Наслідки неприбуття на виклик

1. Якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне під­твердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з 'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого непри­буття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі:

від 0, 25 до 0, 5 розміру мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора;

від 0, 5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.

2. У випадку, встановленому частиною першою цієї статті, до підозрюваного, обвинуваченого, свідка може бути застосовано привід.

3. За злісне ухилення від явки свідок, потерпілий несе відповідальність, встанов­лену законом.

1. Наслідком неприбуття особи за викликом без поважної причини або неповідо­млення про причини свого неприбуття може бути застосування до неї грошового стягнення чи приводу як заходів забезпечення кримінального провадження.

Закон розрізняє коло осіб, до яких може бути застосовано грошове стягнення та привід.

Грошове стягнення застосовується до підозрюваного, обвинуваченого, свідка, по­терпілого, цивільного відповідача, які були в установленому цим Кодексом порядку викликані. Привід же застосовується лише до підозрюваного, обвинуваченого та свідка. До потерпілого цей захід не застосовується, оскільки брати участь у кримі­нальному провадженні є його правом, а не обов'язком (див. ст. 56 КПК). Втім, відпо­відно до п. 1 ст. 57 КПК прибути за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду є обов'язком потерпілого, а в разі неможливості своєчасного прибуття його обов'язок полягає у повідомленні про це, а також про причини неможливості прибуття.

Фактичною підставою застосування грошового стягнення є нез'явлення перед­бачених у ч. 1 коментованої статті осіб за викликом, який був зроблений у встановле­ному КПК порядку. Зокрема, у кримінальному провадженні має міститися підтвер­дження отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом. При цьому мають бути відсутні поважні причини неприбуття або взагалі відсутні будь-які дані стосовно причини невиконання обов'язку з'явитися за викликом.

Правовою підставою застосування грошового стягнення на досудовому розсліду­ванні є ухвала слідчого судді, яка виноситься в порядку, передбаченому ст. 146 КПК, а в судовому провадженні - ухвала суду.

Частиною 1 коментованої статті розмір грошового стягнення диференційовано залежно від виду виклику. У випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора його розмір становить від 0, 25 до 0, 5 розміру мінімальної заробітної плати, у випадку не­прибуття на виклик слідчого судді, суду - від 0, 5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до п. 16 ст. 3 КПК розмір міні­мальної заробітної плати - це грошова сума, що дорівнює місячному розміру міні­мальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія.

2. За змістом ч. 2 цієї статті фактичною підставою застосування приводу є нез' явлення підозрюваного, обвинуваченого, свідка за викликом, який був здійснений у встановленому КПК порядку. Зокрема, у кримінальному провадженні має містити­ся підтвердження отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її зміс­том іншим шляхом. При цьому мають бути відсутні поважні причини неприбуття або відсутні будь-які дані стосовно причини невиконання обов' язку з' явитися за викликом.

Правовою підставою застосування приводу на досудовому провадженні є ухвала слідчого судді, яка виноситься в порядку, передбаченому ст. 142 КПК, а в судових стадіях - ухвала суду.

3. Злісне ухилення свідка або потерпілого від явки становить склад адміністратив­ного правопорушення, за яке ст. 185^[2] КУпАП передбачено адміністративну відпові­дальність. Злісність в ухиленні від явки, яка є обов'язковою ознакою складу цього правопорушення, проявляється в навмисному усуненні, неодноразовій відмові від явки за викликом для участі у процесуальних діях. Факт злісного ухилення повинен підтверджуватися документами, що свідчать про здійснені офіційні виклики особи. Як докази відсутності злісності ухилення від явки за викликом можуть бути надані документи, які підтверджують наявність хвороби в особи, перебування її у відряджен­ні, відпустці тощо.