Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Способи артикуляції приголосних.






Гемінація – подвоєння приголосних. Гемі нації зазнавали насамперед зімкнені, рідше – щілинні приголосні. Ці процеси спостерігаються в усіх германських мовах. Наприклад, дісл. Lubbi «волохатий собака», да. «lobbe» павук», budda «жук», cohettan «кашляти», snecko «равлик», spottō n «насміхатися», letto «глина», atta «батько».

Західногерманське подвоєння приголосних – після короткого голосного перед сонорними j, w, r, l (рідше – перед m, n) приголосні (крім r) подвоювалися, при цьому j та w, асимілюючись, зникали.

Подвоєння під впливом l:

А. Apple «яблуко», да. ǽ ppel, нім. Apfel, двн. Apful, Нідерланди. Appel, дс. Appul, дісл. Epli, крим.-гот. Apel, < герм. aplu-/apli- «яблуко» // дірл. Ubul «яблуко», укр. яблуко, < іє. â bō l-/â bel- «яблуко».

Отже, для подвоєння приголосних необхідні 3 умови: 1) попередній голосний повинен бути коротким; 2) наступний звуковий комплекс (після кореня) повинен включати хоча б один із сонорних j, w, r, l; 3) мова, у якій відбувається подвоєння, повинна належати до західногерманської групи. Остання умова не є обов’язковою. У скандинавських мовах зазнали подвоєння k та g перед I після короткого приголосного. Наприклад:

а. lie «лежати», да. Licgan, нім liegen, двн. Ligen, дс. Liggian, дісл. Liggja, гот. ligan < герм. ligjan – «лежати».

Для того, щоб коректно і кваліфіковано здійснювати зіставлення англійської й німецької фонологічної систем, необхідно врахувати основні зміни, яких зазнали германські приголосні в результаті розвитку цих мов.

1. Герм. k перед передніми голосними і після передніх голосних в англійській мові палаталізувався і перейшов у с (на письмі сh): гот. kuisan, нім. kiesen, а. choose " вибирати".

2. Сполучення sk в англійській і німецькій мовах перейшло в [š ]: гот. fisks, а. fish, нім. Fisch " риба".

3. Герм. g перед передніми голосними і після передніх, якщо далі не стояв задній, палаталізувався в англійській мові й перейшов у [dз] двн. hrukki, да. hrycg, нім. Rucken, а. ridge " хребет".

4. Герм. g на початку слова перед голосними переднього ряду, а також після голосних переднього ряду перейшов у щілинний [ị ], який на письмі позначався буквою 3 (замість подвоєного 33 писалося сg). Наприклад: гот. giban, нім. geben, да. 3iefan " давати".

5. Носовий n випав перед фрикативними h, f, s, Þ в англійській мові, внаслідок чого виникли наступні пари, де споріднення між англійською й німецькою мовами " затемнене" через відсутність звука n.

а. five = нім. funf

а. us = нім. ипs

а. оther = нім. апder

а. soft = нім. sanft

6. У німецькій мові звук s у сполученнях sр, st, sl, sn, sm на початку кореня перейшов у [š ]: двн. slafan, нім. schlafen (а. sl еер).

7. Іє. s у німецькій та англійській мовах внаслідок дії закону К. Вернера й ротацизму в деяких випадках перейшов у r, причому в англійській мові часто зазнавав редукції: гот. таіza, нім. mehr, а. тоre.

8. Голосні і приголосні в кінці слів у німецькій і особливо в англійській мовах зазнали повної або часткової редукції. Цей процес (його іноді називають " законом кінця слів") пов'язаний зі зміною індоєвропейського наголосу, який у германській мові став фіксованим і закріпився за першим складом кореня або слова. Однак при рівності цієї умови - місця наголосу - результати редукції в німецькій і англійській мовах виявилися неоднаковими (порівн. гот. sandjan, нім. senden, a. send). Тому відпадання постфіксів в англійській мові (перетворення її на мову аналітичного типу) при відносно повному збереженні постфіксів у німецькій мові (і збереженні її, відповідно, як мови синтетичної будови) пояснити тільки впливом наголосу неможливо. Вважаємо, що в перетворенні англійської мови на мову аналітичної будови брали участь принаймні два чинники: зміна іє. наголосу і взаємодія з іншими мовами, насамперед - зі скандинавськими. Очевидно, комунікація скандинавських прибульців і англосаксів (набіги скандинавів на Англію почалися у VIII столітті) здійснювалася при подібності чи ідентичності кореневих морфем без допомоги закінчень, що призводило до швидкого розпаду всієї системи відмінювання і дієвідмінювання в англійській мові.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.