Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Правові норми, що регламентують організаційну структуру органів управління безпекою та захистом у НС
|
|
Тема 6. Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення та АТО у НС.
Лекція № 22
Тема «Правові норми БЖД»
План навчального заняття
1.Правові норми, що регламентують організаційну структуру органів управління безпекою та
захистом у НС.
2.Сучасний стан структури органів державного управління у сфері протидії виникненню і ліквіда-
ції надзвичайних ситуацій.
3.Загальні норми законодавства, що регламентують принципи і механізми регулювання безпеки,
зниження ризиків і пом’якшення наслідків НС.
Ключові терміни і поняття
| ٭ безпека; ٭ надзвичайна ситуація; ٭ органи державного управління; ٭ Ради національної безпеки і оборони України; ٭ Служба безпеки України; ٭ протидія виникненню надзвичайної ситуації; ٭ ліквідація надзвичайної ситуації; ٭ правовий режим; ٭ закон; ٭ підзаконний нормативний акт; ٭ стандарт; ٭ технічні умови; ٭ технічні регламенти; ٭ організаційно-адміністративні методи; | ٭ превентивні норми; ٭ ситуаційні норми; ٭ експертиза; ٭ ліцензування; ٭ сертифікація; ٭ аудит; ٭ компенсаційні норми; ٭ регламентні норми; ٭ страхування; ٭ цивільна відповідальність; ٭ адміністративна відповідальність; ٭ кримінальна відповідальність; ٭ фінансові ресурси; ٭ фінансові резерви |
Правові норми, що регламентують організаційну структуру органів управління безпекою та захистом у НС
Під безпекою треба розуміти стан захищеності життєво важливих інтересів:
а). особи, що виявляються в її правах і свободах;
б). суспільства, що сконцентровані в його матеріальних і духовних цінностях, а виявляються в можли-
вості народу виступати єдиним джерелом влади;
в). держави, що виражені в її конституційному ладі, суверенітеті, територіальній цілісності, а виявляють-
ся у праві на здійснення (реалізацію) влади.
Найбільша питома вага у вирішенні питань забезпечення безпеки припадає на державні утворення. Це Збройні Сили, Служба безпеки, прикордонні війська, органи внутрішніх справ і міліція, органи митного контролю, захисту прав споживачів, прокуратури й інші. Таким чином, держава є основним суб'єктом забезпечення безпеки. У здійсненні цієї функції вона виходить з того, що достатня безпека особи і суспільства неможлива без ефективного захисту інтересів держави. Практика розв'язання цих проблем однозначно свідчить, що в демократичній державі ступінь захищеності особи і суспільства перебуває у прямій залежності від рівня безпеки держави. Саме внаслідок цієї обставини Конституція України передбачає обмеження прав і свобод особи з метою захисту життєво важливих державних інтересів. Зокрема, ст. 41 передбачає примусове відчуження майна за умов воєнного або надзвичайного стану; у ст. 64 зазначається, що за умов воєнного або надзвичай-ного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень Найвище керівництво у сфері національної безпеки здійснює Президент України, він же очолює Раду національної безпеки і оборони України (п. 17 і п. 18 ст. 106 Конституції України). Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України і передбачена Конституцією України (ст. 107). Її діяльність регламентована Законом України від 05.03.1998 p. " Про Раду національної безпеки і оборони України". Поточне інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення діяльності Ради національної безпеки і оборони України здійснює її апарат, який підпорядковується Секретареві Ради національної безпеки і оборони України.
|
Державний комітет у справах охорони державного кордону України (Держкомкордон України) є центральним органом державної виконавчої влади, який реалізує державну політику з прикордонних питань.
|
|