Психологічні умови дієвості правових норм

Вивчення ефективності правових норм - одне з серйозних завдань правової науки, тому що соціальні норми є важливим засобом впливу на індивіда. Розуміння законів соціального розвитку, ролі права у формуванні особистості, знання тих шляхів і способів, якими право виконує завдання розвитку правосвідомості громадян, дозволяє краще виявити соціально-психологічні і психологічні причини, які приводять особистість до здійснення правопорушень.

Оскільки правова норма завжди пов'язана з людськими відносинами, оцінити дієвість правової норми можна лише на основі аналізу соціальних факторів, у тому числі тих, які мають психологічне забарвлення.

Спеціалісти в галузі юридичної психології виділяють наступні групи умов дієвості правових норм:

- макро соціальні умови (рівень соціально-економічного розвитку суспільства, правова система і культура, соціальні інститути, ідеологія і т.д.);

- мікро соціальні умови (найближче оточення людини у вигляді формальних і неформальних малих груп);

- особистісні умови суб'єкта, який реалізує право.

Розглянемо більш детально вказані групи умов ефективності правових норм.

Право, як сукупність правил поведінки (норм), санкціонованих владою, буде ефективним на практиці тоді, коли здійснення їх забезпечено заходами державного примусу з метою охорони захисту і розвитку суспільних відносин, які відповідають об'єктивним потребам суспільства та інтересам народу. Суть і зміст правових норм визначається характером економічних відносин, рівнем соціально-економічного розвитку суспільства. Ефективність правових норм залежить також від

політичної стабільності в житті держави,

від роботи державних і суспільних інститутів, правової культури членів суспільства.

♦ Істотний вплив на реалізацію правових норм чинить суспільна думка, під якою розуміється виражене у формі певних суджень, уявлень і оцінок відношення соціальних груп до різних явищ чи проблем соціального життя, які стосуються загальних інтересів.

Суспільна думка виникає як продукт усвідомлення назрілих і тих, що потребують вирішення соціальних проблем і проявляється в співставленні, а іноді у зіткненні різних поглядів і позицій по правовому акту (закону), що обговорюється, в схваленні, підтримці чи, навпаки, запереченні тих чи інших правових норм, які приймаються законодавцями. Тому не випадково при розробці того чи іншого правового акту в Україні проводяться опитування суспільної думки, спрямовані на з'ясування ставлення громадян до правової норми. Завдання законодавців при цьому - виявити міру погодження з основними положеннями нормативного акту тієї частини суспільства, інтересів якої він торкається. Цілком очевидно, що наявність погодження з правовим актом в суспільній думці, підтримка його громадянами країни створює хороші соціально-психологічні умови для його реалізації. Навпаки, якщо законодавці ігнорують суспільну думку, не прислухаються до неї і не враховують в своїй роботі, то прийнятий правовий акт буде виконуватися далеко не в кожному конкретному випадку.

Наприклад, відсутність повних правових гарантій попередження шкоди від діяльності атомних електростанцій і відшкодування цієї шкоди викликає негативну реакцію широких кіл суспільства. Необгрунтованим юридично і несправедливим по суті є твердження, що аварія ядерних реакторів є неподоланна сила, а значить, власник не зобов'язаний відшкодовувати збитки.

Великий вплив на дієвість правової норми чинить престиж права в суспільстві. Високий ступінь поваги до права в суспільстві дозволяє реалізувати різні нормативні акти без суворого використання інструментів санкцій і контролю. Повага до права, внутрішня згода з правовими вимогами і впевненість в необхідності дотримання правових норм, свідоме ставлення до них - свідчення того, що правосвідомість членів суспільства знаходиться на досить високому рівні. Повага до права лежить в самій суті правового виховання, мета якого полягає в тому, щоб добитися такого ставлення людини до правових норм, коли вона в своїй практичній діяльності і спілкуванні признає особистісну цінність закону, конкретного правового припису.

Дуже значимою соціально-психологічною умовою дієвості правових норм є соціальна орієнтація особистості як система ціннісних відношень особистості до об'єктів соціальної дійсності. В основі виникнення соціальних орієнтацій лежить сукупність потреб і установок особистості, які формують схильність до певного сприйняття і оцінки дійсності. Відповідно, соціальні орієнтації є одним із джерел соціальної, у тому числі і правової, діяльності особистості. В процесі взаємодії з макросередовищем, зокрема з наукою, культурою, традиціями і звичаями, людина вступає в так звані ціннісні відносини чи відношення значимості (здатність того чи іншого явища чи предмета задовольняти певні потреби особистості). Соціально-психологічною формою прояву ціннісних відносин виступають ціннісні орієнтації. У зв'язку з цим слід відзначити, що правопорушникам притаманна нестійка система ціннісних орієнтацій, яка відзначається гіпертрофованим характером основних її елементів, серед яких головне місце займає егоцентризм, який оснований на уявленнях особистості про себе як про найважливішу соціальну цінність. Завищена оцінка значимості своєї особистості нерідко супроводжується негативним ставленням до суспільного порядку, норм моралі і права.

Друга група психологічних умов ефективності правових норм - мікро соціальні умови - виконує функцію соціально-психологічного забезпечення правореалізації.

Мікросоціальні умови пов'язані з найближчим оточенням людини, з тими людьми, з якими вона безпосередньо контактує (формальні малі групи - сім'я, навчальний клас, виробнича бригада, співробітники відділу фірми і т.д., неформальні малі групи - коло друзів, компанія відпочиваючих в санаторії і т.д.).

Маючи в наявності певні санкції (міри впливу), внутрігрупові стосунки впливають на поведінку людини. Якщо норми права схвалюються і визнаються даною соціальною групою, то її члени свідомо дотримуються правових приписів. У цьому випадку ефективність правореалізації підвищується за рахунок того, що соціальні норми, які склалися, самої групи доповнюють, закріплюють правові норми. Можливий варіант, коли в соціальній групі офіційні правові приписи не схвалюються, з'являється спокуса їх порушити, але загроза покарання змушує людей цього не робити.

♦ Дієвість правових норм понижується в тому випадку, коли людина потрапляє в малу групу антисоціальної спрямованості, члени якої не признають норм права і порушують їх в своїй життєдіяльності.

Серед соціально-психологічних підтримок, які безпосередньо впливають на виконання членами такої групи правових норм, слід вказати на прояви уваги з боку мікрооточення до особистості правопорушника у зв'язку з його конкретними діями, а також заохочення, схвалення цих дій, чи, навпаки, їх засудження. Найбільш сильнодіючими криміногенно значимими негативними підтримками, які стимулюють антисуспільну поведінку правопорушників, є алкоголізм і наркоманія. Задоволення цих викривлених потреб об'єктивно суперечить інтересам суспільства, послаблює соціально корисні зв'язки правопорушників, створює напружену мікросоціальну обстановку, часто штовхає людину на злочин.

Досить важливе місце в механізмі антисуспільної поведінки правопорушників займає конкретна життєва ситуація. Вона являє собою сукупність обставин життя особи, які сприяють виникненню у неї при певних умовах рішучості здійснити суспільно небезпечне діяння. Володіючи невеликою протяжністю в часі і просторі, конкретні життєві ситуації характеризуються також різним ступенем їх психологічної напруженості, взаємозв'язком з соціальним середовищем і впливом на особистість правопорушника. На відміну від мотиву - внутрішнього спонукання, конкретна ситуація в усвідомленні особи виступає як привід, який вимагає прийняття певного рішення. Багато спеціалістів відзначають, що вплив соціального середовища у формі життєвої ситуації носить актуалізований характер, оскільки особистість взаємодіє з ним в даний момент перед здійсненням злочину.

Третя група умов ефективності правових норм відноситься до індивідуально-психологічних особливостей індивіда, який приймає рішення про правильність поведінки. Справа в тому, що вибір варіанта поведінки залежить не лише від сили впливу зовнішніх обставин (макросоціальні умови), але й від особистості, зокрема, від її інтелектуальних, емоційних і вольових особливостей, системи потреб, нахилів, інтересів, психічного стану та ін., які являються як наслідком середовища і виховання, так і особисто вроджених якостей.

Мотиви правослухняної поведінки особистості:

– переконаність у суспільній корисності вчинку, який здійснюється;

– правовий обов'язок, обов'язок перед суспільством;

– професійне почуття відповідальності;

– практична корисність вчинку для інших людей;

– стереотип, звична поведінка;

– конформізм (підкореннябільшості);

– боязнь правової чи моральної відповідальності;

– особиста користь від здійснення вчинку;

– егоїстичні інтереси;

– негативні мотиви (помста, ревнощі та ін.), які реалізуються правомірними засобами.

Увага!

Найвищим рівнем мотивації право слухняної поведінки слід вважати переконаність особистості в соціальній цінності вчинку, який здійснюється, корисного для суспільства і для найближчого соціального оточення.

♦ Отже, дієвість нормативного акту визначається тим, наскільки він відповідає об'єктивним потребам суспільства в цілому, підтримується різними соціальними групами і в якій мірі реалізується громадянином, який шанобливо ставиться до права.

Разом з тим в житті нашого суспільства існують ситуації опору закону, неприйняття правових норм з боку різних соціальних груп і окремих індивідів.

Фактори, які впливають на дієвість правових норм

Вказані в таблиці фактори, які негативно впливають на ефективність правових норм, - це основні напрямки в діяльності державних органів, законодавчої і виконавчої влади з вирішення поставлених перед суспільством завдань по закріпленню правопорядку.

Інтереси особистості і суспільства дуже різноманітні, і не всі відносини між членами суспільства піддаються правовій регламентації. Особливість правових норм полягає в тому, що вони відображають найбільш суттєві відносини між людьми.

Таким чином, в ході соціалізації особистості відбувається засвоєння людиною норм і цінностей соціального середови­ща, входження в нього і відтворення соціальних норм. Цей об'єктивний процес засвоєння соціальних функцій, ролей, норм, обов'язків і набуття навичок соціально значимої пове­дінки протікає на раціонально усвідомленому і емоційному рівнях шляхом формування індивідуального і засвоєння соці­ального досвіду. Він супроводжується взаємним впливом на­вколишнього середовища на особистість і - в порядку зворот­ного зв'язку - особистості на середовище та інших учасників суспільних відносин. Здійснення правопорушення, однак, свідчить про неефективність попередньої, до злочину, соціа­лізації, наявністю дефектів у взаємодії з середовищем. Така неузгодженість в соціалізації проявляється часом в незначних по своїй соціальній значимості проступках і антисуспільних діях. Але залишення такий діянь без коректування соціаль­ним середовищем призводить до подальшого відсторонення особистості і формування в неї суб'єктивної готовності засто­сувати в критичних ситуаціях засвоєний нею протиправний варіант поведінки.

Отже цілеспрямоване регулювання і всемірне стимулювання оптимального процесу соціалізації є важливим напрямком ранньої профілактики правопорушень. Неопосередкованими провідниками такої соціалізації особистості виступає сім'я, трудовий (навчальний, військовий та ін.) колектив, неформальні дружні групи та інші елементимікросередовища.