Правова соціалізація

Процес формування основних параметрів людської особистості (свідомості, почуттів, здібностей та ін.) відбувається в певних соціальних умовах шляхом засвоєння і перетворення індивідами соціального досвіду, накопичення людством досягнень культури. Ще в XIX ст. англійський письменник відзначав:

Все, чим людина зі своїй розумом відрізняється від тварини, є результатом життя в суспільстві.

В.Годвін

Соціалізація особистості - це процес і результат засвоєння і відтворення людиною соціального досвіду, який здійснюється в процесі діяльності і спілкування.

З даного визначення випливає, що соціалізація - це двосторонній процес, який включає в себе, з одного боку, засвоєння індивідом соціального досвіду (як соціальне середовище впливає на людину за рахунок її входження в систему соціальних зв'язків), а з іншого боку, - відтворення соціального досвіду (як сама людина впливає на середовище за рахунок власної діяльності). Важливо підкреслити, що людина не просто засвоює соціальний досвід, але й перетворює його у власні цінності, установки, орієнтації.

Соціалізація особистості - процес багатогранний. Одним з основних його напрямків є правова соціалізація, під якою розуміється вироблення в ході освоєння соціального досвіду ціннісно-нормативної орієнтації особистості, при якій приписи суспільних норм сприймаються нею як власні життєві установки.

Правова соціалізація включає в себе

- засвоєння критеріїв оцінок юридично значимих ситуацій;

- вивчення законів і соціальних вимог, які визначають міру можливої і належної поведінки в суспільстві;

- усвідомлення своїх прав і обоє 'язків і способів їх реалізації;

- оволодіння необхідними соціальними навиками шляхом навчання того, як користуватися правовими знаннями, вимогами, правилами.

Існують різні способи засвоєння норм права і правових цінностей в ході соціалізації особистості.

предметний спосіб: засвоєння відповідного способу дій, шаблонів поведінки відбувається в процесі тої чи іншої діячьності людини, її взаємодії з іншими людьми;

традиційний спосіб: людина, спостерігаючи дії і поведінку людей в різних ситуаціях, засвоює відповідні звички і шаблони поведінки в ситуаціях соціальної взаємодії, що найбільш часто зустрічаються.;

раціональний спосіб: людина дізнається про правові цінності, стандарти правової поведінки на уроках в школі, з бесід з іншими людьми, з читання книг і по каналах засобів масової інформації.

Все людське життя проходить в межах певних соціальних груп. І в школі, і на роботі, і на відпочинку людина весь час вступає у взаємодію з оточуючими. Тому значний арсенал навиків соціальної поведінки формується завдяки стійким емоційним реакціям оточуючих на ті чи інші способи поведінки.

Основні стадії процесу соціалізації:

Дотрудова - охоплює період життя людини до початку трудової діяльності. Дана стадія поділяється на ранню соціалізацію (від народження дитини до вступу до школи) і на весь шкільний період життя людини, її навчання в технікумі, коледжі, вузі:

Трудова -включає період трудової діяльності людини;

Післятрудова - охоплює пенсійний період життя.

Згідно цим стадіям процес засвоєння правових норм, оволодіння стандартами правової поведінки відбувається послідовно.

Перші елементи правової культури дитина набуває вже в самому ранньому віці. Вона включається в правоподібну діяльність, набуває навиків і засвоює стандарти нормативно-оціночної поведінки, отримує перші юридичні уявлення з казок, набуває в рольових іграх поняття про функції права і його представників і поступово формує, хоч і примітивну, дитячу, але власну картину правового життя. З віком, по мірі розширення кола спілкування, ускладнення діяльності, відбувається інтенсивне збагачення і розвиток цієї та інших сфер свідомості.

Провідне завдання правової соціалізації - забезпечення правомірної поведінки особистості, що передбачає формування і розвиток у неї правосвідомості. Правосвідомість виступає як одна з форм суспільної свідомості, зміст і розвиток якої обумовлено матеріальними і духовними умовами існування суспільства. Являючись орієнтовною основою правозначних дій, право­свідомість визначає поведінку людини в сфері найбільш суттєвих соціальних відносин. Її основа - не стільки знання багаточисельних правових норм, скільки усвідомлення і прийняття соціальних цінностей, які знаходять своє відображення в праві. У широкому розумінні слова під правосвідомістю розуміється весь правовий досвід поведінки особистості чи групи людей.