Економічне значення сертифікації продукції. Види сертифікації

Сертифікація продукції – це процедура, за допомогою якої уповноважений орган документально засвідчує відповідність продукції встановленим законодавством вимогам. Сертифікат – це документ, що засвідчує, відповідність товару вимогам відповідного стандарту чи іншого нормативного документа якості.

В Україні розрізняють обов’язкову й добровільну сертифікацію. Обов’язкова сертифікація здійснюється виключно в межах державної системи управління суб’єктами господарювання, охоплює перевірку і випробування продукції з метою визначення її характеристик (показників) та подальший державний технічний нагляд за сертифікованими виробами. Добровільна сертифікація проводиться з ініціативи суб’єктів господарювання на відповідність продукції вимогам, котрі не обов’язкові.

Суб’єкти господарювання (виробники, постачальники, виконавці та продавці продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації) повинні:

– у належному порядку та у визначений термін проводити сертифікацію;

– забезпечувати виготовлення продукції відповідно до вимог того нормативного документа, за яким її сертифіковано;

– реалізовувати продукцію тільки за наявності сертифіката;

– припиняти реалізацію сертифікованої продукції, у разі її невідповідності вимогам певного нормативного документа чи закінчився термін дії сертифіката.

Організаційною основою сертифікації виготовлених підприємствами виробів є мережа державних випробувальних центрів (ДВЦ) для найважливіших видів продукції виробничо-технічного та культурно-побутового призначення. Протягом останніх років почали формуватися й міжнародні системи сертифікації. Координує заходи зі створення таких систем спеціальний комітет із сертифікації — СЕРТИКО.

В Україні створено державну систему стандартизації та сертифікації. Національним органом, що проводить і координує роботу із забезпечення її функціонування, є Комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Комстандарт України), який виконує такі основні функції сертифікаційних робіт:

1) визначення принципів, структури та правил системи сертифікації;

2) затвердження переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації;

3) акредитація органів із сертифікації та випробувальних лабораторій (центрів), атестація експертів-аудиторів;

4) встановлення правил визнання сертифікатів інших країн;

5) постійне інформування споживачів через відповідні інформаційні фонди щодо стандартів різних категорій, сертифікатів, класифікаторів техніко-економічної та соціальної інформації, випробувальних центрів тощо.

У межах державної системи стандартизації та сертифікації в Україні функціонує державний нагляд за якістю, який здійснюють відповідні органи, а також передбачає конкретно визначену відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за порушення стандартів, норм і правил. Державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил здійснюють Комстандарт України та його територіальні органи – центри стандартизації, метрології та сертифікації. Органи державного нагляду перевіряють додержання стандартів, узагальнюють результати перевірок, інформують про них відповідні органи державної влади і громадськість; забезпечують оперативне вжиття заходів для припинення порушень стандартів, вносять пропозиції щодо підвищення якості продукції. Державний нагляд проводиться за планами його органів або в разі звернення громадян з відповідними претензіями у формі періодичної чи постійної перевірки.

Об’єктами державного нагляду є:

1) продукція виробничо-технічного призначення, споживчі товари та продукти харчування – щодо відповідності стандартам, нормам і правилам;

2) експортна продукція – щодо стандартів, норм і правил або окремих вимог, обумовлених договором (контрактом);

3) імпортна продукція – щодо чинних в Україні стандартів, норм, правил стосовно безпеки для життя, здоров’я, майна людей і навколишнього середовища;

4) атестовані виробництва – щодо відповідності встановленим вимогам до сертифікації продукції.