Зародження економічної думки

Тема 1. Політична економія як фундаментальна суспільна наука

Питання

Зародження і розвиток політичної економії, її напрями та школи.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання. Зародження і розвиток політичної економії, її напрями та школи

Під час вивчення даного питання слід засвоїти, що у пе­рекладі з грецької слово “економіка” означає “мистецтво веден­ня домашнього господарства” (“ойкос” - дім, домашнє госпо­дарство; “номос” - вчення, закон). Однак відтоді, як давньогре­цький філософ Ксенофонт започаткував нову на той час еконо­мічну науку в працях “Економіка” та “Про доходи”, зміст її змі­нився.

Нині поняття “економіка” охоплює сім’ю, підприємство (фірму), народне господарство певної країни або його частину; сукупність взаємопов’язаних господарств груп країн, об’єд­наних у різноманітних інтегральних організаціях; світове госпо­дарство.

Етапи становлення економічної науки (до XX ст.)

Первісний устрій: общинний розподіл праці - вміння вес­ти господарство - передавання досвіду та навичок.

Рабовласницький устрій: Стародавня Греція - Аристо- тель, Платон (вводить термін “ойкономія” (економіка, домове­дення) - вивчають проблему обміну як форму економічного зв’язку між людьми (зародження ринкових відносин).

Феодальний устрій: Франція - Антуан де Монкретьєн, книга якого “Трактат політичної економії^-” (1615 р.) присвячена економічним проблемам держави. Наука отримує назву - “політична економія”.

Капіталістичний устрій: Англія, в якій політекономія бурхливо розвивається завдяки промисловій революції і стає са­мостійною наукою, починаючи з XVII ст.

Зародження економічної думки

Зародження економічної думки збігається із часом ста­новлення людської цивілізації. Економіка - основа життя людей, тому вона стала об’єктом пильної уваги вже на ранніх стадіях розвитку людства. Однак на той час не існувало основи для нау­кового пізнання економічних явищ і процесів. І лише через тися­чі років було відкрито закони господарського життя та економіч­ного розвитку, тобто виникла економічна наука.

Перші уявлення про економіку почали складатися із за­родженням приватної власності, додаткового продукту, а також рабовласницької держави. Вони знайшли своє відображення в економічних пам’ятках таких стародавніх країн: Єгипту, Месо­потамії, Фінікії, Карфагену, Палестини, Індії, Китаю та інших країн, а також у великій “книзі книг” - Біблії - священній книзі християн та іудеїв.

Економічна думка стародавнього світу при всій її не­зрілості досягла певних цінних теоретичних результатів, що увійшли в скарбницю економічної спадщини людства.

Найбільший теоретичний вклад у становлення та розви­ток політекономії зробили такі давньогрецькі мислителі: Ксено- фонт (430 - 354 рр. до н.е.), Платон (428 - 348 рр. до н.е.), Ари- стотель (384 - 322 рр. до н.е.).

Ксенофонт:

• першим здійснив спробу аналізу поділу праці;

• розумів міру залежності поділу праці від розмірів ринку;

• розрізняв просту і складну працю;

• уперше поставив питання про властивості товару: ко­рисність (мінову вартість) і цінність (вартість);

• був близьким до розуміння грошей як специфічного товару, виділяв дві їх функції - засіб обігу та засіб нагрома­дження (скарб).

Платон:

«підійшов до розуміння суті вартості товару;

» виділив ще одну функцію грошей - міру вартості;

• поставив питання про основу та рівень ціни;

• вважав, що ціни повинна регулювати держава;

• різко засуджував лихварство;

• вважав торгівлю заняттям недостойним;

• виступав проти нагромадження великих багатств;

• розробляв проекти ідеальної держави (одна з них - легендарна Атлантида), що регулює економічне життя.

Аристотель:

• розширив уявлення про властивості товару (споживча та мінова вартість);

• вважав, що гроші з’явилися в результаті домовленості

людей;

• характеризував форми обміну (мінову торгівлю і то­варний обіг);

«аналізував обіг грошей як капіталу;

• розглядав шляхи досягнення багатства, розрізняючи сфери “економіки” і “хрематистики” (мистецтво наживати необ­межене багатство через торгівлю і лихварство);

«засуджував заняття торгівлею та лихварством;

• висував проекти створення ідеальної держави.

Проте й “великі греки” були дітьми свого часу. Вони ви­ступали принциповими прихильниками рабства та натурального господарства. Поділ людей на рабів і вільних пояснювали зако­нами природи, вважаючи рабство вічним станом речей, а су­спільний прогрес вбачали у побудові ідеальної рабовласницької держави.

Економічна думка стародавнього Риму зосереджувалася

на:

в вирішенні аграрних питань; я використанні праці рабів;

в організації рабовласницького господарства (латифун­дій - сільських господарств і ергастеріїв - ремісничих гос­подарств).

Ці проблеми розглядали такі римські аристократи: Катон

Старший (234 - 149 рр. до н.е.), Варрон (І ст. до н.е.) і Калумел- ла (І ст. н.е.).

Висновок. Об’єктом вивчення в період зародження еко­номічної думки була економічна роль рабовласницької держави, а методом пізнання - найпростіший, емпіричний метод, що ґрунтується на власному досвіді дослідника.