Маастрихтська угода

· як інституціональний механізм – це сукупність установ і організацій – ТНБ, валютні біржі, брокерські фірми, що забезпечують функціонування валютних ринкових механізмів.

Валютний ринок і його структура

Передумови формування валютних ринків:

· розвиток міжнародних економічних зв’язків;

· створення світової валютної системи, що покладає на країни – учасниці визначені обов’язки у відношенні їх національних валютних систем;

· широке поширення кредитних засобів міжнародних розрахунків;

· посилення концентрації і централізації банківського капіталу, розвиток кореспондентських відносин між банками різних країн, поширення практики ведення поточних кореспондентських рахунків в іноземній валюті;

5) вдосконалення засобів зв’язку – телеграфу, телефону, телексу, що спростили контакти між валютними ринками та знизили ступінь валютного і кредитного ризиків;

6) розвиток інформаційних технологій, швидкісна передача повідомлень про курси валют, банки, стан їх кореспондентських рахунків, тенденції в економіці та політиці.

Валютний ринок і його структура

До головних функцій валютних ринків можна віднести:

· Забезпечення виконання міжнародних розрахунків;

· Забезпечення ефективного функціонування світових кредитних та фінансових ринків;

· Страхування валютних та кредитних ризиків;

· Отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсiв валют;

· Визначення валютних курсів;

· Диверсифiкацiя валютних резервів банків, підприємств, держав;

· Регулювання економіки.

Особливості валютного ринку

· Нематеріальний;

· Не має єдиного центру;

· 24-годинний характер функціонування;

· Є переважно міжбанківським;

· Гнучка система організації торгівлі та гнучка стратегія оплати за укладення угод;

· Ліквідний, включає операції з різними валютами;

· Глобальний через систему телекомунікацій.

Валютний ринок і його структура

Існує чотири групи суб’єктів валютного ринку:

I. Державні установи, основне місце серед яких займають:

а) центральні банки - управління валютними резервами, проведення валютних інтервенцій,

регулювання рівня процентних ставок по вкладенням в

національній валюті;

б) казначейства окремих країн.

II. Юридичні та фізичні особи, зайняті у різноманітних сферах зовнішньоекономічної діяльності:

а) компанії, що приймають участь у міжнародній торгівлі;

б) інвестиційні фонди, крупні міжнародні корпорації;

в) приватні особи;

III. Комерційні банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв’язків проводять основний обсяг валютних операцій, акумулюють загальні потреби ринку у валютних конверсіях, а також у залученні/розміщенні коштів і виходять з ними на інші банки

IV. Валютні біржі та валютні відділи товарних фондових бірж.

а) валютні біржі: в країнах з перехідною економікою - обмін валют для юридичних осіб і формування валютного курсу;

б) валютні брокерські фірми – зведення покупця і продавця іноземної валюти і здійснення між ними конверсійної чи кредитно-депозитної операції. Знімаються комісійні.

Структура валютного ринку:

1. За суб’єктами