Список використаних джерел. 1. Андреева Г.М. Социальная психология

1. Андреева Г.М. Социальная психология. Учебник для высших учебных заведений. М.: Аспект-Пресс, 2001- 376с.

2. Крысько В.Г. Социальная психология: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2002. – 448с.

3. Социальная психология: Учебное пособие для вузов / Сост.: Р.И.Мокшанцев, А.В.Мокшанцева. – Новосибирск: Сибирское соглашение; М.: ИНФРА-М, 2001. – 408с.

4. Еникеев М.И. «Социальная психология». Учебник для вузов. М.: «Издательство ПРИОР», — 2000. – 160 с.

Контрольні запитання та завдання

1. Розкрийте суть понять “методологія” та “теорія”.
2. Охарактеризуйте методологія соціальної психології як трирівневу систему.
3. Що таке соціально-психологічне дослідження? В чому полягає його специфіка?
4. Що може виступати в ролі інформації в соціальній психології?
5. Проаналізуйте основні тенденції розвитку соціально-психологічних методів дослідження.
6. Дайте характеристику, визначте переваги та недоліки основних методів соціально-психологічного дослідження.
7. Що включає програма соціально-психологічного дослідження?
8. Обґрунтуйте основні вимоги до соціально-психологічного інструментарію.
9. Назвіть методики вивчення конкретних соціально-психологічних явищ.

МЕТОДИ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

ПЛАН

1) Загальна характеристика методології і методів соціально-психологічного дослідження

2) Характеристика методів соціально-психологічного дослідження

3) Методики вивчення конкретних соціально-психологічних явищ

Загальна характеристика методології і методів соціально-психологічного дослідження

Теорія — це сукупність систематизованих поглядів, що представляють собою результат пізнання й осмислення практики життя, що дають науці цілісні і конкретні представлення про досліджуваних нею явищах і процесах.

Методологія — це система принципів, способів організації і побудови теоретичної і практичної діяльності, а також вчення про цю систему. Методологія визначає способи досягнення і побудови якого-небудь визначеного знання.

У сучасних роботах методологія соціальної психології розглядається як трирівнева система. Перший рівень — загальна методологія, деякий загальний філософський підхід, спосіб пізнання явищ об'єктивного світу. Другий рівень — окрема, чи спеціальна, методологія, що являє собою сукупність методологічних принципів, що використовуються вже в конкретній області знання, стосовно до специфічного об'єкта дослідження, більш вузькій сфері знання. Окрема методологія являє собою сукупність методів, способів, прийомів, методик і технік дослідження конкретною наукою різних явищ, що складають предмет і об'єкт її аналізу.

Метод — основний шлях пізнання того чи іншого явища. Методика — сукупність методичних, технічних прийомів, що своєю своєрідністю, послідовністю і взаємозв'язком модифікують даний метод. Техніка — сукупність спеціальних прийомів для ефективного використання тієї чи іншої методики.

У соціальній психології наукове дослідження — це спеціальна процедура чи набір процедур, що мають (чи повинні мати, щоб претендувати на статус наукового дослідження) наступні суттєві риси: дослідження має справу з конкретними об'єктами, визначеною кількістю емпіричних даних, які можна зібрати за допомогою цілком конкретних методик, технік, прийомів; у дослідженні самостійно вирішуються емпіричні, логічні і теоретичні задачі; для дослідження характерне більш-менш чітке розмежування між установленими фактами і гіпотетичними припущеннями і відпрацьовані процедури перевірки гіпотез; ціль дослідження полягає в поясненні фактів і явищ і в прогнозуванні їх.

Емпіричними даними в соціальній психології є: дані про поводження індивідів у групах; дані, що розкривають деякі характеристики свідомості цих індивідів; психологічні характеристики самої групи.

Інший погляд на емпіричні дані в рамках наукового соціально-психологічного дослідження стосується їхнього обсягу. Він буває різним. Якщо це великий масив даних, що об'єктивно дозволяє установити визначені зв'язки між їх різними групами, то такий обсяг даних називають кореляційним. Якщо даних не дуже багато, і дослідник сам (суб'єктивно) установлює якісь зв'язки і відносини в цих даних, то такий обсяг називається експериментальним.

Соціально-психологічне дослідження — вид наукового дослідження з метою встановлення в поведінці і діяльності людей психологічних закономірностей, обумовлених фактом включення в соціальні (великі і малі) групи, а також психологічних характеристик самих цих груп. Специфіка соціально-психологічного дослідження у порівнянні з іншими соціальними науками характеризується: а) використанням у якості повноправних як даних про відкриту поведінку і діяльність індивідів у групах, так і характеристик свідомості (уявлень, думок, установок, цінностей і т.п.) цих індивідів; б) соціальним контекстом дослідження, що впливає на добір, інтерпретацію і виклад фактів; в) нестійкістю і постійною зміною соціально-психологічних явищ; г) культурно обумовленою відносністю соціально-психологічних закономірностей; д) роботою з реальними конкретними об'єктами дослідження (індивідами і групами).

У соціальній психології розрізняють три рівні дослідження: емпіричний, теоретичний і методологічний.

Джерелами інформації в соціальній психології прийнято вважати: а) характеристики реального поводження і діяльності людей і груп; б) характеристики індивідуальної і групової свідомості (думки, оцінки, уявлення, установки, цінності і т.п.); в) характеристики продуктів людської діяльності — матеріальної і духовної; г) окремі події, стани соціальної взаємодії.

Весь набір методів звичайно підрозділяють на дві групи: методи збору інформації і її обробки. Найбільш відома класифікація методів припускає виділення трьох груп методів: методи емпіричного дослідження (спостереження, аналіз документів, опитування, групова оцінка особистості, соціометрія, тести, апаратурні методи, експеримент); методи моделювання; методи управлінсько-виховного впливу.

Основні тенденції розвитку соціально-психологічних методів дослідження: підвищення надійності методів, застосовуваних для збору емпіричної інформації, за рахунок формалізації процедури виміру, а також шляхом алгоритмізації самого дослідження; «комп'ютеризація» методів; комплексне використання методів збору емпіричної інформації, сполучення різноманітних прийомів виміру, а також джерел інформації; посилення значення методів, мінімізуючих суб'єктивний вплив дослідника і досліджуваного(их) на процес збору емпіричної інформації; розробка «провокуючих методів» збору інформації, «активної стратегії» дослідження, тобто цілеспрямоване створення в природних умовах ситуацій соціальної взаємодії з метою викликати (актуалізувати) визначене соціально-психологічне явище (наприклад, ситуації конфлікту, соціальної взаємодопомоги і т.п.).

Характеристика методів соціально-психологічного дослідження

Традиційно в дослідницьких методах соціальної психології виділяються збір психологічної інформації і її обробку. До методів збору психологічної інформації відносяться наступні.

Метод аналізу документів звичайно являє собою процес осмислення інформації про конкретні соціально-психологічні явища і процеси, що міститься в різного роду джерелах (документах, наукових дослідженнях, архівних матеріалах, науковій, художній і публіцистичній літературі). Існують два основних типи документів, що представляють інтерес для соціально-психологічного дослідження, — офіційні і сугубо особисті (показання, листи, сповіді й ін.). У рамках досліджень масових комунікацій широко використовується контент-аналізу документу. Цей формалізований метод аналізу документів заснований на виділенні спеціальних «одиниць дослідження» (наприклад, слів, прийнятих у якості ключових) і підрахунку частоти їхнього вживання.

Опитування — метод, що припускає відповіді випробуваних на конкретні запитання дослідника. Він буває письмовим (анкетування), усним, і у формі інтерв'ю.

Тестування — це процедура одержання емпіричних даних від об'єктів дослідження за допомогою спеціально підібраних питань чи завдань (тести), орієнтованих на вивчення здатності до відчування, сприймання, обробки і відображення інформації (тести «інтелекту») чи на виявлення особливостей особистісної сфери об'єкта дослідження (психічних станів, характерологічних чи рис чи властивостей особистості).

Анкетування поділяється на пресове, поштове, і роздавальне.

Соціометрія — метод соціальної психології, використовуваний для діагностики взаємних симпатій і антипатій, статусно-ролевих відносин між членами групи, що дозволяє виявляти: соціально-психологічну структуру взаємин у малих групах; конкретні позиції її членів у структурі цих взаємин; формальних і неформальних лідерів і «відкинутих» членів групи; наявність мікрогруп і зв'язків між ними.

Експеримент — метод, що припускає активне втручання дослідника в діяльність випробовуваних з метою створення найкращих умов для вивчення конкретних соціально-психологічних явищ і процесів. Експеримент може бути лабораторним, констатуючим, формуючим. Існують специфічні проблеми лабораторного соціально-психологічного експерименту, що певним чином впливають і на інтерпретацію (пояснення) одержуваних результатів, і на ефективність їхнього використання. 1) Проблема поширення (проекції) результатів, отриманих у ході експерименту, на реальне життя. 2) Рівень погрішностей експерименту, обумовлених спеціальним підбором випробуваних. 3) Ступінь втрати в лабораторному експерименті реальної тканини суспільних відносин: того самого «соціального», що і є предметом дослідження. 4) Так званий Розенталь-эффект, коли результат виникає внаслідок присутності в групі самого експериментатора.

Апаратурні методи (методики ) досліджень передбачають ефективне використання технічних пристроїв — апаратів, за допомогою яких: а) створюється визначена значима ситуація, що дозволяє виявити ту чи іншу характеристику досліджуваного явища; б) знімаються показання про прояв досліджуваних характеристик і в) фіксуються і частково підраховуються результати дослідження.

Будь-яке дослідження починається зі складання дослідницької програми. Програма являє собою теоретико-методологічну основу психологічних процедур дослідження: збору, обробки й аналізу даних. Звичайно вона включає: визначення проблеми, об'єкта і предмета дослідження; попередній теоретичний аналіз об'єкта дослідження; характеристику цілей і задач дослідження; інтерпретацію й операціоналізацію основних понять; формулювання робочих гіпотез; визначення плану дослідження (пошукового, описового, експериментального); складання плану вибірки; опис методів збору й обробки даних, схеми їхнього аналізу й інтерпретації. В програмі виділяють теоретичний (методологічний) і методичний (процедурний) розділи. До першого відносять компоненти програми, що починаються з постановки проблеми і завершуються складанням плану вибірки, до другого — опис методів збору, обробки й аналізу даних. Важливим елементом програми прийнято вважати пілотажне дослідження. Мета його — оцінка якості і надійності методичного інструментарію і процедур організації дослідження, а також можливість внесення коректив і змін в остаточні варіанти методик і прийомів збору даних. Підсумки дослідження звичайно оформляються у вигляді звіту, що складається за визначеним планом, містить опис усіх розділів програми, а також опис аналізу отриманих результатів.

Звичайно така програма містить у собі наступні розділи, у яких передбачені:

1. Головний напрямок дослідження, його об'єкт і предмет, мета і задачі (особлива увага при цьому приділяється емпіричному визначенню основних понять, використовуваних у дослідженні, і висуванню гіпотез, розробці плану-графіку дослідження).

2. Необхідні методи і методики вивчення обраного для аналізу феномена; тут же може передбачатися первинна апробація цих методик на невеликій пробній вибірці (що ж стосується самостійно розроблених методик, то вони, як правило, мають потребу в спеціальній попередній апробації).

3. Збір фактичних даних, від якого залежать якість і надійність отриманих висновків.

4. Якісна і кількісна обробка даних, їхня інтерпретація, формулювання висновків і практичних рекомендацій, прогноз розвитку соціально-психологічних явищ на майбутнє.

Вимоги до соціально-психологічного інструментарію:

1) Репрезентативність (показність) — це можливість поширення результатів, отриманих при дослідженні вибіркової сукупності об'єктів, на всю сукупність цих об'єктів.

2) Обґрунтованість (валідність ) — це можливість виміру саме тих характеристик об'єкта, що потрібно вимірювати.

3) Стійкість — однозначність інформації при одержанні її в різних ситуаціях.

4) Точність — це чутливість інструмента, ступінь наближення результату виміру до дійсного значення вимірюваної величини.

5) Надійність — властивість інструмента, що у різних спеціальних літературних джерелах описується через критерій або репрезентативності, або стійкості.

Методики вивчення конкретних соціально-психологічних явищ

Різноманіття і складність соціально-психологічних феноменів обумовлюють і наявність великої кількості методик їхнього вивчення. Ці методики можна класифікувати в залежності від конкретних класів соціально-психологічних феноменів, що досліджуються з їхньою допомогою:

1) методики вивчення соціальних відносин і взаємин;

2) методики вивчення видів спілкування;

3) методики діагностики соціальних конфліктів;

4) методики вивчення національно-психологічних особливостей людей;

5) методики вивчення сімейних відносин;

6) методики соціально-психологічної діагностики особистості

7) методики вивчення масових і інших соціально-психологічних явищ.

Одна з найважливіших проблем соціально-психологічного дослідження — якість соціопсихологічної інформації. Вона залежить від двох факторів: від якості застосовуваних у соціально-психологічному дослідженні інструментів; від компетентності дослідника в процесі інтерпретації отриманих даних.