Класифікація витрат і структура собівартості

У процесі планування, обліку та аналізу витрати підприємства класифікуються за певними ознаками.

1. За ступенем однорідності витрати поділяються на елементні й комплексні.

– Елементні витрати однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними. До них належать матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування, інші витрати.

– Комплексні витрати різнорідні за складом, охоплюють кілька елементів витрат. Їх групують за економічним призначенням у процесі калькулювання та організації внутрішнього економічного управління (загальновиробничі витрати, витрати на утримання й експлуатацію устаткування, загальногосподарські витрати, втрати від браку).

2. За способом віднесення на окремі види продукції витрати поділяються на:

– Прямі витрати, які безпосередньо пов’язані з виготовленням певного виду продукції і можуть бути віднесені на її одиницю (вартість сировини та матеріалів, заробітна плата робітників).

– Непрямі витрати, які не можна безпосередньо обчислити для окремих різновидів продукції, оскільки вони пов’язані не з виготовленням конкретних виробів, а з усією виробничо-господарською діяльністю підприємства (заробітна плата обслуговуючого й управлінського персоналу, амортизація основних фондів загальногосподарського призначення).

3. Залежно від зв’язку з обсягом виробництва витрати поділяють на:

– Постійні витрати – це витрати, загальна сума яких не залежить від кількості виготовленої продукції (витрати на утримання та експлуатацію будівель і споруд, організацію виробництва, управління). У складі постійних витрат розрізняють умовно-постійні витрати, які неістотно змінюються внаслідок зміни обсягу виробництва.

– Змінні витрати – це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції. Змінні витрати поділяються на:

а) пропорційні, які змінюються прямо пропорційно до обсягу виробництва (витрати на сировину, матеріали, комплектуючі, відрядну зарплату робітників);

б) н епропорційні, які поділяються на прогресуючі (зростають швидше, ніж обсяг виробництва) і регресуючі (зростають повільніше, ніж обсяг виробництва).

4. За ступенем участі у виробничому процесі витрати поділяють на:

– О сновні – пов'язані з безпосереднім виконанням виробничого процесу.

– Н акладні – пов'язані з обслуговуванням і керуванням виробництвом.

5.Залежно від виду діяльності витрати бувають:

– Операційні – це витрати, пов’язані з основним видом діяльності підприємства (виробництвом продукції, наданням послуг, виконанням робіт) або такі, що забезпечують здійснення цієї діяльності.

– Інвестиційні – це витрати, пов’язані з інвестиційною діяльністю (капітальне будівництво, розширення та розвиток виробництва, придбання цінних паперів).

– Фінансові – це витрати, які включають сплату відсотків іншим юридичним та фізичним особам за отримані від них кошти у вигляді кредитів та позик тощо.

6. За економічними елементами витрати поділяють на:

1. Матеріальні витрати (сировина і матеріали, комплектуючі і напівфабрикати, паливо й енергія на технологічні цілі, тара за мінусом вартості повернутих відходів).

2. Витрати на оплату праці (основна і додаткова заробітна плата працівників).

3. Відрахування на соціальні заходи (в Пенсійний фонд і фонди страхування).

4. Амортизація основних фондів утримання і нематеріальних активів.

5. Інші операційні витрати (цехові витрати, знецінення запасів, псування сировини, втрати від курсових різниць, підготовка і освоєння виробництва тощо).

7. За статтями калькуляції витрати класифікують:

1. Сировина і матеріали (за мінусом зворотних відходів).

2. Паливо та енергія на технологічні цілі.

3. Заробітна плата виробничих робітників (основна і додаткова).

4. Відрахування на соціальні заходи виробничих робітників.

5. Загальновиробничі витрати.

6. Адміністративні витрати.

7. Підготовка і освоєння виробництва.

8. Інші виробничі витрати.

9. Витрати на збут (позавиробничі витрати).

Співвідношення між статтями витрат, виражене у відсотках, називається структурою витрат по статтях калькуляції.

3. Залежно від тривалості розрахункового періоду: місячна, квартальна, річна, за ряд років.

4. За ступенем охоплення підприємства:

– індивідуальна – характеризує витрати окремого підприємства на виробництво і реалізацію продукції,

– галузева – середні витрати по галузі на виробництво і реалізацію продукції.

5. За складом продукції:

– собівартість товарної продукції,

– собівартість валової продукції,

– собівартість реалізованої продукції,

– собівартість незавершеного виробництва.

Основними показниками собівартості є:

а) Собівартість валової продукції включає усі види робіт та послуг, що виконує підприємство.

б) Витрати на 1 гривню реалізованої продукції – використовується при аналізі зниження собівартості і характеризує рівень та динаміку витрат на виробництво продукції.

де S_1грн – витрати на одну гривню реалізованої продукції, грн/грн;

S_тов – собівартість товарної реалізованої продукції, грн;

Q_{тов.грн} – обсяг реалізованої продукції у вартісному вираженні, грн.

в) Собівартість одиниці продукції – витрати підприємства на виробництво і реалізацію одиниці продукції:

де S_од – собівартість одиниці продукції;

S_тов – собівартість товарної реалізованої продукції, грн;

Q_тов – обсяг товарної продукції, у натуральному вираженні.