Структура ціннісно-мотиваційної сфери особистості.

Мотивація і мотив
Основою цілісної структури людської особистості є мотиваційна сфера з притаманною їй складною та ієрархічною будовою мотивів. Тому важливою психологічною вимогою до процесу виховання є формування у дитини необхідної мотивації поведінки та діяльності.
Мотивація — це сукупність причин психологічного характеру, що пояснюють поведінку людини, її спрямованість та активність'.
Під мотивом розуміють внутрішню рушійну силу, що спонукає людину до діяльності. Мотиви діяльності та поведінки людини генетично пов'язані з її органічними та духовнокультурними потребами1.
Існують різні класифікації мотивів. Так, мотиви можуть бути зовніштми щодо діяльності (безпосередньо не пов'язаними з нею) та внутрішніми щодо діяльності (безпосередньо пов'язані з нею)2. Внутрішні мотиви, у свою чергу, розподіляють на процесуальні (інтерес до процесу діяльгіості), результативні (інтерес до результату діяльності) та саморозвитку (з метою розвитку певних здібностей чи якостей). Розрізняють мотиви усвідомлені та неусвідомлені. У разі неусвідомлених мотивів людина не знає, заради чого здійснює певну діяльність або Ідиро помиляється щодо своїх спонукань. Окремі мотиви безпосередньо розуміються, усвідомлюються людиною (тобто вона знає, заради чого треба здійснювати певну діяльність), а деякі мотиви є діючими (тобто такими, заради яких людина справді здійснює певну діяльність).

загальновідому (запропоновану А. Маслоу) класифікацію людських потреб за ієрархічно організованими групами, послідовність яких зумовлена порядком їх появи у процесі індивідуального розвитку та вказує иа загальний розвиток мотиваційної сфери особистості. Відповідно до концепції А. Маслоу внаслідок особистісного розвитку у людини послідовно формуються такі потреби: фізіологічні (органічні); потреба у безпеці та стабільності; соціальні; потреба у престижі; пізнавальні; естетичні; потреба у самоактуалізації.

Узагальнюючи філософсько-антропологічне розуміння цінностей можна виокремити наступні аспекти:
1) усвідомленість цінностей: цінності - нормативна форма життєвих орієнтацій людей, вони є суспільно-значущими регулювальниками людської діяльності як певні оцінки і стереотипи, які допомагають людині мислити і діяти в соціально-економічному середовищі, що змінюється;
2) втіленість цінностей в людському житті в різних формах - це наочні або ідеальні (духовні) цінності;
3) протилежна спрямованість цінностей, з одного боку, та їх взаємозв'язок, з іншого, як ідеалу з реальністю;
4) включеність цінностей в оцінну і сенсотворчу діяльність людини.