Виконання ухвали про здійснення приводу

1. Виконання ухвали про здійснення приводу може бути доручене відповідним під­розділам органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства або органів державного бюро розсліду­вань.

2. Ухвала про здійснення приводу оголошується особі, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу.

3. Особа, рішення про здійснення приводу якої прийнято слідчим суддею, судом, зобов'язана прибути до місця виклику в зазначений в ухвалі про здійснення приводу час у супроводі особи, яка виконує ухвалу.

У випадку невиконання особою, що підлягає приводу, законних вимог щодо вико­нання ухвали про здійснення приводу, до неї можуть бути застосовані заходи фізич­ного впливу, які дозволяють здійснити її супроводження до місця виклику. Застосу­ванню заходів фізичного впливу повинно передувати попередження про намір їх за­стосування. У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного впливу вони не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання ухвали про здійснення приводу, і мають зводитися до мінімального впливу на особу. Забороняється засто­сування заходів впливу, які можуть завдати шкоди здоров'ю особи, а також приму­шення особи перебувати в умовах, що перешкоджають її вільному пересуванню, протягом часу більшого, ніж необхідно для негайного доставлення особи до місця виклику. Перевищення повноважень щодо застосування заходів фізичного впливу тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

4. Уразі неможливості здійснення приводу особа, яка виконує ухвалу про здійснен­ня приводу, повертає її до суду з письмовим поясненням причин невиконання.

Частиною 1 цієї статті встановлено вичерпний перелік органів, яким може бути доручено виконання ухвали слідчого судді або суду про здійснення приводу. Ними є відповідні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здій­снюють контроль за додержанням податкового законодавства або органів державного бюро розслідувань.

Співробітник органу, який виконує ухвалу про здійснення приводу, зобов' язаний достовірно встановити особу, яка піддається приводу, на підставі даних, що містяться в ухвалі слідчого судді або суду (прізвище, ім'я по батькові, дата народження).

Після встановлення особи, яка підлягає приводу, працівник органу, який виконує ухвалу, має оголосити їй зміст ухвали та роз'яснити обов'язок прибути до місця ви­клику в зазначений в ухвалі час у супроводі тієї особи, яка виконує ухвалу.

При виконанні ухвали про здійснення приводу особі мають бути забезпечені всі гарантії особистої недоторканності, недоторканності житла чи іншого володіння, честі та гідності (див. ст. 11, 12, 13 КПК).

Привід, крім виняткових випадків, не може проводитися в нічний час (з 22 до 6 години за місцевим часом). Це безпосередньо випливає із правила, передбаченого ч. 4 ст. 223 КПК, відповідно до якого проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затрим­ка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

Невиконання особою, яка підлягає приводу, законних вимог щодо виконання ухвали про здійснення приводу є підставою для законного застосування до неї заходів фізичного впливу, які дозволяють здійснити її супроводження до місця виклику. Такі заходи не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання ухвали про здійснен­ня приводу, і мають зводитися до мінімального впливу на особу, що забезпечує мож­ливість її примусового супроводження. При цьому забороняється піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводжен­ню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність. Така заборона становить складову нормативного змісту поваги до людської гідності як за­сади кримінального провадження (див. ст. 11 КПК). Крім того, забороняється засто­сування заходів впливу, які можуть завдати шкоди здоров'ю особи, а також приму­шення особи перебувати в умовах, що перешкоджають її вільному пересуванню, протягом часу більшого, ніж необхідно для негайного доставлення особи до місця виклику. Закріплення цієї заборони у частині 3 коментованої статті є конкретизацією нормативного змісту забезпечення права на свободу та особисту недоторканність як однієї із засад кримінального провадження (див. ст. 12 КПК). При виконанні ухвали про здійснення приводу забороняється застосування спеціальних засобів, що не є адек­ватними цій процесуальній дії та не відповідають критерію пропорційності втручан­ня до сфери прав людини.

Перевищення повноважень щодо застосування заходів фізичного впливу тягне за собою відповідальність, встановлену законом, а саме, залежно від конкретних обста­вин це може бути злочином, передбаченим ст. 365 КК, - перевищення влади або службових повноважень. Відповідно до ст. 371 КК кримінальна відповідальність встановлена і за завідомо незаконний привід.

В окремих випадках здійснення приводу може бути неможливим з причин об'єктивного та суб'єктивного характеру. Зокрема, особа, щодо якої застосовується привід, може посилатися на хворобу, яка перешкоджає її пересуванню, і підтвердити це медичною довідкою. Поважною причиною неможливості виконання приводу мо­жуть бути також стихійне лихо, хвороба члена родини або наявність малолітніх дітей при неможливості доручити кому-небудь нагляд за ними тощо. Причиною неможли­вості виконання ухвали про здійснення приводу може бути і тривала відсутність осо­би за місцем проживання за умови неможливості встановлення місця її перебування.

4. При наявності обставин, які унеможливлюють здійснення приводу, особа, яка виконує ухвалу, має скласти письмові пояснення із зазначенням причин невиконання. Такі пояснення разом із ухвалою повертаються до суду.

ГЛАВА 12

НАКЛАДЕННЯ ГРОШОВОГО СТЯГНЕННЯ