Порядок визначення кошторисного прибутку

Розмір кошторисного прибутку приймають за рекомендованими Держбудом та погодженими з Мінекономіки усередненими показниками (додаток 12 ДБН Д.1.1.-1-2000), вираженими в гривнях у розрахунку на одну людино-годину загальної кошторисної трудомісткості:

КП = Кпр*Тзаг, (4.8)

де Кпр – усереднений показник прибутку, грн на 1 люд.-год;

Т _заг – загальна кошторисна трудомісткість, люд.-год.

Кошти на покриття ризику визначаються відсотком від підсумку 1-12 глав ЗКР у межах показників, затверджених Держбудом (об’єкти промисловості 8, 5%; інженерні мережі 3, 0%).

Кошти на покриття додаткових витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, визначаються шляхом експертної оцінки, прогнозного рівня інфляції та відповідних показників щодо змінення вартості трудових, матеріально-технічних ресурсів, які надаються Держбудом.

До розрахунку вартості будівництва включають установлені чинним законодавством податки, збори, обов'язкові платежі.

Договірна ціна – це вартість підрядних робіт, за яку підрядна організація згодна виконати об'єкт замовлення. Тверді договірні ціни встановлюються тривалістю до 1, 5 років. Динамічні ДЦ є відкритими і можуть уточнюватися протягом усього терміну будівництва, без уточнення маси прибутку, врахованої в договірній ціні на початок будівництва. Періодичні договірні ціни встановлюються відкритими і мають елементи як динамічної, так і твердої договірних цін.

Після узгодження договірної ціни складають контракт на виконання робіт. У ньому вказується вид договірної ціни: тверда, динамічна або періодична; порядок та терміни уточнення договірної ціни; умови фіксування та розрахунків за обсяг виконаних робіт; гарантії замовника та підрядчика тощо.

Зведений кошторисний розрахунок (ЗКР) вартості будівництва підприємств, будівель, споруд або їх черг – це кошторисний документ, що визначає повну кошторисну вартість будівництва всіх об'єктів, передбачених проектом або робочим проектом, включаючи кошторисну вартість будівельних і монтажних робіт, витрати на придбання устаткування, меблів та інвентарю, а також усі супутні витрати.

У зведених кошторисних розрахунках вартості виробничого та невиробничого будівництва кошти розподіляють по таких главах [49]:

Глава 1. Підготовка території будівництва

Глава 2. Основні об'єкти будівництва

Глава 3. Об'єкти підсобного та обслуговуючого призначення

Глава 4. Об'єкти енергетичного господарства

Глава 5. Об'єкти транспортного господарства і зв'язку

Глава 6. Зовнішні мережі та споруди водопостачання, каналізації, тепло- і газопостачання

Глава 7. Благоустрій та озеленення території

Глава 8. Тимчасові будівлі і споруди

Глава 9. Інші роботи і витрати

Глава 10. Утримання служби замовника й авторський нагляд

Глава 11. Підготовка експлуатаційних кадрів

Глава 12. Проектні та пошукові роботи

Після підсумку глав 1–12 враховують:

– кошторисний прибуток; кошти на покриття адміністративних витрат БМО;

– кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва; кошти на покриття додаткових витрат, пов’язаних з інфляційними процесами; податки, збори, обов’язкові платежі.

Зведений кошторисний розрахунок складають у цілому на будівництво, незалежно від числа генеральних підрядних будівельно-монтажних організацій, що беруть участь у ньому.

Для вибору оптимального з декількох альтернативних варіантів капітальних вкладень використовують показники порівняльної економічної ефективності, які враховують тільки ті вартісні частини, які змінюються за порівнювальними варіантами.

Критерієм вибору варіанта служить максимум інтегрального ефекту або мінімум модифікованої суми приведених витрат:

В_р=Е*К + С min, (4.9)

де Е — постійна норма дисконту;

К — капітальні вкладення;

С — річні поточні витрати.

Термін окупності додаткових капіталовкладень показує тимчасовий період, за який додаткові капітальні вкладення за більш дорожчим варіантом скуповуються за рахунок приросту економічних результатів, обумовленого реалізацією капіталовкладень.

Обернена величина терміну окупності являє собою коефіцієнт порівняльної ефективності, який порівнюється з нормативним [49].

При Ек > Ен приймають більш капіталоємний варіант.

Звичайний строк окупності інвестицій (Ток), років – це розрахунковий період відшкодування капіталовкладень (інвестицій) за рахунок прибутку:

Ток = , (4.10)

де ІВ – інвестиції, капітальні вкладення;

Пр – прибуток від інвестиційної діяльності, чистий дохід, економічна оцінка результату впровадження проекту тощо.