодерністське заперечення дійсності почало змінюватися на її художнє сприйняття, опанування. Звісно, ідеться не про соціально-по­ літичні аспекти, а про вихід з «есте­ тичного глухого кута». Саме в цю добу розквітає експре­ сіонізм (передовсім у німецькій і авст­ рійській літературах). Показово, що його домінування, як і «зміна віх» за­ галом, тісно пов’язане з кризою симво­ лізму. Недаремно ж російські акмеїсти (М. Гумільов, А. Ахматова га ін.) декларували, що вони рішуче пори­ вають із символізмом, оскільки не хочуть залишатися в XIX ст., а є поетами нового XX століття. Хоча на самому його початку російська поезія також «перехворіла» на символізм, «успадкований від Захо­ ду» (О. Блок), однак період його розквіту був нетривалим... До того ж буремна епоха породила митців, творчість яких не вкладається в «прокрустове ложе» жодного з модерністських чи немодерністських художніх напрямів і течій. Це «синтетичні» та­ ланти, які, мов бджоли, збирали «мед поезії» па різних літератур­ них полях: чи то символістському, чи то неоромантичному, чи то реалістичному, чи то експресіоністському... Однією з найяскравіших постатей на небосхилі тогочасної поезії є поет світового рівня — Райиер Марія Рільке.