Громадянська злагода та громадянське суспільство.Сутність науково-технологічної революції

Загалом публічність і спілкування орієнтовані на досягнення тієї спільності активно і вільно діючих суб'єктів свідомості і самосвідомості, коли їхніми сукупними зусиллями здійснюється процес збільшення знання про сформовану проблемну ситуацію і забезпечується оптимальний шлях її рішення під знаками здійснення ідеї громадянської злагоди

Особлива цінність ідеї громадянської злагоди в тому, що вона заявляє про себе через людський вимір. Вона може «дійти» до кожного і кожний може адаптувати її можливості. У цьому виявляється сильна сторона здійснення ідеї громадянської злагоди.

Відзначаючи позитивні аспекти ідеї громадянської злагоди, її здійснення треба зазначити і те, що проходить за реєстром недоліків. По-перше, громадянська злагода орієнтована на більшість. Тільки в цьому випадку воно може демонструвати свою ефективність. Але такий розклад найчастіше веде до непорозумінь, вияву амбіційних настроїв, виникненню розбирань, а в остаточному підсумку, до ослаблення співтовариства, де меншість виявляється заручником більшості.

По-друге, громадянська злагода здійснюється через діалог у системі суб'єктно-суб'єктних відношень, спираючись на принципи довіри, компромісу і толерантності. Воно апелює до політики «полікультурності», підстава якої подано концепцією мультикультуралізму. Але хто не знає, що діалог може бути і засобом відстрочки рішення проблеми. Стосовно довіри, то вона умовна, а компроміс припускає межі, що не можна порушувати. Але хто знає міру, де зацікавлені сторони зобов'язані зупинитися? Толерантність звертається до терпимості, але тлумачення толератності учасниками діалогу може бути різним. Незважаючи на те, що 1995 рік був оголошений ЮНЕСКО роком толерантності, про толерантність сперечаються. Без реалізації принципу толерантності всі заяви про політику «полікультурності» як інструменту громадянської злагоди носять винятково декларативний характер.

Проте, ідея громадянської злагоди для сучасного українського суспільства більш краща, ніж будь-яка інша ідея.

Вся європейська цивілізація, а Україна одна з її складових, знаходиться в стані пошуку належних відповідей виклику історії в умовах перехідного періоду до інформаційного суспільства. Ситуація в Україні збільшується ще і тим, що вона намагається вирішувати проблему облаштованості суспільства на інших основах, ніж це було в радянський період її розвитку. Україна переживає час, у якому чітко проглядається етап руйнації колишньої суспільної системи і відмова від старої шкали ціннісних орієнтирів. Проглядається й етап гарячкового пошуку тієї ідеї, що могла б стати базовою підставою адекватної і своєчасної відповіді на історичний виклик. Ця ідея повинна покласти початок формуванню нової шкали ціннісних орієнтирів в умовах специфічних трансформаційних процесів сучасного українського суспільства.

Нині Україна перед вибором. Вона може стати на шлях здійснення ідеї національно-політичної єдності на базі української нації, української культури й української мови. В умовах реальної поліетнічності гарантувати успіх цієї ідеї можна тільки з обмовками. Україна може стати і на шлях здійснення ідеї «вестернізації», але й у цьому випадку успіх сумнівний тому, що реальністю суспільства є політичний плюралізм і конфесіональне різноманіття. З цієї ж причини сумнівно виглядає й звертання до ідеї «панславізму».

Ідея громадянської злагоди для сучасного українського суспільства більш краща, ніж будь-яка інша ідея.

Ця теза знаходить своє обгрунтування в третьому розділі дисертації, де на емпіричному матеріалі розглядається проблема пошуку гідної відповіді на історичний виклик через аналіз тих інститутів українського суспільства, від стану яких залежить міра адекватної відповіді. Це сім'я, школа, релігія, трудові колективи.

Особлива увага приділяється шляхам і способам здійснення громадянської злагоди через аналіз діяльності етнокультурних суспільств, місцевого самоврядування, масових громадських організацій, як колективних суб'єктів соціальної активності і громадянської злагоди. Є внутрішні проблеми цих соціальних утворень, є проблеми і на рівні організації їхніх зусиль. Але ці проблеми подолає суспільство, орієнтоване на здійснення ідеї громадянської злагоди, як погодженої волі людей у системі суб'єктних-суб'єктних відношень.

Проведений аналіз емпіричного матеріалу і співвіднесення його з напрацьованим досвідом у сфері теорії дозволяє зробити висновок про необхідність громадянської злагоди як базової підстави формування нової ідеології в умовах переходу до інформаційного суспільства. Суб'єктом ідеї громадянської злагоди виступає не абстрактний представник людського роду і не особистість як сукупність суспільних відносин, а індивід у його економічному, політичному, соціокультурному і правовому вимірі. У межах публічної сфери життя суспільства врівноважується весь спектр індивідуальної активності від економічної до правової і оформляється солідарне «Ми». Це солідарне «Ми» тяжіє до загальних інтересів і блокує тенденцію перманентної війни всіх проти усіх тільки під знаком громадянської злагоди. Потенціал ідеї громадянської злагоди свідчить на користь її вибору як базової підстави для формування ідеології сучасного українського суспільства перехідного періоду.

У 50-х роках ХХ ст.починаэться науково-технiчна революцiя. В своїй основi вона є якісним перетворенням продуктивних сил в результаті перетворення науки в провiдний чинник суспільного виробництва в цiлому, матерiального—зокрема. Замiнюючи все бiльшою мiрою фiзичну працю людини, вiдсторонюючи її безпосередню включенiсть у виробничий процес, НТР суттєво змiнює всю структуру й елементи продуктивних сил, умови, характер i змiст працi. Втiлюючи у собi зростаюче об’єднання науки, технiки i виробництва, НТР разом з тим впливає на всі сторони житгя сучасного суспiльства, включно управлiння виробництвом, освiту, культуру, психологiю людей, взаємовiдносини мiж суспiльством i природою