Загальні положення

І. Методика визначення категорії складності маршрутів

Гірських туристських спортивних походів

ІІ. Вимоги до керівників та учасників гірських походів

У малих горах (МГ) та у високогір’ї (В) з досвідом походів у МГ

ЗАТВЕРДЖЕНО

Президією ФСТУ

від 11 лютого 2012 р., постанова № 14,

введено в дію рішенням Виконкому ФСТУ

від 25 березня 2012р., постанова № 18

із змінами, внесеними Виконкомом ФСТУ від 00.00.2015

І. Методика

визначення категорії складності маршрутів

гірських туристських спортивних походів

Загальні положення

1.1. Методика призначена для оцінки категорії складності маршрутів гірських походів у високогірних районах (В), а також у малих горах (МГ), в т.ч. горах Карпат та інших аналогічних районах.

1.2. Основними перешкодами у високогірних походах є перевали, а у малих горах – класифіковані гірські локальні перешкоди.

Перевал (П) – це місце перетину хребта або його відрогу при переході із однієї долини в іншу, при підйомі та спуску з якого гірський рельєф відповідає класифікаційним вимогам певної складності (Таблиця №3). Категорія трудності (далі – к.т.) наведених у Переліках високогірних перевалів зараховується при умові їх проходження від точки (пункту) до точки (пункту) вказаних у Переліках.

Гірська локальна перешкода (ГЛП) – окрема ділянка гірського рельєфу, що містить характерні перешкоди, які зустрічаються при проходженні категорійних перевалів та відповідають класифікаційним вимогам Таблиці №5. Це можуть бути підйоми на плато, гребні та хребти з наступним спуском в іншу долину. При цьому елементи гірського рельєфу, які відсутні при визначенні к.т. перевалів, не можуть враховуватись при визначенні категорії трудності ГЛП.

Визначальними у високогір’ї є категорійні перевали, а в МГ – це ГЛП, кількість та категорія трудності яких визначена (Таблицями №2 та №4) для походів різних категорій складності. Однак в обох районах при проходжені походів мають місце траверси хребтів, гребенів, вершини тощо. Надалі в якості узагальнюючого терміну по тексту будем вказувати: у високогір’ї – перевали, в малих горах – ГЛП.

1.3. Категорія складності маршруту (к.с.) спортивного гірського походу (визначається у високогірних походах набором перевалів, у малих горах – набором ГЛП певних категорій трудності, а також протяжністю та тривалістю маршруту (Таблиці №2 та №4).

1.4. Тривалість маршруту – це оптимальний час, необхідний для групи у складі 6÷ 8 учасників з середнім рівнем підготовки, для проходження маршруту при мінімальній кількості категорійних перевалів або ГЛП (Таблиці №1 та №4).

Тривалість може бути збільшена при збільшенні кількості та (або) трудності перевалів або ГЛП, або протяжності, а також зменшена при зменшенні кількісного складу групи з високим рівнем технічної підготовки, але без зниження безпеки походу. Зменшення тривалості походів проти рекомендованої у Таблицях №2 та №4 може бути дозволено МКК в умотивованих випадках, які МКК вказує у маршрутній книжці.

1.5. Протяжність маршруту – це довжина активної частини маршруту. Мінімальна протяжність встановлена для кожної категорії складності походу (Таблиці №2 та №4).

1.5.1. Основна частина маршруту повинна бути лінійною, закільцьованою (у вигляді замкнутої лінії) або кільцевою (одне кільце) з протяжністю не менше 2/3 від встановленої для даної к.с. (Таблиці №2 та № 4) і включати для високогірних походів перевали, визначені Таблицею № 2.

У МГ походах основна частина маршруту повинна включати не менше двох ГЛП із найвищої к.т. для даної к.с. (Таблиця№4).

Решта маршруту (допоміжна частина) може бути лінійною, закільцьованою, включати кільцеві та лінійні радіальні виходи.

1.5.2. Кільцем вважається ділянка маршруту яка долається з поверненням до початкової точки.

1.5.3. Закільцьованою вважається ділянка маршруту, де найближчі точки маршруту пройдені, як правило, у різні дні, зближуються на відстань, яку можна подолати в прямому та зворотному напрямі на протязі одного ходового дня, без подолання перевалів або ГЛП.

1.5.4. Радіальним виходом у поході вважається відрізок маршруту, що проходиться з поверненням до початкової точки тим же шляхом.

1.5.5. Відстані пройдені у кільцевих радіальних виходах (з поверненням по іншому шляху), зараховуються повністю, а пройдені у лінійних радіальних виходах (з поверненням тим же шляхом) зараховуються в одному напрямі.

1.5.6. Протяжність маршруту вимірюється за картами масштабу 1: 100 000. Отриманий результат помножується на коефіцієнт 1, 2.

1.5.7. Збільшення протяжності маршруту при незмінних наборі і складності перешкод не може бути підставою для підвищення к.с. походу.