Види ризику

Комерційний ризик. Виникає в процесі реалізації товарів і послуг. Причини - зниження обсягів реалізації товарів і послуг у результаті зміни кон'юнктури ринку збуту, підвищення закупі­вельних цін, непередбачене зниження обсягів закупівель, втрати товару в процесі обертання, підвищення витрат у процесі обер­тання (у торгівлі). У будь-якій господарській діяльності завжди існує небезпека втрат, що випливає із специфіки тих або інших господарських операцій. Небезпека таких втрат - це комерційні ризики. Комерційний ризик означає невпевненість у можливому результаті, невизначеність цього результату діяльності. Складовою частиною комерційних ризиків є фінансові ризики.

Фінансовий ризик. Виникає в сфері відносин підприємств з банками та іншими фінансовими інститутами. Вони зв'язані з імовірністю втрат яких-небудь грошових сум або їх недоотриманням. Вимірюється відношенням залучених коштів до власних. Фінансові ризики - це спекулятивні ризики. Інвестор, здійснюючи венчурне вкладення капіталу, заздалегідь знає, що для нього можливі тільки два види результатів: прибуток або збиток. Особливістю фінансового ризику є імовірність виникнен­ня збитку в результаті проведення яких-небудь операцій у фінан­сово-кредитній і біржовій сферах, здійснення операцій з фондовими цінними паперами, тобто ризику, який витікає з природи цих операцій.

До фінансових ризиків належать (на прикладі банківських установ):

- кредитний ризик;

- відсотковий ризик;

- валютний ризик;

- ризик упущеної фінансової вигоди;

- бізнес-ризик;

- інвестиційний ризик та інші.

Кредитний ризик: 1) ризик того, що пози­чальник не сплатить по позичці; 2) ймовірність того, що вартість частини активів фірми, а особливо кредитів, або буде зведена до нуля, або фактична прибутковість по даній частині активів вия­виться значно нижчою очікуваного рівня; 3) ймовірність непо­вернення кредитів; 4) ймовірність значних збитків по кредитах та інших активах унаслідок невиконання позичальником своїх зо­бов'язань.

Бізнес-ризик - це здатність підприємства підтримувати доходи на вкладений капітал.

Інвестиційний ризик - це ризик втрати всього інвестова­ного капіталу, а також очікуваного доходу.

Реінвестиційний ризик — невизначеність прибутковості активу з фіксованим доходом, породжувана непередбачуваністю процентної ставки, по якій доходи від активу можуть бути реінвестовані.

Процентний (ринковий, курсовий) ризик: 1) ризик того, що ціна активів упаде через ріст норми відсотка; 2) імовірність то­го, що зміна процентних ставок зменшить чисту процентну мар­жу банку; 3) несприятливі зміни вартості активів і пасивів унаслідок зміни процентних ставок; 4) імовірність скорочення спреда банку між процентними доходами і процентними витрата­ми внаслідок зміни процентних ставок; 5) невизначеність доходу від цінного папера з фіксованим доходом, що виникає внаслідок несподіваних коливань вартості активу через зміни процентної ставки; 6) небезпека втрат комерційними банками, кредитними установами, інвестиційними фондами, селенговими компаніями в результаті перевищення відсоткових ставок, що виплачуються ни­ми на залучені кошти, над ставками за наданими кредитами.

Процентний, інвестиційний та бізнес-ризик можуть бу­ти об’єднані під назвою системного ринкового ризику. Для ко­мерційних банків - це ризик того, що протягом певного періоду вартість залучених банком коштів (відсоток, який банк винний сплатити за їх зберігання) може обігнати середню процентну ставку за кредитами, тобто банк може вийти на негативний спред. Це відбувається, якщо виникає розрив (геп), незбалансованість активів та пасивів зі змінною та фіксованою ставками.

Із процентним ризиком зв'язаний валютний ризик.

Ва­лютний ризик: 1) ймовірність того, що зміна курсів іноземних валют приведе до появи у фірми збитків унаслідок зміни ринко­вої вартості його активів і пасивів; 2) невизначеність у прибутко­вості іноземного фінансового активу, зв'язана з невідомим заздалегідь курсом, за яким іноземна валюта буде обмінюватися на валюту інвестора. Валютні ризики є небезпекою валютних втрат при проведенні зовнішньоекономічних, кредитних та інших ва­лютних операцій.

Ризик упущеної фінансової вигоди - це ризик настання не­прямого (побічного) фінансового збитку (нестриманий прибу­ток) у результаті нездійснення якого-небудь заходу (наприклад, страхування) або при зупинці господарської діяльності.

Ризик ліквідності: 1) ймовірність того, що кошти, не­обхідні для покриття депозитів, що вилучаються, і задоволення попиту на кредити, виявляться в потрібний момент недоступні, що приведе до несподіваних збитків для банку; 2) ймовірність по­яви дефіциту наявних коштів у момент, коли в них відчувається потреба. Розрізняють ліквідність миттєву, середньострокову і довгострокову.

Ризик неплатоспроможності (банкрутства) — це ризики, що впливають на життєздатність фірми в довгостроковому періоді; характеризуються імовірністю того, що капітал банку зможе покрити збитки від діяльності. Якщо банк видав занадтовелику кількість поганих кредитів або ринкова вартість значної частини його портфеля цінних паперів знижується, це призво­дить до серйозних втрат капіталу при їх продажу, а його рахун­ки, призначені для компенсації подібних збитків, виявляються перевантаженими. Якщо інвестори і вкладники довідаються про цю проблему і починають вилучати свої кошти, банк, як прави­ло, швидко втрачає ліквідність, що змушує регулюючі органи оголосити банк неплатоспроможним і закрити його.

Ризик банкрутства може бути приблизно оцінений за допомогою таких показників:

• різниця ринкових ставок за борговими зобов'язаннями, емітова­ним банком, і державних цінних паперах з аналогічними термінами погашення. Збільшення даної різниці означає, що інвестори будуть констатувати підвищення ризику збитків від операцій по покупці боргових цінних паперів банку;

• співвідношення ціни акцій банку і його річного прибутку в розрахунку на одну акцію. Дане співвідношення найчастіше знижується тоді, коли інвестори переконані, що капіталу бан­ку недостатньо для покриття взятих на себе ризиків;

• мультиплікатор акціонерного капіталу — відношення акціо­нерного капіталу (чистої вартості) до сукупних активів банку, зниження якого може свідчити про збільшення ступеня ризи­ку акціонерів банку і власників його боргових зобов'язань. У банків складає майже 15 пунктів, у великих банків — більше 20. Оскільки акціонерний капітал повинен покривати збитки по активах, бо чим вище значення мультиплікатора, тим ви­ще ризик банкрутства. Органи регулювання і нагляду мають право закрити банк, у якого частка власного капіталу в сукупних активах падає нижче 2% (мультиплікатор дорівнює 50);

• співвідношення придбаних коштів і сукупних пасивів. Під придбаними коштами, як правило, розуміють незастраховані депозити, запозичення на міжбанківському ринку в інших банків, корпорацій і урядових органів, які повинні бути по­вернуті протягом року.

Ризик недоодержання прибутку — імовірність зміни чисто­го прибутку банку; це ризик, що відноситься до чистого прибутку банку (після відрахування усіх витрат, включаючи податки).

Інфляційний ризик — імовірність того, що підвищення цін на товари і послуги (інфляція) зненацька зведе до нуля купі­вельну спроможність прибутку банку і його виплат акціонерам.

Позабалансові ризики — це ризики, породжувані зобов'я­заннями, що не зареєстровані в балансі.

Ризик афіляції — ризик вразливості — будучи дочірнім підприємством холдингової компанії, банк піддається всім ризи­кам, які їй можуть загрожувати.

Технологічний ризик — ризик того, що в результаті тех­нологічних змін існуючі системи виробництва і збуту застаріють і, тим самим, зменшаться капітал фірми і її здатність отримувати прибуток.

Ризик зловживань — імовірність того, що власники фірми, її службовці або клієнти порушать закон, а це спричинить збитки внаслідок шахрайства, розтрати, крадіжки чи інших не­законних дій.

Ризик некомпетентності — банківська справа є однією з тих сфер економіки, у відношенні якої мало хто з нас може дозволити собі нічого не знати. Наприклад, одним із ключових факторів, що визначає структуру конкретного банківського кредит­ного портфеля, є досвід і кваліфікація менеджерів у галузі різних видів кредитування (чи конкретного виду кредитування).

Ризик ефективності операцій — ризик того, що поточна неефективність банку приведе до скорочення потоку доходів.

Ризик розрідження капіталу — імовірність падіння при­бутку на одну акцію в зв'язку з випуском акцій на суму, що пере­вершує потенціал і активи банку, що веде до їх знецінення і втра­ти контролю над ними.

Ризик ринкової стратегії -— ризик того, що банк неадек­ватно визначить власний ринок і/чи не зможе забезпечити надання фінансових продуктів і послуг, що створюють, чи попит, задо­вольняють вже існуючі потреби.

Ризик потенційних збитків — максимальна сума можли­вих втрат банку.

Зовнішні ризики

Політичний ризик: 1) ймовірність того, що зміна зако­нодавчих чи регулюючих актів усередині країни або за її межами негативно вплине на прибуток, операції і перспективи фірми; політичний ризик зв'язаний не тільки з конкретною країною, але і сусідніми країнами, регіоном, і навіть геополітикою — бла­гополучний Кувейт, але поруч Ірак!; 2) невизначеність прибут­ковості іноземних фінансових активів, зв'язана з можливим об­меженням інтересів інвесторів урядом країни емітента.

Ризик регулювання — ризик того, що непередбачені дії або бездіяльність регулюючих органів зменшать капітал фірми і її здатність вести прибуткову діяльність. Цей ризик можна також визначити як правовий (ймовірність зміни законодавства, вимірювана через частоту зміни).

Ризик клієнта — ризик того, що конкуренти перехоплять ринки і клієнтів фірми і тим самим підірвуть її капітал і здатність приносити прибуток. Цей ризик можна також визначити як діло­вий чи конкурентний.

Країнний ризик — вимір ступеня ризику по кожній країні. Відповідно до країнного ризику країни можна розділити на " інвестиційно привабливі" (із сприятливим інвестиційним кліматом...) та " інвестиційно непривабливі". Як правило, для встановлення міри країнного ризику використовуються такі показники:

• (політичний і правовий) + культура і менталітет (склад розу­му) народу, його казки і прислів'я (лінощі і жадібність), кількість телефонів і вживання мила на душу населення;

• розвиненість комунікацій узагалі, чистота суспільних туа­летів як характеристика культури народу;

• частка державного і приватного сектора в економіці;

• національний склад і національно-територіальний розпо­діл — ймовірність міжнаціональних конфліктів;

• віросповідання, число провідних конфесій і ймовірність релігійної ворожнечі;

• число чиновників на душу населення і корупція;

• природні багатства;

• залежність від експорту/імпорту;

• торговельний баланс;

• ВВП на душу населення;

• кредитний рейтинг;

• геополітичне положення;

• міжнародні резерви/імпорт;

• міжнародні кошти — загальноприйняті в міжнародних еко­номічних відносинах засоби платежу (золото, ВКВ і т.п.);

• коефіцієнт обслуговування зовнішнього боргу — відношення щорічно виплачуваних країною-боржником сум, що йдуть на сплату відсотків і на погашення боргу до її валових доходів від експорту;

• резервна позиція в МВФ/імпорт;

• експорт/ВНП;

• рівень інфляції та ін. Загалом, використовуються дані платіж­ного балансу. Мета аналізу — виділити країни з великим де­фіцитом платіжного балансу, великими витратами на обслуго­вування боргу і/або низькими показниками валютних резервів. У термінах сучасної теорії портфеля країнний ризик може бути розділений на систематичний і несистематичний. Несисте­матичний країнний ризик може бути знижений за допомогою диверсифікованості банківського портфеля міжнародних активів і пасивів. Тому особливою турботою є систематичний країнний ризик. Найважливіша проблема для ризик- менеджерів — вимір ризику і встановлення адекватної ризикової премії.