Навести аргументи існування психічної реальності.

Визначити цілі і завдання психології.

Завдання психології:

1. Основним завданням психології як науки є вивчення об’єктивних закономірностей функціонування психічних явищ та процесів як відображення об’єктивної дійсності.

2. Вивчення якісних особливостей психічних явищ та процесів, що має не лише теоретичне, а й велике практичне значення.

3. Аналіз становлення та розвитку психічних явищ та процесів у зв’язку із детермінованістю психіки об’єктивними умовами життя та діяльності людини.

4. Дослідження фізіологічних механізмів які лежать в основі психічних явищ, оскільки без їх знання неможливо правильно оволодівати практичними засобами їх формування та розвитку.

5. Сприяння планомірному зануренню наукових знань психології в практику (розробка наукових та практичних методик навчання та виховання, раціоналізація процесу праці у різноманітних видах діяльності людей).

Проаналізувати особливості психічної реальності.

Кожна людина є світом і цей світ - психічний. Він має певні закономірності, що їх вивчає психологічна наука. Орієнтуватися в цьому світі - тобто в самому собі - не менш важливо, ніж орієнтуватися у світі зовнішньому.

1. Психіка являє собою багаторывневу ієрархію психічних функціональних систем, що забезпечують поведінка різного рівня складності.

2. Психіка багатогранна, тобто у неї безліч властивостей і функцій. Психічні функціональні системи можуть вибудовуватися в ієрархію за різними підставами.

3. Будь-яка система характеризується своєю структурою, динамікою функціонування, інтегральним станом (внутрішньою характеристикою) і системними властивостями.

4. Психіка як система також володіє певною організацією. У ній виділяються психічні процеси, психічні стани та психічні властивості.

Навести аргументи існування психічної реальності.

Головні аргументи існування психічної реальності:

1) психофізичний - психічний образ не визначається остаточно структурою фізичного об'єкта, який у ньому відображується, залежність між інтенсивністю подразника та інтенсивністю відчуття не пряма, а логарифмічна (психофізичний закон Вебера-Фехнера) чи ступенева (закон Стівенса);

2) психохімічний - вплив на психіку фармакологічних речовин викликає такі явища (наприклад, галюцинації), які не можна пояснити, виходячи з формули речовини;

3) психофізіологічний - психічний образ у своєму змісті не збігається із фізіологічним носієм - нервовим імпульсом, який іде рефлекторною дугою через нервову систему;

4) психосоматичний - психічні особливості певною мірою залежать від будови тіла (конституціональні типології характеру Кречмера й Шелдона, френологія Галля), але не визначаються ними остаточно - так збільшений об'єм мозку зовсім не свідчить про вищі розумові здібності людини, тоді як недостатній може спричинити їх відсутність;

5) психосоціальний - психіка людини не є повністю залежною від оточуючого суспільного світу, інакше уніфікація людей у межах певного суспільства була б всеосяжною і повною.