Економічна сутність основних фондів, структура та класифікація

Виготовлення готової продукції (виконання роботи, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим змістом складають виробничі фонди підприємства, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні (рис. 5.5).

Проте засоби виробництва як сукупність засобів і предметів праці не доцільно ототожнювати з виробничими фондами, що зумовлено двома обставинами. По-перше, елементи засобів виробництва стають виробничими фондами лише з моменту їхнього безпосереднього використання у виробничому процесі.

Рис. 5.5 Склад і взаємозв’язок засобів виробництва та виробничих фондів [51]

По-друге, виробничі фонди, на відміну від засобів виробництва, є виключно вартісною економічною категорією. Це означає, що до виробничих фондів відносять не всі елементи засобів виробництва взагалі, а ті з них, які мають вартість.

Складовим частинам виробничих фондів властиві певні характерні ознаки, за якими можна розрізняти основні та оборотні фонди й обгрунтовано тлумачити сутність та значення цих економічних категорій для відтворювальних процесів.

Основні фонди — це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється (на платні послуги), частинами в міру спрацювання.

Оборотні фонди — частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції, що виробляється (на вартість платних послуг).

Термін " невиробничі основні фонди" означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності підприємства.

Оцінка основних фондів підприємства є грошовим вираженням їхньої вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їхньої динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період.

У зв’язку з тривалим функціонуванням та поступовим зношенням засобів праці, постійною зміною умов їхнього відтворення існує кілька видів оцінки основних фондів. Основні фонди підприємства оцінюються: залежно від моменту проведення оцінки — за первісною (початковою) чи відновленою вартістю; залежно від стану основних фондів — за повною або залишковою вартістю.

Первісна вартість основних фондів — це фактична їхня вартість на момент уведення в дію чи придбання. Наприклад, нове виробниче приміщення зараховують на баланс підприємства за кошторисною вартістю його будівництва; первісна вартість будь-якого виробничого устаткування, крім оптової ціни, включає витрати на його транспортування й установку на місці використання.

Первісна вартість об’єкта основних фондів складається з таких витрат:

– суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

– реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням або отриманням прав на об’єкт основних засобів;

– суми ввізного мита;

– суми непрямих податків у зв’язку з придбанням / створенням основних фондів (якщо вони не відшкодовуються платнику);

– витрати на страхування ризиків доставки основних фондів;

– витрати на транспортування, установлення, монтаж, налагодження основних фондів;

– фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

– інші витрати, які безпосередньо пов’язані з доведенням основних фондів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Підприємства різних форм власності мають право проводити переоцінку об’єктів основних фондів, застосовуючи щорічну індексацію вартості основних фондів, що амортизується, та суми накопиченої амортизації. Переоцінена первісна вартість та сума зносу об’єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об’єкта основних засобів на індекс переоцінки.

У свою чергу, індекс переоцінки визначається за формулою [52]:

; (5.1)

= х. (5.2)

Якщо значення індексу переоцінки не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

Розглянемо приклад.

Станом на 31.12.2012 р. виробничий об'єкт основних засобів мав таку оцінку (грн):

– справедлива вартість об'єкта 50000 (відповідно до експертної оцінки);

– первісна вартість 40000;

– сума нарахованого зносу 10000;

– залишкова вартість 30000.

Для того, щоб визначити необхідність у проведенні переоцінки, складемо розрахунок:

– справедлива вартість 50000;

– залишкова вартість 30000.

Як видно з розрахунку, справедлива вартість об'єкта основних засобів перевищує залишкову вартість на 67%, і тому об'єкт підлягає переоцінці до рівня справедливої вартості.

Для того, щоб визначити первинну вартість об'єкта і суму зносу після переоцінки, розрахуємо індекс переоцінки: 50000 / 30000 = 1, 67; первісна вартість після переоцінки: 40000x1, 67 = 66800; сума зносу після переоцінки: 10000x1.67 = 16700.

Збільшення вартості об’єктів основних фондів, що амортизується, здійснюється станом на кінець року (дату балансу), за результатами якого проводиться переоцінка, та використовується для розрахунку амортизації з першого дня наступного року.

Балансова вартість основних фондів, інших необоротних та нематеріальних активів - це сума залишкової вартості таких фондів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.

Вартість основних фондів, інших необоротних та нематеріальних активів, яка амортизується, - це первісна або переоцінена вартість основних фондів, інших необоротних та нематеріальних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Балансова вартість групи основних фондів підприємства на початок розрахункового року (БВ_оф) розраховується за формулою [51]:

БВ_оф = БВ_о + В_ноф + В_кр + В_рек – В_в – АВ_о, (5.3)

де БВ_о — балансова вартість групи основних фондів на початок року, що передував звітному;

В_ноф — витрати на придбання нових основних фондів;

В_кр — вартість здійснення капітального ремонту основних фондів;

В_рек — витрати на реконструкцію виробничих приміщень і модернізацію устаткування;

В_в — вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, що передував звітному;

АВ_о — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував звітному.

Відновлена вартість основних фондів — це вартість їхнього відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами.

Повна (первісна і відновлена) вартість основних фондів — це вартість у новому, не зношеному стані. Саме за цією вартістю основні фонди рахуються на балансі підприємства протягом усього періоду їхнього функціонування.

Залишкова вартість основних фондів характеризує реальну їхню вартість, іще не перенесену на вартість виготовленої продукції (виконаної роботи, наданої послуги). Вона є розрахунковою величиною і визначається як різниця між повною первісною (відновленою) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою зносу основних фондів. Залишкова вартість основних фондів на час їхнього вибуття (спричиненого зношуванням) має назву ліквідаційної вартості. У практиці господарювання її використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань та визначення наслідків ліквідації спрацьованих основних фондів.

Середньорічна вартість основних фондів визначається способами:

1) коли рух основних активів повільний, середньорічна вартість визначається як середня арифметична проста [51]:

, (5.4)

де ОФпр – вартість основних фондів на початок року;

ОФкр – вартість основних фондів на кінець року.

Таблиця 5.1

Класифікація груп основних фондів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації [53]

2) якщо є дані про надходження та вибуття основних фондів [51]:

, (5.5)

де ОФпр – вартість основних фондів на початок року, грн;

ОФвв – вартість введених протягом року основних фондів, грн;

Твв – кількість місяців до кінця року, протягом яких функціонуватимуть введені основні фонди;

ОФвиб – вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, грн;

Твиб – кількість місяців до кінця року з моменту виведення з експлуатації основних фондів.