ІІ.1. Методи психологічної діагностики пізнавальних процесів молодших школярів

Для дослідження пізнавальних процесів молодших школярів нами були проведені методики для дослідження уяви, пам’яті, мислення та уваги учнів 3-Б класу Навчально-виховного комплексу Загальноосвітньої школи № 34 І-ІІ ступенів Економіко-правового ліцею «Сучасник» Т.В. та Р.Т. Причинами проведення психодіагностичної роботи з учнями були неуспішність та неактивність в навчанні, розсіяна увага на уроках, не вміння відтворити визначення понять, не розуміння навчального матеріалу, в учнів чітко видно наявність прогалин у навичках навчально-пізнавальної діяльності, які знижують темп роботи настільки, що вони не можуть за відведений час оволодіти необхідним обсягом знань, умінь, навичок.

Для проведення ефективної роботи з учнями перед необхідно було більше познайомитись та краще їх зрозуміти, тому нами було вирішено відвідувати певний час уроки в класі для того, щоб дослідити всі недоліки в навчанні учнів, поглянути на їх роботу під час уроків, на самих дітей та на їх взаємодію з вчителем.

Після знайомства з хлопцями було виявлено з якими саме пізнавальними процесами учнів необхідно працювати, відбувався підбір необхідних методик для кожного з досліджуваних. Спочатку діагностична робота проводилась з Р.Т., оскільки хлопчик більше працював на уроках, намагався відповідати і навіть інколи отримував непогані оцінки. Вчитель з хлопцем знаходила спільну мову, часто запитувала його на уроках, намагалась допомагати йому і хлопець без проблем відповідав на всі старання вчителя. Р.Т. намагався вчитись, хоча в нього не все отримувалось. В той час, як Т.В. ніби просто був відсутній на уроках. Хлопець ніколи не відповідав на запитання, майже ні з ким не розмовляв, на уроці не виконував ніяку роботу, за урок міг написати лише «Класна робота». Хлопець дуже повільний, він ледве говорить, дуже довго налаштовується, аби відповісти, або просто щось сказати. Вчитель на уроці майже не звертає на нього увагу, оскільки це займає дуже багато часу. Виникає таке враження, ніби хлопець боїться говорити. До нього потрібен особливий підхід, йому необхідно приділяти дуже багато уваги, щоб дочекатись хоча б чогось найменшого у відповідь.

Отже, для роботи з Р.Т., з метою дослідження пізнавальних процесів нами були обрані такі методики:

w для дослідження мислення учня застосовувалась методика - тест Торренса «Завершення картинок» (адаптація А.Н. Вороніним);

w для дослідження памʼ яті - методика «Образна пам'ять»;

w для того, аби дослідити рівень уваги досліджуваного нами була проведена методика «Коректурна проба» Бурдона.

Розглянемо тест Торренса «Завершення картинок» (адаптація А.Н. Вороніної) детальніше [18].

Отже, розглянемо кожну з проведених з учнем методик окремо. Почнемо нашу роботу з тесту Торренса, який досліджує креативність мислення. Повний варіант методики Е. Торренса представляє собою 12 субтестів, згрупованих у три батареї. Перша призначена для діагностики словесного творчого мислення, друга - невербального творчого мислення (образотворче творче мислення) і третя - для словесно-звукового творчого мислення. Невербальна частина даного тесту, відома як «Фігурна форма тесту творчого мислення Торренса» (Figural forms), була адаптована в НДІ загальної та педагогічної психології АПН в 1990 році на вибірці школярів.

А.Н. Вороніним була зроблена спроба адаптації одного з субтестів повного тесту Торренса - субтеста «Завершення картинок» (Complete Figures) - на вибірці менеджерів у віці від 23 до 35 років. Тест адаптований у 1993-1994 роках в лабораторії діагностики здібностей і ПВК Інституту психології Російської академії наук. При адаптації особливий акцент ставився на виявлення невербальної креативності як деякої здатності до «породження» нового, оригінального продукту в умовах мінімальної вербалізації. Іншими словами - вербалізація матеріалу, з яким працює випробуваний, і засобів «породження» нового продукту не обов'язкова і вторинна. Позначення випробуваним намальованого деякими словами не є при інтерпретації результатів істотним і використовується лише для більш повного розуміння малюнка.

Нами був запропонований для дослідження варіант тесту Торренса, який представляє собою набір картинок з деяким набором елементів (ліній), використовуючи які випробуваним необхідно домалювати картинку до деякого осмисленого зображення. У даному варіанті тесту використовується 6 картинок, вибраних з 10 оригінальних. На думку О.М. Вороніна, дані картинки не дублюють за своїми вихідним елементам один одного і дають найбільш надійні результати.

Діагностичні можливості адаптованого варіанту методики дозволяють оцінювати такі 2 показника креативності як:

1. Оригінальність

2. Унікальність

Показники «швидкості» виконання, «гнучкості», «складності» зображення, наявні в повній версії тесту «Завершення картинок» Торренса, в даній модифікації не використовуються.

Особливості проведення процедури тестування полягає у тому, що при проведенні тесту необхідно враховувати те, що креативність проявляється в повній мірі лише в сприятливих умовах. Несприятливі функціональні стани, складні умови проведення, недостатньо доброзичлива атмосфера тестувань різко знижують результати. Дана вимога є загальною при проведенні тестування будь-яких форм креативності, тому перед тестуванням креативності завжди намагаються створити сприятливу обстановку, мінімізувати мотивацію досягнення і зорієнтувати досліджуваних на прояв своїх прихованих здібностей. При цьому краще уникати відкритого обговорення предметної спрямованості методики, тобто не потрібно повідомляти про те, що тестуються творчі здібності (особливо творче мислення). Тест можна представити як методику на «оригінальність», можливість виразити себе в незвичній справі і т.д. Час тестування по можливості не обмежують, орієнтовно відводячи на кожну картинку по 1-2 хв. При цьому обходимо підбадьорювати досліджуваних, якщо вони довго обдумують або зволікають.

Інструкція до методики полягає у тому, що перед досліджуваним кладуть бланк з 6 недомальовані картинками. Йому необхідно домалювати їх. Домальовувати можна що завгодно і як завгодно. Після завершення малюнка необхідно дати йому назву і підписати знизу в рядку.

Інтерпретація тесту Торренса дещо відрізняється від адаптації Вороніна. В оригінальному тесті Торренса використовується декілька показників креативності. Найбільш значимий з них - оригінальність, несхожість створеного випробовуваним зображення на зображення інших піддослідних. Іншими словами, оригінальність розуміється як статистична рідкість відповіді. Слід, однак, пам'ятати, що двох ідентичних зображень не буває, і, відповідно, говорити слід про статистичну рідкості типу (або класу) малюнків. У блоці інтерпретації наведені різні типи малюнків і їх умовні назви, запропоновані автором адаптації, які відображають деяку істотну характеристику зображення. При цьому важливо, що умовні назви малюнків, як правило, не збігаються з назвами малюнків, даними самими випробуваними. У цьому, на думку А.Н. Вороніна, досить яскраво проявляються відмінності між вербальної і невербальної креативністю. Оскільки тест використовується для діагностики невербальної креативності, то назви картинок, що даються самими піддослідними, з наступного аналізу виключаються і використовуються тільки як допоміжний засіб для розуміння суті малюнка.

Показник «оригінальність» малюнка оцінюється виходячи з його масиву даних і підраховується за такою формулою:

,

де Or - оригінальність даного типу малюнка;

x - кількість малюнків іншого типу;

Xmax - максимальна кількість малюнків в типі серед всіх типів малюнків для даної вибірки досліджуваних.

Далі необхідно за таблицею перевести сирі показники у Т-шкалу. Отриманий результат означає певний рівень креативності, що відповідає рівню креативності мислення нашого досліджуваного.

Далі ми пропонуємо розглянути докладніше методику «Образна памʼ ять», мета проведення якої: дослідження короткочасної памʼ яті [21].

Отже, розглянемо опис даної методики. В якості одиниці об'єму пам'яті в даній методиці приймається образ (зображення предмета, геометрична фігура, символ). Випробуваному, пропонується за 20 секунд запам'ятати максимальну кількість образів з пропонованої таблиці. Потім, протягом однієї хвилини він повинен відтворити всі, які йому запам’ятались (записати або намалювати).

Інструкція до тесту виглядає таким чином: Дослідник пропонує показати досліджуваному таблицю з малюнками. Він, в свою чергу, повинен намагатись запам'ятати якомога більше з намальованого. Після того, як приберається таблиця, необхідно записати або замалювати все, що оптант встиг запам'ятати. Час, який дається на пред'явлення таблиці - 20 секунд.

Обробка та інтерпретація результатів тесту відбувається за підрахунком загальної кількість правильно відтворених образів. У нормі - це 6 і більше правильних відповідей.

Останньою методикою, яка була запропонована Р.Т. був метод дослідження уваги «Корректурна проба», яку створив Б. Бурдон в 1895 році. В експерименті досліджуваному пред'являється аркуш, заповнений певними знаками, розташованими випадково. Це можуть бути цифри, букви, геометричні фігури, малюнки-мініатюри. В нашому випадку це цифри. Завдання випробуваного знаходити певний знак і як-небудь його виділити - підкреслити, викреслити, відзначити. Який саме знак і що необхідно зробити задається в інструкції самим дослідником.

Існує цілий ряд варіантів коректурної проби: буквений, цифровий, з кільцями, малюнки і піктограми для дітей.

За допомогою коректурної проби можна оцінити різні параметри уваги: ​ ​ стійкість, концентрація, також розподіл і переключення. Діапазон застосування коректурної проби дуже широкий - зі дошкільного віку і до пенсійного. Тобто для використання даного тесту практично не існує вікових обмежень - важливо правильно підібрати стомлений матеріал. Тест може бути корисний у клінічній практиці, шкільній діагностиці, в процесі профорієнтації та профвідбору.

Для проведення дослідження необхідний секундомір, ручка або олівець і бланк. Якщо бланк відсутній, можна використовувати будь-який текст - газету, книгу - проведений таким способом тест також може бути цілком інформативний. Однак, для того, щоб можна було б зіставляти отримані результати та існуючими нормами, доцільно використовувати стандартні бланки.

Розглянемо процедуру проведення коректурної проби. Виділяють декілька варіантів інструкції до методики:

1. «На бланку рядами надруковані літери російського алфавіту. Ви повинні переглядати ці букви рядок за рядком, зліва направо і викреслювати всі букви «к» і «р». Намагайтеся працювати якомога швидше, але найголовніше в цьому завданні - працювати без помилок, уважно, жодної букви «к» і «р» не пропустити і жодної зайвою не викреслити. Крім того, коли я скажу «Риска!» - поставте вертикальну риску у тієї літери, у якої Вас застав мій сигнал, і продовжуйте працювати далі. Все зрозуміло?

2. «На бланку з буквами викресліть, переглядаючи ряд за рядом, всі букви

«Е». Через кожні 30 (60) секунд по моїй команді відзначте вертикальною рисою, скільки знаків Ви вже переглянули (встигли переглянути)».

3. «На бланку з цифрами викресліть, переглядаючи ряд за рядом, всі цифри «2». Через кожні 30 (60) секунд по моїй команді відзначте вертикальною рисою, скільки знаків Ви вже переглянули (встигли переглянути)».

4. Інструкція до дитячого варіанту коректурної проби - " Закресли квадратик і постав крапку в кружечку ".

5. Інструкція до дитячого бланку (там де листочки і будиночки) коректурної проби - " Намалюй віконце в кожному будиночку і гілочку на кожному листочку".

Експериментатор включає секундомір і дає випробуваному сигнал почати. Через кожні 30 секунд (або кожну хвилину) експериментатор вимовляє слово «Риска!». Загальна тривалість експерименту від 3 до 10 хвилин (залежно від віку випробуваного, завдання дослідження).

Можливі інші варіанти проведення методики: викреслювати буквосполучення (наприклад, «АЛЕ») або викреслювати одну букву, а іншу підкреслювати, викреслювати три букви.

Обробка результатів тесту проводиться таким чином: результати проби оцінюються за кількістю переглянутих знаків і за кількістю помилок (пропущених незачеркнутих знаків або закреслених неправильно). Стійкість уваги оцінюється по зміні швидкості перегляду протягом всього завдання.

Результати підраховуються для кожних 60 (30) секунд за формулою:

A = Z / t, де

А - темп виконання,

Z - кількість букв в переглянутої частини коректурної таблиці,

t - час виконання.

За результатами виконання методики за кожен інтервал може бути

побудована «крива виснаження», що відображає, стійкість уваги і працездатність в динаміці.

Продуктивність - кількість переглянутих знаків в цілому, переводиться по таблиці в бали.

Точність вимірюється за формулою:

К = (М / Н) x 100%, де:.

М - кількість правильно викреслених за час роботи букв;

Н - кількість букв, які необхідно було викреслити.

По таблиці показник К переводимо в бальну оцінку точності –

критерій С.

Інтегральний показник стійкості уваги обчислюється (А) за формулою А = В + С.

По таблиці необхідно перевести показник А в шкальну оцінку, яка потім переводиться в характеристику рівня стійкості уваги.

Тепер пропонуємо розглянути психодіагностичний інструментарій, який був проведений для діагностики пізнавальний процесів з Т.В.

Отже, з учнем для дослідження пізнавальних процесів були проведені такі методики:

w з метою дослідження уваги була проведена методика Мюнстерберга «Діагностика вибірковості уваги дитини»;

w з метою дослідження уяви - методика «Намалюй що-небудь»;

w з метою дослідження памʼ яті нами була запропонована методика «Вивчи слова».

Розглянути їх докладніше. Почнемо нашу роботу з Методика Мюнстерберга «Діагностика вибірковості уваги дитини» [3]. Методика спрямована на визначення вибірковості та концентрації уваги. Тест розроблений німецько-американським психологом Гуго Мюнстербергом (Hugo Munsterberg, 1863-1916). Методику можна використовувати при профвідборі на спеціальності, що вимагають хорошої вибірковості та концентрації уваги, а також високої стресостійкості.

Робота складається з того, що експериментатор пропонує випробуваному буквений текст, серед якого є 25 слів. Випробуваний повинен зачитувати рядок за рядком текст, його завдання - знайти серед букв слова і підкреслити їх. Експериментатор фіксує час виконання завдання.

Інструкція полягає в тому, що на бланку надруковані літери російського алфавіту, серед яких є слова, досліджуваному необхідно знайти ці слова і підкреслити їх, починаючи з першої букви і закінчуючи останньою. Завдання потрібно виконувати швидко і точно.

Обробка результатів проводиться в два етапи: за ключем бланку оцінюють кількість виділених слів і кількість помилок (пропущені і неправильно виділені слова), заповнюють протокол обробки даних. На підставі отриманих даних обчислюють швидкість роботи випробуваного

А = В + Т, де В = с-m / (c + n);

с - загальна кількість виділених слів;

m - кількість помилково виділених слів;

n - кількість пропущених слів;

і точність (Т) - поправка на час. Оцінка Т визначається за таблицею.

Розглянемо методику «Намалюй що-небудь», яка досліджує уяву оптанта [9]. Методика полягає в тому, що дитині дається аркуш паперу, набір фломастерів та пропонується придумати і намалювати щось незвичайне. На виконання завдання відводиться 4 хв. Далі оцінюється якість малюнка за наведеними критеріями, за якими ставиться відповідний бал, і на основі цих балів робиться висновок про особливості уяви дитини.

Останноью методикою, проведеною з Т. В. була методика «Вивчи слова», яка спрямована на дослідження памʼ яті оптанта [6]. Розглянемо її докладніше. За допомогою даної методики визначається динаміка процесу заучування. Дитина отримує завдання за кілька спроб вивчити напам'ять і безпомилково відтворити ряд, що складається з 12 слів: дерево, лялька, вилка, квітка, телефон, стакан, птиця, пальто, лампочка, картина, людина, книга.

Запам'ятовування ряду проводиться так. Після кожного чергового його прослуховування дитина намагається відтворити весь ряд. Експериментатор зазначає кількість слів, яке дитина під час даної спроби згадав і назвав правильно, і знову зачитує той же самий ряд. І так шість разів поспіль, поки не будуть отримані результати відтворення ряду за шість спроб.

Результати заучування ряду слів представляються на графіку, де по горизонталі вказані послідовні спроби відтворення дитиною ряду, а по вертикалі - кількість слів, правильно ним відтворених в кожній спробі.

Оцінка результатів заучування відбувається за десятибальною шкалою.

Отже, ми розглянули докладніше всі методики, які були проведені під час психодіагностичної роботи з учнями 3-Б класу Навчально-виховного комплексу Загальноосвітньої школи № 34 І-ІІ ступенів Економіко-правового ліцею «Сучасник».